Антивоєнні вірші. УКРАЇНА БУЛА, Є Й ВІЧНО БУДЕ!

ХТО ВІН?

Хто прикидався облесливим лисом,

А потайки хижо іклами зблисне

І при нагоді – ножа поміж ребра, –

Друг він чи недруг?

Той, хто порушує людські закони,

Цивілізації всі заборони,

Хто демонструє нахабний свій норов, –

Друг він чи ворог?

Хто має нормою зради, обмани,

Хто не лікує – роз’ятрює рани,

Жар загрібає руками чужими, –

Хто він, скажи нам?!.

Той, хто зі зброєю вліз в нашу хату,

Хто не дає, а забрав так багато!

Нищив засланнями, нищив нас мором, –

Брат він чи ворог?!.

Хто йде з мечем – від меча і загине,

Хто ще не знав, хто такий українець.

Ми – волелюбні! Затям (саме в пору!),

Друг ти чи ворог.

Хто ще боїться прозріти й боротись,

Відсіч нанести нахабній корості,

Думай відверто, хто ти для народу:

Син, чи манкурт, ачи ворог?!.

(Любов Сердунич, 14 березня 2014)

ОДВІЧНИЙ ВОРОГ

Я не плекала мрій своїх рожевих,
Бо скільки вовка не годуй, та скоро
Покаже він своє нутро скажене.
Як виявилось, «брат» – одвічний ворог!

А хто вважав за брата – в більшій тузі,
Обмануті нахабно – в більшім горі!
Вже жодних ми не маємо ілюзій:
Так званий «старший брат» – наш вічний ворог!

Нас на розп’яття, в тюрми – щоб змаліли!..
Морив безхліб’ям нас і Соловками…
Хто це забув, ті нині теж прозріли:
Ти нам – не брат! Ти – наш одвічний Каїн!

Хай в кожного ілюзія розтане!
Нехай прозріння сумніви поборить!
Усі народи стали нам братами.
І тільки «старший брат» – агресор, ворог!

(© Любов Сердунич, 2014)

раSSєї ВІРИТИ НЕ МОЖНА!

Вкраїнські витязі, герої,

Ви – із крутянами тотожні.

Не подолати зло без зброї!

РаSSєї вірити не можна.

Ти вже й десятому закажеш,

Чи атеїст, ачи набожний,

Чи рідновір, чи християнин:

РаSSєї вірити не можна!

Московія – держава диких

Головорізів і ординців,

Дрімучих нелюдів тайожних.

РаSSєї вірити не можна!!

Що московин – не брат нам зовсім,

Те знає в нас й дитина кожна.

Не будь байдужим, сплячим зомбі!

РаSSєї вірити не можна!!!

У рідній хаті – власне щастя.

Не вір казкам чужинським ложним.

Як заповіт, скажи нащадкам:

раSSєї ВІРИТИ НЕ МОЖНА!!!

(Любов Сердунич, січень 2016)

СЛОВА НЕ ПОВИННІ МОВЧАТИ!

Якщо ти – нащадок сарматів,

Чи аріїв-укрів – на чати!

Коли говорять гармати –

Слова не повинні мовчати!

Якщо пульсує той геник,

Котрий не дає заснути, –

Вчувайсь паном-аборигеном

І ген передай онукам.

Дулібом був дід чи полянин,

Косак, чи козак, чи повстанець –

Завжди рокотали Бояни:

Слова піднімали повстання.

Не зникло зло НКВДешнє!

Новітній бандерівцю-вою,

Нехай моє слово сердечне

Послужить тобі булавою!

Якщо ти нащадок сарматів

Чи аріїв-укрів – на чати!

Коли говорять гармати –

Слова не повинні мовчати!

(Любов Сердунич, квітень 2016)

ПРИФРОНТОВА КОЛИСКОВА

Спи, синочку, люлі-люлі,

Поки вгомонились кулі...

Люлі-люль, засни скоріше,

Напишу тобі я віршик

Про веселу кішку нашу...

(Кішка зникла... Боже! Нащо

Ця війна? Нема вже сили!..

Матері дітей ростили

Для життя, для миру й щастя!..)

Напишу, якщо ще вдасться,

Про майданчик в дитсадочку,

Про мою майбутню доньку...

