Архип Куїнджі - справжній ювелір живопису

26 січня 1841 р. у Карасівці, передмісті Маріуполя народився Архип Куїнджі, художник. Його батько, Іван Христофорович, був шевцем на прізвище Єменджі, що татарською означає «трудова людина» (до речі, в родині говорили татарською). Це ж прізвище мав у метриці й Куїнджі. Коли малому було чотири роки, несподівано помер батько, за ним пішла й мати. Сиріт забрали брат і сестра батька. З цього часу Архип засвоїв, що він – чоловік і має захищати й допомагати слабкішим.
 
Родичі домовилися, щоб Архип ходив на заняття до сусіда, який трохи знав грецьку граматику. Після такого "домашнього" навчання Архипа віддали до міської школи. Учився він поганенько, але малював постійно.

У 10 років "курс наук" було закінчено і Архип перейшов на свій хліб. Працював він у Чабаненка – підрядчика з будівництва церкви. Хлопчик отримав книгу обліку та олівець для запису прийому цегли. З часом книга перетворилася на блокнот із малюнками, у яких прославився портрет церковного старости Бібелли.

Від будівельника Куїнджі перейшов на роботу прислуги до хліботоргівця Аморетті. Кажуть, саме тут йому порадили відправитися в Феодосію до відомого Айвазовського. Куїнджі прибув до тихої Феодосії влітку 1855 року. Його вразило море, екзотична краса землі. Айвазовського на той час у Феодосії не було. Учень і копіїст Айвазовського Адольф Фесслер зайнявся Архипом. Розмістив його у дворі під навісом, показав майстерню маестро. Упродовж чотирьох місяців Куїнджі довелося терти фарби, фарбувати паркан і під наглядом Фесслера копіювати картини Айвазовського. До серйозних занять не дійшло, тому Архип повернувся додому. У Маріуполі Куїнджі поступив ретушером до місцевого фотографу. Незабаром він переїхав в Одесу, де теж працював ретушером у фотографії. Коли ж відкладені капітали дозволили, Куїнджі переїхав у Петербург. Він мріяв про вступ до Академії мистецтв, склав усний іспит і став "вільно приходящим" студентом. За цей час він заприятелював із учнями Академії: І. Рєпіним, В. Васнецовим, К. Савицьким. Нарешті у 27 років Куїнджі отримує звання вільного художника за один із кримських пейзажів. Він узяв собі прізвище "Куїнджі" — це данина сімейному переказу, за яким дід художника був ювеліром. Згодом Архип Куїнджі став дійсним ювеліром живопису.
 
Якось Архип Куїнджі зустрів свого земляка купця Елевфера Шаповалова-Кетчерджі. Пригадали, як юний маріуполець намалював портрет купця – і неочікувано Архип отримав замовлення зобразити Віру, дочку земляка. Робота 33-річного художника увінчалася вінчанням із Вірою Шаповаловою.

Слава прийшла до художника у 1876 р. після демонстрації новаторського полотна "Українська ніч". 1878 р. картини Куїнджі мали теплий прийом на Всесвітній виставці в Парижі. Сенсацією в Петербурзі стала виставка однієї картини ("Місячна ніч на Дніпрі"). На дві години щонеділі художник відкривав бажаючим двері своєї майстерні, а петербурзька публіка займала чергу ще в суботу.

Викладач у Петербурзькій Академії Мистецтв, професор, дійсний член Академії, керівник художньої майстерні. Незалежний і самостійний, Куїнджі був багатим на ворогів, бо був прямим і різким. Надзвичайно добрий Архип Іванович завжди прагнув допомогти кожному морально та матеріально.

У 1897 р., коли Куїнджі підтримав студентські виступи, він був засуджений на два дні домашнього арешту та звільнений від викладання. З цього часу А Куїнджі продовжив заняття з учнями приватним чином і навіть влаштовував їм стажування за кордоном (за власний кошт). Коли студенти задумали створити Товариство імені А.І.Куїнджі, художник передав у його власність усі свої картини та гроші (понад півмільйона крб.), а також землі в Криму, що належали йому.
 
