Апокаліпсис зараз? - 3 книги, які застерігають

…Власне, те, що мало початися, вже розпочалося, якщо мова про епідемію, окупацію чи фашизм, про які мова в книжках цього огляду. Але також – про імпульс, поштовх, мотивацію до нового життя. Що для цього завжди було потрібно, і в який спосіб розуміння про це приходить до нас лише зараз – дізнатися можна в авторів цих дивовижних історій.

Кевін Баррі. Місто Боуган. – Л.: Астролябія

Цей роман, поза всяким сумнівом, захопить нашого читача, і в першу чергу – любителів гостросюжетного, психологічного чтива. За сюжетом і харизматичними персонажами, як свого часу озвалася світова критика, це нагадує «Шаленого Макса» і «Банди Нью-Йорка», а також балади Боба Ділана і Тома Вейтса, а за атмосферою – режисуру Серджо Леоне і Тарантіно. За сюжетом, у постапокаліптичній Західній Ірландії 2053 року лідер банди Стиляг править містом Боуган, але після довгого вигнання повертається його давній суперник, виростають нові бандити-конкуренти, ще й власні підлеглі снують інтриги. І хоч утримати владу у поділеному між кількома кланами місті стає все складніше, але життя триває. « - Подай-но мені тузин тих твоїх устриць, - сказав, - і чесну мірку «Джона Джеймсона». Мен схвально кивнув і взявся за роботу. - Жити треба на повну, містере Гартнетте. - Точно, Томмі. Інакше яка різниця між нами й худобою на полях?» Мабуть, таки правий сучасний класик ІрвінНайкращий роман, який дала Ірландія з часів «Улісса», - вигукує сучасний класик Ірвін Велш.

Вероніка Волинська. Екзистенція. – К.: Фенікс

Герой першої з трьох повістей – «Екзистенція», зібраних у цій книжці, недаремно вважає, що життя довкола схоже на апокаліпсис. Адже в місті, де живе юний Тит, журналіст-фрилансер, який пише для мережевих видань про дослідження супутника Титан, – морози, карантин, кліматичні біженці. «Статистика замерзлих росте. Кількість вбивств також. Десь вже почалися холодні бунти», – дізнаємося ми подробиці буденного життя, яке Тит, перебуваючи в ізоляції, компенсує комп’ютерними іграми вночі, де він б’ється із зомбі, а також снами, в яких він спілкується з Альбером Камю, Францом Кафкою та астрономом Гюйгенсом. Проте для інтроверта Тита найважливіше знов відшукати себе, адже його засмоктує екзистенційна криза. Розраду дає спілкування по скайпу з дівчиною на ім'я Андромеда, в яку він закохався, і до якої наприкінці повісті йде через усе місто, незважаючи на лютий мороз та вже реальну навалу зомбі. У другій повісті «Кванто» головний герой – історик мистецтва Антон Саган – робить стрибок у часі аж до середньовічного Парижа. Звідки мандрує до Кванто, подорож до якого описано у «Квантовій трагедії» місцевого поета Дантуса. Як таке можливо, спитаєте? «Твій дух, або справжній ти, є мала квантова сутність, – пояснюють Антону, коли він потрапляє у полон до жорстокого екзорциста. – Тому її можна переносити і в часі, і з тіла в тіло. Після смерті, за умови, що твій квантум досить щільний, він не розсіюється, а починає подорожувати по Небуттю, допоки не зливається з Кванто». У не менш непевному стані перебуває герой третьої повісті «Фуга», і цілком ймовірно, через якийсь фантастичний препарат. Не бажаючи стрибати з тіла до тіла, він шукає допомоги то у дилера, то у винахідника «Фуги», то у стародавньої істоти, духа лісу, який живе на землі з давніх-давен. Чи приведуть героїв усіх трьох повістей їхні мандрівки до себе? Чи зрозуміють вони свою природу і своє місце у Всесвіті?

Ярослав Мельник. Маша або IV Rайх. - К.: А-ба-ба-га-ла-ма-га

Цей пророчий роман, який передрікає повернення фашизму, особливо актуальний у той час, коли Україна бореться з новими нацистами. Поділ людей на вищих і нижчих, приниження людини до рівня тварини, сегрегація - до якої межі може дійти людська жорстокість? На жаль, відповідь прийшла з нашого реального життя - з Бучі, Ірпеня, Маріуполя, Ізюма...  Наразі ж перед нами четверте тисячоліття, третя зона Четвертого сектора Євразійського штату Рейху. Журналіст з газети з відповідною назвою "Голос Райху" - це представник однієї раси, ну, а прекрасна, м'яко кажучи, тварина – дитя зовсім іншого світу не зовсім людського зразка. "З порога будинку я спостерігав за самками, - згадує герой початок свого кінця. - З’ясувавши щось між собою, вони розійшлись у різні боки. Молодша, більш струнка, з великими гарними грудьми, присіла біля паркану і рясно мочилася. Вони не мали жодного уявлення про сором. Молодшу звали Машею, ми купили її минулої осені в одного Ельзиного родича» Утім, навряд чи цей роман - лише про расову дискримінацію в далекому майбутньому, він, окрім "воєнних" асоціацій, так само змушує замислитися про день сьогоднішній, коли поняття "родини" аж ніяк не у всіх, як стверджують модні журнали, "асоціюється з шлюбом, дітонародженням і набором "тато, мама, щасливі діти і собака".

Ілюстрація: Oleganster Art