(Відбудують і майданчик,

І припиняться ридання)...

Люлі-люлі, мій синоню!..

Принесуть лелеки доню –

Будеш мати ще й сестричку.

Перемога, вірю, – близько.

І повернеться твій татко...

Ти рости, моє дитятко,

Як татусь твій: і безстрашним,

І сміливим... (Боже, нащо?..)...

Поки вгомонились кулі –

Спи, маля... Не всі поснули...

Люлі-люлі... люлі... люлі...

ПІСЛЯ ВІЙНИ
      Не такі страшні московські воші, як українські гниди.
                                              (Симон Петлюра).
Ми ще як треба розберемось,
Хто винуватий без вини
І хто «зливав» потоки брехонь, –
І вже тепер, й після війни.
 
     Усе з'ясуємо до решти:
     Хто заробляв, хто боронив,
     В усіх нюансах розберемось
     І вже тепер, й після війни.
 
Знайдемо решту підлих тролів
І тих, хто постраждав від них,
І хто вдягався під героїв, –
Після війни, після війни.
 
     Хто зброю постачав, хто – «вата»,
     Хто мародерствував із них, –
     Буде не важко з'ясувати
     І вже тепер, й після війни.
 
Кого хабарництво зжирало,
На чисту воду й тих жени
І всіх продажних генералів –
І вже тепер, й після війни!
 
     Знайти, співставити всі дати,
     В штабах хто протирав штани...
     Вам не уникнути розплати
     Після війни, після війни!
 
А нині ще вона триває,
Тож має шанс свій кожен з них
Втекти – назавжди! – на Гаваї
Чи закінчити вир війни.

(© Любов СЕРДУНИЧ, січень 2016).

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!

(Цей вірш наснився мені як пісня. Так буває, що поетам вІрші сняться…

2014 року, 8 років тому, мені наснилась пісня, навіть мелодія, а слова – ні…

Слова – виплакалися з пісні, вранці…

Знову пруть на нас зайди непрохані,

Їм ніщо людське не приспало хіть.

Вже не чутно пташиного тьохкання,

Тільки спалахи, спалахи, спалахи!..

Приспів:

І вмить завмерли квіти!

І враз – урвалось небо!

І ти – не в цьому світі,

І ти летиш від себе!..

На мить погасло сонце,

На мить не стало неба.

І вже нема віконця,

Нема шляху до тебе!..

Із чоти народиться тисяча,

Кожна тисяча вродить мільйони.

Кожен з нас – у тобі, як і ти – в серцях.

Йдуть на клич нові батальйони.

П – в.

Будуть квіти й країна оновлена,

Буде бігати син по травичці...

Бо герої лишились не зломлені,

Бо для нас Україна – найвище!

П – в:

На мить – завмерли квіти!

І враз – урвалось небо!

І ти – не в цьому світі,

І ти летиш від себе...

На мить погасло сонце,

І враз не стало неба.

І вже нема віконця,

Нема шляху до тебе!..

Катам утнули руки

Одвічно загребущі,

Бо в нас – одна спонука:

Вкраїнські вільні душі.

Вкраїнські вільні душі!!

Вкраїнські вільні душі!!!

(2014)

МИ – НЕПЕРЕМОЖНІ!

Зарубай це на носі: хана тобі, моксель манкуртна!

Всяк пізнав твоє підле нутро, тож не трать і зусиль!

Оберіг наш – не якась там двоголово-мутантна курка,

А священний Триглав Золотий, що потроює сили: Трисил.

Наші витязі, вої, крутянці, повстанці – нетлінні.

Їхній дух нас наснажує, і тому нам орда не страшна.

У нас кожному, справіків, орійсько-вкраїнському поколінню

Судилася оборонна, а тому й – священна війна.

Світла воїн і Чести витязь у нас, враже, – кожен!

І в нас є чим пишатись. Нам велика у світі ціна!

Ми набралися сил. Ми наснажені пращурів духом,

Тож непереможні!

І нехай в нашій долі ця́ –

Остання, але переможна війна!                               

(Березень 2022)

ВПЕРШЕНЬ

Приходить час, коли багато чого

Робиш уперше.