Потужний Куїнджі був не тільки великим художником, але також був великим Учителем життя. Справжньою радістю Куїнджі була допомога бідним така, щоб вони не знали, звідки прийшло це благодіяння. Рівно опівдні він сходив на дах свого будинку, і, як тільки гриміла полуденна гармата на фортеці, тисячі птахів збиралися навколо нього. Він годував їх із своїх рук, цих незліченних друзів своїх: голубів, горобців, ворон, галок, ластівок. Здавалося, всі птахи столиці злетілися до нього і покривали його плечі, руки і голову. Він говорив Реріху: "Підійди ближче, я скажу їм, щоб вони не боялися тебе". Незабутнім було видовище цього сивого і усміхненого чоловіка, покритого пташинками... 

В останні 13 років життя Архип Іванович тяжко хворів, не виходив із петербурзької квартири в Біржевому провулку, 18. 24 липня 1910 р. від важкої серцевої хвороби 68-річний Архип Куїнджі помер. Біля нього були учні М. Реріх, К. Богаєвський, О. Рилов, яких він викликав. Після смерті художника його друзі та учні - К. Крижицький, В. Савинський, В. Зарубін, Л. Позен – заповіли поховати себе поряд із учителем.

Дружині Куїнджі заповідав щорічну пенсію в розмірі 2500 рублів. Вона померла через десять років у Петрограді в 1920 році від голоду.

Бронзовий бюст художника на могилі - відливка з прижиттєвого портрета, виконаного академіком В. Беклемішевим із Новомосковська.
 

"Дніпро вранці"

Картина зберігається в Третьяковській галереї. Розмір — 105×167 см.

Картина "Дніпро вранці" була останньою , виставленою Куїнджі для публіки, перед тим як він повністю відмовився від участі у виставках. Вона була виставлена 1882 року, разом із двома іншими відомими картинами художника — "Місячна ніч на Дніпрі" та "Березовий гай", які виставлялися повторно.

Картина "Дніпро вранці" написана скромними барвами, без яскравих світлових ефектів. Поверхня річки передана в м'яких, біло-молочних тонах. На передньому плані — зелена степова рослинність на пагорбі, з якого стирчить кущ реп'яха. Загалом картина створює дивовижне враження широчини та простору. У цій картині проявляються певні риси імпресіонізму, зокрема, в методі зображення повітряного середовища.

"Чумацький шлях у Маріуполі"

Картина написана 1875 року. Зберігається в Третьяковській галереї. Розмір — 106×213 см.
Сюжет географічно пов'язаний із Маріуполем, містом, де народився і виріс художник. Його дія розгортається в південних степах України, які молодий Куїнджі проходив на шляху до Феодосії. Чумаками в той час називали торговців або погоничів, які вирушали на волах до Чорного та Азовського морів за рибою та сіллю і розвозили їх по ярмарках, а також займалися доправленням інших товарів. "… Багно непролазне, дорога, мокрі воли й не менш мокрі чуби, мокрий пес, що виє при дорозі на негоду. Все це якось щемить у серці", — писав про цю картину письменник Всеволод Гаршин (народжений у Бахмутському повіті, Катеринославської губернії).

"Вечір в Україні"

Картина написана 1878 року (та частково перероблена 1901 року). Зберігається в Російському музеї. Розмір — 81×163 см.

Картина "Вечір в Україні" (під назвою "Вечір") уперше була показана 1878 року на 6-й виставці Товариства пересувних художніх виставок ("передвижників"), разом із іншою картиною художника — "Ліс". На ній зображено хутір, освітлений загравою південного заходу. Композиція нагадує більш ранню картину Куїнджі — "Українську ніч" (1876), лише хати-мазанки, освітлені не місяцем, а променями сідаючого сонця, що підкреслюється використанням відтінків яскраво-малинового кольору. Як і в інших картинах цього періоду, найбільше в цій роботі приваблює ілюзія незвичайного освітлення, гра світла та тіні.