БАРВИСТІ ТОРБИНКИ І КЕРАМІЧНІ "МОТАНКИ" ВІД "ЄВИНИХ ДОЧОК"

"Євині дочки" живуть і творять в Луцьку. Вони, як справжні феї, створюють речі, які роблять світ кращим і гарнішим. З-під їхніх чарівних пальчиків з’являються яскраві й оригінальні, прикрашені цікавими візерунками торбинки, керамічні аксесуари і навіть традиційні ляльки-мотанки в новому, модерному виконанні. "Євині дочки" - це дві молоді майстрині-художниці, дві Олі – Ільчук та Присяжнюк.
    
Назва творчого дуету, за яким сховалися лучанки Олі, наче відсилає до культової серії книг "Хроніки Нарнії" - нарнійці доньками Єви називали усіх людських осіб жіночої статі. Але дівчата кажуть: назва прийшла до них зовсім з іншого боку. Якось, ще до створення творчого дуету, Оля Присяжнюк мала персональну виставку в Луцьку. На картинах були зображені жіночі образи. "Всі вони були мені рідні, як доці. А оскільки Єва – ім'я першої жінки на Землі, то й виставка отримала назву, "Євині дочки", -розповідає Оля. "Згодом, - підхоплює Оля Ільчук, - ми придумували назву нашому дуету, перебрали купу варіантів, і крапку в наших пошуках допомогла поставити спільна подруга згадавши назву цієї виставки".

Дівчата познайомилися ще школярками, коли навчалися у Луцькій художній школі – хоч у різних класах, але в один час. Згодом їх життєві та творчі стежки розійшлися: Оля Ільчук навчалась у Луцькому училищі будівництва і архітектури №2, закінчила курси крою і шиття, а інша Оля тим часом шість років провчилась у мальовничому містечку Косові на Франківщині, опановуючи мистецтво знаної косівської кераміки. "Потяг до творчості був ще зі школи: ніколи не любила точні науки, завжди тягнуло до малювання і гуманітарних дисциплін. Недарма я лівша, - розповідає Оля Ільчук. -  З 15 років мріяла стати модельєром, і було бажання створити свій власний, суто український  бренд. Із часом зрозуміла, що це реально, а потім доля звела мене із моєю творчою тезкою. Так я запропонувала їй участь у проекті".

Дівчата творять красу легко, наче співають, - дуетом. У них немає чіткого розподілу обов'язків, виходять із того, в кого де більше досвіду: в однієї – у творчому оздобленні, в іншої – у пошитті й організаційних питаннях. Але в процесі цим досвідом обмінюються і гармонійно усе поєднують.  У їхньому асортименті – сумки, торбинки, кераміка і ляльки-мотанки. "Усе стараємося робити з любов'ю та хорошою енергетикою. Адже переконані: головне робити те, що любиш, і любити те, що робиш. Продукцію виготовляємо з натуральних тканин та природних матеріалів, використовуємо льон. А вишивка надає виробам українського колориту", - кажуть дівчата.
 
Ляльки-мотанки – це традиційний український оберіг. Та "Євині дочки" роблять їх радше декоративними, але абсолютно унікальними. В кожної – своє "обличчя" і своя "душа". "Таких ляльок-мотанок робити ніде не навчать, бо вони керамічні, декоровані текстилем", пояснюють дві Олі. Для того, щоб придбати їхню "мотанку", кажуть "Євині доньки", особливих причин не потрібно: сподобалася – забираєш і милуєшся. А милуватися є чим – вони симпатичні, яскраво вбрані, здається – так і притягують позитив до оселі власників.
 
Ручна робота коштує недешево, але луцькі майстрині на свої вироби ціни ставлять помірні. Придбати їх можна через соцмережу Фейсбук, або ж у крамниці "Арт-Деко" у Луцьку. Планують незабаром відкрити свою студію, розширювати асортимент. А поки чаклують над своїми чарівними "донечками" - ляльками, сумочками і торбинками, вкладаючи в кожну з них часточки своєї душі.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Він не приніс жертви на вівтар любові, але данину дружбі віддав сторицею
Так сталося, що першим словом, колись прочитаним моїм п'ятирічним сином на книжковому корінці, було слово "Бу-а-ло". Слово було зовсім новим, і він запитав: "А хто це?" І дійсно, хто він - сучасник ХVII століття - Нікола Буало?
Читати більше