ВПЕРШЕ чуєш страшне слово «війна»

З особливим значенням:

Тим, що стосується саме тебе. І твоєї країни.

І в ту ж мить німіють жили

Від застигання у них крови;

І тоді волосся стає дибки;

І сковуються рухи,

І втрачається дар мови й голос,

А ноги стають вáтяними…

ВПЕРШЕ тебе охоплює паніка  

(Навіть не страх) –

І ти мечешся-метаєшся-кидаєшся з кутка у куток,

Шукаючи найпотрібніші речі,

Але чомусь береш не дуже потрібні, дріб’язкові, 

Хоча й дорогі спомином або ціною,

І не можеш знайти те, що лежить перед очима...

ВПЕРШЕ чуєш тривожну сирену,

І твердо знаєш, що ця – не навчальна.

Бо вона кличе тебе туди,

Де трішки затишніше або й набагато тривожніше.

І ця – так гуде, що відлунює в голові

І стигнуть жили…

ВПЕРШЕ біжиш у підвал чи в льох як у бомбосховище:

Схрон для зберігання не бомб і не городини, а життя.

УПЕРШЕ чуєш вибух бомби, або ракети, або «Градів»

І не встигаєш розкрити рот, а затулити вуха,

І тоді…

УПЕРШЕ глушить саме тебе вибухова хвиля,

І ти опиняєшся у повній тиші, 

Яка немилосердно гучно дзвенить,

І нема спасу від того дзвону…

УПЕРШЕ ти лише здогадуєшся,

Що до тебе говорять,

Мимохіть звернувши увагу

На губи навпроти, які ворушаться,

А очі, тривожно-турботливі, дивляться на тебе…

УПЕРШЕ в житті ти перев’язуєш

Справжню рану від пострілу,

Дивним чином згадавши шкільні уроки 

З військової підготовки,

Коли ти запевняв учителя,

Що це тобі ніколи не знадобиться.

УПЕРШЕ в житті поранено й тебе.

І ти, окровавлений, закриваєш собою

Свою або й не свою дитину,

Бо, виявляється, усі діти – справді Свої.

А згодом

УПЕРШЕ в житті ти залишаєш

Свій ріднокрай

(Який же він, виявляється, дорогий!)

Або й Батьківщину (виявляється, найкращу у світі,

Хоча ще недавно ти її гудив),

Не знаючи, коли повернешся…

УПЕРШЕ тікаєш з рідного раю,

УПЕРШЕ в житті опиняєшся у справжньому пеклі…

І ВПЕРШЕ проклинаєш,

Порушуючи біблійні заповіді, 

І не підставляєш праву щоку,

І ВПЕРШЕ не прощаєш катам твоєї країни…

УПЕРШЕ в житті переказуєш усі кошти

На рідне військо,

Бо наші воїни, виявляється, – це наші Боги,

Рідні, найдорожчі, наймогутніші.

І ВПЕРШЕ не пишеш про те,

Що сам звідав і пережив,

І ВПЕРШЕ описуєш те,

Чого не переживши пережив.

І ВПЕРШЕ щиро дякуєш захисникам,

Дякуєш сто разів на добу.

І ВПЕРШЕ не задля годиться,

Не тому, що так звично,

А із самої глибини зболеного серця кричиш,

Аби почув весь світ про твій біль і гордість:

«Слава Україні!» і «Героям – слава!!!».

(18 березня 2022)

ФАШИСТАМ ІЗ РФ – КАПУТ!
У нас – тривога і війна.
Та, попри все, – весна, весна!
У нас – мобілізація,
В РФ – дебілізація.

В нас – захист рідної землі,
Замашки гітлера – в кремлі.
Йдуть українці на катів,
А «русіш швайне» – на «братів»!

Коли нам каркають: «не…», «не…»,
Коли пророчив хтось кінець –
Озвались гени козаків,
Тож на катів – наш правий гнів!
Тільки вперед (не навпаки!)
Ішли славетні козаки!

В нас біль народжує любов.
Пульсує в генах скіфська кров.
Ми прагнем миру і прогресу,
А з «раші» тхне КаПееРеСом.

Єдина в нас, одна мета:
Смерть завойовникам-катам!
Тож смілим будь! І певним будь:
Фашистам із РФ – капут!  

