Без вільної України не може бути вільної Європи!

8 листопада 2014
Ганна Черкаська
"Без вільної України не може бути вільної Європи, а без вільної Європи не може бути ані сталого спокою, ані економічного добробуту в цілім світі", - промовив на 17-му з'їзді ОДВУ у 1967 р. 80-річний Олександр Неприцький-Грановський, який першим із українців у діаспорі здобув ступінь доктора-ентомолога, звання професора американського університету (штат Міннесота), якого з 80-річчям вітав Президент США Річард Ніксон. Учений, поет, художник, український державник і досі майже невідомий в Україні.
 
Олександр Неприцький-Грановський народився 4 листопада 1887 року у с. Великі Бережці на Кремянеччині. Він був першою дитиною українця-коваля і польської колоністки Емілії Сіхневич. Дуже рано п'ятеро малих зосталися без батьків. Після закінчення церковно-парафіяльної школи у рідному селі Олександр навчався у Білокриницькій сільськогосподарській школі. Уже тоді писав вірші. 20-літнім він познайомився з Лесею Українкою та її майбутнім чоловіком К. Квіткою, які завітали на відпочинок до Великих Бережців. Можливо, наслідком цього знайомства була поява першого вірша О. Грановського в київському часописі "Рідний край", який редагувала Олена Пчілка. Це укріпило юнака в думці їхати на навчання до Києва. У комерційному інституті він студіював економіку, історію, літературу, мистецтво. А ще більше його захопило культурне життя в Києві, близьке знайомство з українськими діячами Миколою Лисенком, Оленою Пчілкою, Олександром Олесем, Борисом Грінченком, Іваном Фещенком-Чопівським, Микитою Шаповалом.

У 1910 році Грановський опублікував свій перший збірник поезій "Пелюстки надій", наступного року – збірку "Намистечко сліз", далі – збірку "Акорди". Молодий волинянин був членом "Просвіти", друкувався в "Українській хаті", привозив літературу з Галичини, що породило увагу й особливу любов поліції. Через це довелося на три місяці виїхати в гості до М. Шаповала на Полтавщину, а потім нелегально перейти кордон імперії. Після багатьох поневірянь українець прибув на американський континент. 

Тяжкою фізичною працею (Олександр працював на золотий копальнях) заробляв, відкладаючи гроші на навчання у коледжі, після закінчення якого став учителем біології та вирішив присвятити себе ентомології — науці про комах. Під час першої світової офіцер Грановський побував у Франції. По війні слухав лекції в Сорбонні та закінчив Паризький університет; був дійсним членом Міжнародної Вільної АН (Франція).

Після повернення до Америки займався науковими дослідженнями, а 1925 р. у Вісконсинському університеті здобув ступінь доктора філософії в галузі біологічних наук. Так зявився перший український професор у США. 

Олександр Грановський читав лекції в університеті Вісконсин, 26 років у Сент Пол, Міннесота. У 1930 р. О. Грановського запросили на посаду професора ентомології й економічної зоології до найбільшого в США університету — Міннесотського. Там він розгорнув широкі наукові дослідження практично в усіх ділянках ентомології, вивчаючи як корисних, так і особливо шкідливих комах, які спричиняють хвороби та смерть мільйонів людей, втрати урожаїв, нищать ліси та посіви. Вчений зібрав і систематизував велику, понад 30 тисяч, колекцію комах-паразитів, виявив 3 нових види попелиці, названі його ім'ям.

У 1945 р. у складі американських українців він брав участь в установчій конференції ООН у Сан-Франциско, двічі був делегований в ЮНЕСКО, обраний до Політичної Ради Українського Конгресового Комітету Америки. 

Яким був Олександр Грановський для оточуючих? Скромним, працьовитим волиняком і діловитим практичним американцем одночасно – українським американцем. "Це була людина з великої літери, високого громадянського обов'язку, віддана науці, віддана українській справі..." Він видав 7 томів поезії, написав понад 300 наукових праць, зібрав 3 тисячі українських писанок. Був членом багатьох академії наук у різних країнах Америки і Європи, членом НТШ. Залишив у спадок українцям діаспори велику бібліотеку й архів (понад 10 тисяч томів матеріалів і документів). Вірна дружина-англійка Ірена завдяки чоловікові прилучилася до української традиції, хоч писала про неї англійською. Вся ж родина Неприцьких-Грановських завдяки енергійному чоловіку і батькові була популяризатором українського народного одягу й мистецтва в США.

Останнім коханням О. Грановського була Оксана Лятуринська. Саме він допоміг поетці княжої емалі втекти від більшовиків із Праги, сприяв її облаштуванню в Міннесоті. 

За два місяці до смерті, в листі до брата Сергія у 1976 р. він наголошував: "Якби Україна нині була вільною державою, вона відігравала б велику роль у світі і з нею світ би рахувався та до неї прислухався. Це була б Нова Америка в Європі. Я вірю, що такі мрії ще здійсняться, хоч, може, не за наших часів. Я вірю в поступ людини..." До останнього дня вчений був переконаним прихильником української незалежності. 

Помер Олександр Неприцький-Грановський у день свого народження в Сан-Пауло у віці 89 років.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Що можна дізнатися про себе на основі власних сексуальних фантазій
Наші сексуальні фантазії відображають, принаймні частково, особистісні риси та особливості. Доктор філософії Джастін ЛейМіллер, вивчаючи сексуальні фантазії понад 4000 американців для своєї книги, виявив, основні п'ять факторів особистості. А саме...
Читати більше