Літній день у Гребінці видається звичайним, аж поки поряд не гуркочуть мотори і не лунає рок. Стадіон «Юність» вкривається наметами і байкерами з усієї країни – вони злітаються до маленького повітряного містечка, де раз на рік вшановують пам’ять друзів у дусі рок-музики та свободи. Мото-рок-фестиваль «Небеса» вже кілька десятиліть живе за власними правилами: майже сімейна, дружня атмосфера, вечори біля багаття під гітару і сцена з гучним звуком. Ідея проста і сумна водночас – згадати тих, чиє життя обірвалося передчасно (згадають місцевого музиканта Василя Деркача і загиблих байкерів). Та й самі організатори – двоє Олександрів (Катруш і «Cowboy» Вельбой) – завжди говорять: головне не шоу, а пам’ять і свобода спілкування за пивом під рок.

Захід стартував 1997 року як скромний молодіжний концерт. Його ініціатором був гітарист Гребінки Олександр Катруш. Тоді два музиканти зібрали друзів, щоб вшанувати пам’ять колеги Василя Деркача – і жоден з них не уявляв, що «Небеса» розростуться в щорічний фестиваль. У перші роки (1997–2004) це був передусім музичний мітинг: кілька гуртів з навколишніх районів виконували рок і панк на імпровізованій сцені, а байкери ще не брали активної участі. Інформація про цей період обмежена, але відомо, що тоді встановлювалася традиція вшанування тих, «чия молодість не мала світити довго». З 2005-го на «Небесах» почали помічати все більше байкерів – «залізних вершників» Гребінківщини і з-за її меж, і фестиваль перетворюється на повноцінний мото-рок зліт. У 2008 році з’явилася назва «Небеса», а головна ідея залишилася незмінною: «час згадати друзів».

Щоправда, навіть після реєстрації назви «Небеса» організатори часто сумнівалися, чи вистачить сил на масштабне свято. Але роками напрацьовані зв’язки допомагали збирати команду на рік уперед – друзі-музиканти і байкери замовляли гурти, готували програму. Як писали місцеві, «за двадцять років ‘Небеса’ пройшли складний і тернистий шлях від скромного концерту до дводенного зльоту, який збирає друзів з усієї України». Незмінними лишилися тільки організатори – Katrush і «Cowboy» Вельбой – і головна ідея вечора: запалити пам’ять.

У типовий фестивальний день байкери та гості сходяться в парку біля стадіону. Ранкове сонце зустрічає їх моторами: повз храм Святого Георгія вирушає поважна колона із благословенням техніки священиком Стефаном Худиком. Мотоцикли гудуть тихим центром Гребінки, і деякі райдери влаштовують імпровізоване шоу – колесо на піднятій диби чи ривок дроселем. Після цього вечірніми вогнями фестивалю стає концерт: на сцені звуть місцеві та запрошені рок-гурти. Як правило, афішу складають старі друзі фестивалю – «Цензор», «RISING», «Lady Blues», «Плакат», «ReStart» чи «Зомбакі» – і нові відкриття. Наприклад, у 2014-му фаворитами були «Цензор» та киянка Сюзанна ELPy, а двадцятиріччя у 2018-му підхопив харківський ансамбль Le Coeur разом із низкою команд із Одеси, Києва, Прилук та інших міст. Позаяк фестиваль безалкогольний у дорозі, байкери розмальовують своє дозвілля активними конкурсами: від конкурсів тату і стінки на найкращу байкерську техніку до лотереї та мотопробігу «Мирні небеса України» у вишиванках. Увечері, коли рок заливає стадіон, завершує святкування файєр-шоу та спільне багаття під гітару.

Фестивальна атмосфера описується учасниками як «майже сімейна»: байкери з Гребінки та з кемпінгів сусідніх областей щиро вітають одне одного, діляться домашньою їжею і піснями. За свідченням очевидців, в таборі панує дружба та свобода – байкери свідомо трималися «сухого закону» в їзді, але тут, на майданчику фестивалю, можуть трохи розслабитися під локальне пиво. Ніяких бійок чи скандалів не траплялося, зазначають організатори та поліція – рух байкерів у Гребінці традиційно спокійний. Дітей розважають поїздками на мотоциклах, зовсім як і дорослих, після чого всі згортаються біля багаття під звуки живої музики. Справжнім атракціоном став фінал вечора: вогняне шоу і святкові обряди. Особливо пам’ятним був 2018 рік: до триденного свята долучилися «волхви» з шоу «Битва екстрасенсів», які провели старослов’янські купальські обряди – сватання Купала та Марени, водіння хороводу і спалювання солом’яних ляльок. Усі ці фольклорні ритуали переросли у народне гуляння, що наповнило рок-фест особливим магічним шармом.

За весь час існування «Небес» на афішах фестивалю звучало чимало українських колективів. Окрім зазначених «Цензора», «Lady Blues» чи Сюзанни ELPy, на гребінківській сцені бували поп-панки «100 Ампер», рокери «Нижний свет» (Одеса), «Ремонт» та інші. Місцевих гуртів також не бракує: щороку серед хедлайнерів – добре знайомі гребінківцям «ReStart», рок-гурти з Полтави й Києва. Кожного року організатори публікують попередню програму і запрошують реєструватися всіх охочих (зокрема на фестиваль обіцяли приїзд байкери з Києва, Кременчука, Черкас, навіть із сусідньої Білорусі). Музика лунає різножанрова – від важкого року до ностальгічного хард-року, іноді долітає панковитий драйв. Виступи вітчизняних колективів змінюють дискотека під відкритим небом, конкурси фірмової байкерської класи (і навіть дитячі мото-прогулянки!) – усе це робить «Небеса» унікальним явищем у культурі Полтавщини.

Із плином часу фест розрісся та закріпився як традиція: за даними ЗМІ, у 2012 році на «Небесах» зібралися близько 50 байкерів і 150 глядачів. Десятьма роками пізніше, на ювілей, учасників уже катали на мотоциклах дві доби поспіль, а сцена приймала концертні програми аж до пізньої ночі.

У масштабній картині українських байк-фестів «Небеса» займає скромне, але помітне місце. За роки свого існування він став своєрідною візитівкою Гребінківщини, де рок-музика органічно змішалася з байкерською культурою. На відміну від великих національних мотофестивалів, «Небеса» завжди лишалися прикладом невеликого, але щирого злету: тут не блеск сцени чи масовість, а душевність і пам’ять важать понад усе. І головні герої цього дійства – прості друзі-ентузіасти, котрі вирішили раз на рік зібратися разом, – досі не втрачають надії продовжувати цю традицію в майбутньому. 

https://diyclab.wordpress.com/2019/07/30/baik-fest-nebesa-grebinka-rok-festival-poltavska-oblast/