АТО (А Тепер Осінь...)

14 листопада 2016
Roksolana Zharkova
А тепер осінь. І п’ється втома
Ковтками сивих ранкових туманів.
Ти там, десь далеко… лише не вдома.
А вітер спліта павутиння романів.
 
Кленові листки, вогняні паралітики,
Тріпочуть безсило в конвульсіях болю.
Без піару, нектару і чаду політики
Твоїм "рідна" обняти себе дозволю.
 
А тепер осінь. Вчимося без літа.  
Вчуся без тебе у безвісті тиші.
Ти? Шш...Здалося. Куди подіти
Всі листи, які доня для тата пише?!
 
Холод вселився десь під грудиною.
А поряд з тобою куля промчала.
Озвався росою на віях, єдиною…
І ніч біліла. І осінь мовчала.
 
І рвалася хрипом струна голосінь,
Маковий пульс проривав всю планету…
Хтось Вічний дарує мільйони спасінь
Іншим…нас – знову під вістря багнету.
 
Достоту, дощенту розстріляли слова,
Вуст застигають пристиглі шипшини.
– Рідна, живий… – Коханий, жива…
Пахне листя прив’яле, як палені шини…
 
Ця ласка очей крізь стіну барикад!  
З облоги всміхнися мені, як у квітні.
Цілують наш змоклий до ниточки сад
Мої молитви, наче сни непомітні…
 
Спитаєш мене в божевіллі атак,
Нечутно прогнавши печаль журавлину.
Ключем в небесах я виведу "ТАК",
У простір осінній до тебе полину… 

Роксолана ЖАРКОВА 
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Фотокамера як зброя, або Інше обличчя війни
Якби не було війни, ті, хто загинув, могли б народити і виховати дітей, кохати, працювати, винайти, створити, нарешті, просто жити, бути щасливими й радувати своєю присутністю на землі рідних, близьких, друзів...
Читати більше
АПЕЛЬСИНОВИЙ МАРМЕЛАД ЗА РЕЦЕПТОМ ПАДДІНҐТОНА
​Трапляється так, що фільм дуже сильно припадає до душі. Після перегляду усю ніч сниться, як будуєш хижку на безлюдному острові, перебираєш таємничий мотлох на горищі або блукаєш Нарнією. Цього разу зі мною знову так сталось.
Читати більше