(Березень 2022)

МОКШАМ
На деталі «матрьошку» розділим – й зметем!
Тільки спрóтив народжує кожна принука.
Колись ми окультурювали ваших дітей,
Щоб вони карали наших онуків?!?

Ви самі обрали долю обрів, що щезли.
Але втямте тепер це, ще до вашого скону.
Та ти, враже, й не відаєш, що незнищенні,
Тому й не переписують їх), буття закони.

Колись ми вам – віру, науку, звичáй,
Українську еліту, робочу силу…
Ви ж – лишилися бидлом,
Тож більш не вибачаємо!
Бо «Ґорбатова ісправіт толька маґіла!»!
_____________
* вислів сталіна про поета Горбатова                   

(Березень 2022)

ЙДЕ МО́КСЕЛЬ ДО ГАНЕБНОГО КІНЦЯ!
Що зроджує наш ярий дух заклично?
Що знищує мокшанську злу орду?
Тож знай і ти, наш вороже одвічний:
Протистоїть тобі наш скіфський дух!

Ми бій ведемо визвольний і чесний.
І Правда – з нами, що перемага.
Ми – вистоїмо! Дух наш – незнищенний!
Ти ж ще стоїш, та на гнилих ногах.

Наснажують нас витязі з курганів.
У нас – шляхетна, благородна ціль!
Новітній гітлер і новітні галли –
Лише руйнівники, а не творці!

Списи ми, що ніколи не зітліють!
Щити ми, що прикрили Край і світ!
Бракує мокшам в голові олії,
Її – вогнем дамо! Бо… с’est la vie…

Наш досвід боротьби – тисячолітній!
Ми ж ласий шмат віками всім були…
Вкраїну захищають й діти, й літні,
А воїни всі – витязі, орли!

І наші берегині – амазонки!
Тож знай: земля непереможна ця!
А в тебе, моксель, – лиш бандити й зомбі.
Готуйся до ганебного кінця!  

(Березень 2022)

ДІЙ!

Якщо панікуєш, боїшся –

Віддайся роботі по вінця!

Зайди до сусідів стареньких,

Спитай, що потрібно неньці.

Збирай допомогу війську.

Не жди особистого зиску.

Потрібною стань, волонтером.

Втіш того, чиї здають нерви.       

  

Якщо ти чуєш зневагу –

Вияви честь і відвагу!

Якщо йде вороже ворóння –

Організуй оборону!

Якщо стріляють у вічі –

Негайно давай гідну відсіч!

Якщо землі хоче ворог –

Нагодуй його нею! Й то скоро!

Гуртуйся із однодумцями,

І бий без пощади всіх путінців!

Як будем згуртовано діяти,

Нічого враг не заподіє нам!

Наставмо ворогові гострі роги!

І всі працюймо – на Перемогу!                 

(Березень 2022)

ЩЕ БУДЕ!..

Ще буде радість-втіха від борні.

І стиглим віршем вродить навесні.

І заяріє у душі розвиднень,

І запаліє вишенька й мені.

      Ще буде хліб із власних із долонь.

      Ще буде лій життя й рясне зело…

      Та мусиш дбати про безпеку завше,

      І мусиш мати запасне житло.

І будуть роду пагони злоті,

І добра звістка в душу залетить.

Але ніколи – чуєш-бо?! – ніколи

              Не прихисти врага! Ні я, ні ти!                             

(Березень 2022)

УКРАЇНА БУЛА, Є І БУДЕ!
Хто сказав, що коли говорять гармати,
Муза повинна мовчати?!.
Вірю: наснажують нас – достеменно! –
Українського Слова знамена!

Хто сказав, що ми плачемо, готуємо тризну?!.
Ми – щасливі боронити Вітчизну!
Ми нікого «защіщять» нас не просили!
Наші втрати тільки потроять нам сили!

Ми – мов фенікс! Купина ми неопалима!
Як і кожна ворожа навала, й ця – здимить!
Хто там цвенькає, що в нас слабкі люди?!.
Та з такими людьми – Україна була, є
Й вічно буде!

(Березень 2022)

(© Любов СЕРДУНИЧ)