Батько радянського червінця

Батько радянського "червінця" – нащадок славного козацького роду, граф Володимир Тарновський народився 2 серпня 1872 р. у родовій садибі с. Юльканівка на Херсонщині. Його батько – відставний полковник мав 530 десятин землі.

Звісно, хлопчику посміхалася доля військового: кадетський корпус, юнкерське училище, потім армія, та після трьох років служби офіцер гвардії подав у відставку. На подив усіх знайомих Володимир Тарновський подався у фінансову галузь. Без спеціальної освіти, "волохатої лапи" молодий талант швидко просунувся, став мільйонером, організував і очолив Самарський купецький банк.
  У 30 років був призначений управителем міського відділення Московського міжнародного торгового банку. З 1912 р. Володимир Тарновський працював директором, членом правління одного із найбільших акціонерних банків Росії — Сибірського торгового банку в Петербурзі (його оклад був 100 тисяч рублів за рік).

Від початку війни 42-річний мільйонер, батько симпатичної родини (дружина Олександра Василівна Тарновська та дочка Ольга) повернувся до свого лейб-гвардійського 3-го стрілецького полку, на Західний фронт. За вісім місяців від полку лишилося 250 осіб, увесь цей час поручик Тарновський провів в окопах. Він вижив, але хворим був евакуйований у тил. Влітку 1917 р. він пропонував план убивства Леніна – головного винуватця розкладання армії. Наприкінці жовтня 1917 р. 45-тирічний банкір В.В. Тарновський мав власний капітал у розмірі 3 млн. рублів.

Після перевороту разом із дружиною виїхав до Фінляндії, але емігрантом не став – повернувся; взяв найактивнішу участь в економічній реформі. У кінці 1922 р. запровадив радянський червонець (більшовикам імпонувала кривава назва купюр), що мав великий попит на валютних біржах світу.

А фінансова ситуація в РФ тих часів була до болю знайомою. Під час першої світової перевиконали план із друку грошей, потім поповзли ціни. Після жовтневого перевороту, коли існували гроші лівих і правих, єдиною твердою валютою став самогон, країна перейшла на бартер, де найбільше шанували хліб, мило, сірники та нитки. За паляницю віддавали валізу папірців.

Якщо на початку 1914 р. за долар давали 1 карб. 94 коп., 7 листопада 1917-го – 11 карб., у грудні 1919 р. – 72 карб. 46 коп., у 1920 р. за долар давали 256 радзнаків; у грудні 1921 р. – 1389 карб.

Кремлівські генії додумалися знищити гроші, як зло, та створити безгрошову одиницю – "трудова одиниця" ("тред", нормальний день праці робітника I розряду). Навіть у тексті програми РКП(б), ухваленої VIII з’їздом партії було: "РКП буде прагнути до можливо більшого проведення найрадикальніших мір, що готують знищення грошей…". Було навіть скасовано Держбанк РРФСР, але ідеї Тарновського перемогли більшовицькі марення. Роботу Держбанку було відновлено, створено "червінці", дозволено вільний обіг валюти. Першу радянську монету із чистого золота номіналом 10 червінців у народі називали "сіяч".
 
Кожний золотий карбованець мав містити 17,424 долі золота і його отримати з 9-ої ранку міг кожний у вікні банку. Так вижила радянська влада, неп. У 1924 р. припинилася дія двох валют, у населення викупили радзнаки. У ці часи червонець ледь не став міжнародною валютою, його можна було придбати чи обміняти у всіх країнах світу.

Та на довго більшовикам розуму не вистачило: у 1926 р. заборонили вивіз червінців за кордон, через два роки – ввіз. Тоді ж почалися чистки держапарату. Спочатку чекіст Х.Я.Петерс з’ясував, хто є татом Тарновського, і його засудили на півроку примусових робіт. Згодом колишній мільйонер, царський офіцер Тарновський був "вичищений за першою категорією", що означало заборону на будь-яку роботу, позбавлення пенсії, вихідних виплат, виплат із безробіття.

Дружина Олександра була доведена до смерті, голова родини опікувався двома дочками, але тікати за кордон, де він мав рахунки в банках, відмовився. Навіть, коли загинула Ніна, молодша дочка, Володимир Васильович не здавався. Він одружився вдруге.

Помер у своїй московській квартирі 19 березня 1954 року.