артем петренко

12 березня 2018
Марина Чиянова

Тихо. Тихо. Ти хотіла тиші,
Ти ховала мрії у думках.
Ти ходила тииихо так, мов миші...
Тихомирить лиш його рука.

Вище. Вище Ви ще не летіли,
Ви ще не скорили небеса...
Вищеміли горе й біль у тілі,
Вище була тільки ти. Й він сам.

Миті ми ті зберегти бажали,
Ми тікали скільки було сил!
Ми тіснились - час колов, мов жало,
Миті разом - все, що він просив.

Ти ховалась тихо між руками.
Ви щезали. Вище - лиш межа.
Миті йшли... Ми - тінь, що йде роками
Десь позаду... Й спомин залиша.

© Артем Петренко

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com