АРМІЙСЬКІ ВІРШІ

АРМІЙСЬКІ ВІРШІ

Це тимчасово мобілізовані  верліброві і силабічні віршування 

що шикуються рядами в душах поетів

котрі словесне втілили та озброїли

задля захисту української поетичної країни, її літературної природи, зоряного художнього слова,

що є цвітом духовним землі нашої,

філософськими плодами вирощеними народом,

із камуфляжів пікселі і листя осіннє та стрічки барвисті з сіток маскувальних прикрашають ці вірші,

війна грається в них аж до смерті солдатськими долями,

і душі космічно-безмежні тут скуті в бронежилетах,

їхній час мине коли війну перетворим на мир,

і підем у свою винайдену в поезії досконалість,

лиш вони залишаться на сторожі...

***

З всепрекрасної поетичної матерії

розцвітають в душах сенсів нових містерії,

зростають міста філософські,

наступність її народжує оновлені цивілізації людословесні,

але ці вищі вишукані літературні структури всесвітніх ідеалів

потребують наших бойових чергувань на позиціях добра віддалених,

де війна розмовляє пострілами та вибухами

і я на цій грубій мові на чергуванні добовому

прагну захистити вищесказану тонку поетичну небосферу душі,

не даю розтоптати землі нашої вірші,

от тільки чи побачить нас з-за своїх книжкових стін

домосід-літературознавець,

тих поетів які могли розсувати гори літературними працями,

змінювати русла мови

й створювати нові явища Слова,

і зрештою вбиратися в однострої,

та брати до рук зброю,

для оборони не лише українства

але й ВсеЗемного вільного людства,

чи наречуть наші змісти зоряною поезією із сонячними загравами,

чи може впадемо від втоми в похмурих казармах,

або згаснемо для цього світу

маловідомими воїнами світла…

***

Мілітарна форма життя

і воєнний стан існування

все більше вдягає моє тіло в камуфляжні одежі

все об'ємніше намотується клубок обов'язків

і додається важчої зброї та різкості пострілів

все гучніше стукіт серцевого барабану

і ріки крові на межі виходу з берегів

і вже не залишається надії на те що ці грубі та жорсткі життєві і смертоносні форми армії та війни коли небуть відпустять мене

підбадьорюю себе так ніби підпираю плечима будівлю та латаю долонями греблю мовляв усі ці надзусилля потрібні для захисту української літературної землі

і загалом для свободи поетичного неба

і тішуся що моя душа має ще й паралельні життя овіршовані

та літературні дороги до ідеалів

а перехід за лінію смерті не страшить того хто вимушено перебуває в обмеженні пекла

бо десь після нього має бути простір раю

і моя вогнева позиція з просвітом словесного добра

***

Солдатське життя обмежене в часі і просторі,

і за дім слугує казарма,

війна замінила наші мирні справи на бойові чергування,

і за матеріально-відповідальне майно солдатам стали автомати з патронами,

та актуальними законами – військові статути.

А паралельно з нашим живуть свободою  розмаїті міста,

у мирних селах вечорами тихо падають з неба зорі,

й поезія вільно вимальовує та виспівує світами,

що було б унеможливлено та загарбано війною,

якби не захист від нашого солдатського стійкого та обмеженого буття,

яке з часом знайде свій шлях до всесвітньої свободи...