АТО (А Тепер Осінь...)

14 листопада 2016
Roksolana Zharkova
А тепер осінь. І п’ється втома
Ковтками сивих ранкових туманів.
Ти там, десь далеко… лише не вдома.
А вітер спліта павутиння романів.
 
Кленові листки, вогняні паралітики,
Тріпочуть безсило в конвульсіях болю.
Без піару, нектару і чаду політики
Твоїм "рідна" обняти себе дозволю.
 
А тепер осінь. Вчимося без літа.  
Вчуся без тебе у безвісті тиші.
Ти? Шш...Здалося. Куди подіти
Всі листи, які доня для тата пише?!
 
Холод вселився десь під грудиною.
А поряд з тобою куля промчала.
Озвався росою на віях, єдиною…
І ніч біліла. І осінь мовчала.
 
І рвалася хрипом струна голосінь,
Маковий пульс проривав всю планету…
Хтось Вічний дарує мільйони спасінь
Іншим…нас – знову під вістря багнету.
 
Достоту, дощенту розстріляли слова,
Вуст застигають пристиглі шипшини.
– Рідна, живий… – Коханий, жива…
Пахне листя прив’яле, як палені шини…
 
Ця ласка очей крізь стіну барикад!  
З облоги всміхнися мені, як у квітні.
Цілують наш змоклий до ниточки сад
Мої молитви, наче сни непомітні…
 
Спитаєш мене в божевіллі атак,
Нечутно прогнавши печаль журавлину.
Ключем в небесах я виведу "ТАК",
У простір осінній до тебе полину… 

Роксолана ЖАРКОВА 
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Як Франко молодицям писав: Уляна Кравченко
Гадаю, ви помітили зі скількома молодими, успішними й не дуже, жінками мав діалог "дух, що тіло рвав до бою" - видатний Іван Франко. На які ж теми спілкувалися активістка жіночого руху й Каменяр українського народу - читайте в матеріалі.
Читати більше