Арт-проект Сергія Радкевича "Монумент жертвам" 

У Центрі сучасного мистецтва в Києві триває виставка творів номінантів 5-го конкурсу на здобуття загальнонаціональної Премії PichukArtCenre для молодих українських художників. Представлені проекти охоплюють дуже різні теми, які умовно розділилися на наступні: амбітну молодь, безумовно, хвилюють ті суспільно-політичні меседжі мовою мистецтва, які спричинені збройним протистоянням українців із зовнішнім агресором; водночас інші мистці поринають в утопічні перспективи чи експериментують з матеріалами, формою, медіа. 

У шорт-листі відібраних з понад 650 заявок від мисців з усіх регіонів України – робота номінанта Сергія Радкевича (30 років, Луцьк/Львів), пишуть "Волинські Новини". Цьогоріч він представив глядачам свою роботу «Монумент жертвам», у якій досліджує тему агресії в різних проявах: «Мене цікавить протест проти насилля у будь-якому прояві, і, передусім, – воєнного насилля. Це, звичайно, торкається не лише контексту України, а загалом людської природи як такої. Моя робота є пам’ятником жертвам».

Глядачеві, який хоче зрозуміти роботу Сергія, варто відмовитися від простого споглядання твору мистецтва і не сподіватися на легкість його прочитання. Сучасна людина дещо зіпсована напівфабрикатами і нездатністю вдумливо сконцентруватися на конкретному арт-об’єкті, вважає Сергій і ставить власну чітку умову для feedback-у з аудиторією – чи готовий ти побачити те, що я показую?

Що ж все-таки бачить глядач? Велику архітектурну форму, змонтовану з упорядкованих у певному паттерні металевих решіток. Організованість фрагментів конструкції наштовхує на асоціацію зі схемою, зразком у ритмічному повторі з нарощенням об’єму. 

Автор пропонує текстовий супровід і графічну схему, які роз’яснюють закладений в об’ємно-просторовій конструкції меседж і спонукають глядача не лише уважно дивитися, а й читати, роздумувати. 

Сергій використав схеми викрійок військової уніформи і трансформував їх у лінійно-конструктивну конфігурацію з металу, де вони змонтовані перпендикулярно між собою по ортогоналях. Таким чином, великий кубічний об’єкт, на перший погляд, взагалі позбавлений будь-якого візуального знаку агресії чи насильства, а нарощений об’єм досягає символізму людської плоті. Та закладена в його структуру нібито «буденна» частинка війни – нехай навіть у викрійці рукава чи кітелю – у абстрактній формі поєднала війну з легкою промисловістю, насилля з повсякденням. 

Сергій розвиває свою ідею: своїм «Монументом жертвам» він має на увазі не лише жертв кровопролиття у збройному протистоянні, а також включає в аналіз природи насилля побутову агресію, яка, часом така малопомітна і звична, оточує нас щодня і майже щомиті. Цей вважливий сенс несе напівпрозора розтяжка, яка теж продумана і включена автором у загальну конструкцію. 

Відео - Сергій Радкевич розповідає про представлений проект. Зйомка Анни Поляк, Нати Катериненк 

Фото арт-проекту - Максима Білоусова