***
Бджолою продзижчить куля, золотою бджолою
Промайне у безхмарному небі літак військовий,
Синя лагуна здаватиметься чужою
Зору, що вбирає пейзаж ранковий.
У довгому погляді – губитиметься остання
Троянда з вечірньої сукні, вогнем налита, –
Як символ несправдженого бажання
Або як спогад про довге південне літо.
Після битви під Дюнкерком – мозок шука спасіння
Од вимушеного свідоцтва жаских реалій,
Вітер південний розносить кульбаб насіння
Од сонної бухти все далі і далі – й далі…
Пахне зрізаними трояндами, літом, портом,
Слух і зір не сприймають буденні розмови й речі,
А твій надпис – нашвидкуруч – стерся на довоєннім фото,
Де буксир пихкотить проти стрімкої течі.
В'ячеслав Гук, "Кримські елегії", 2013
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
