Анна Ягеллонка

У палаці короля Яна ІІІ привертає увагу портрет королеви Анни Ягеллонки, створений Мартином Кобером після 1586 р. Хто вона? Чому історія України часто згадує нещасну жінку?
  18 жовтня 1523 р. у Кракові народилася Анна Ягеллонка, королева польська і велика княгиня литовська. Її батьки Сигізмунд І Старий і Бона Сфорца. Її долю скалічили родичі: деспотична мати та рідний брат – король Сигізмунд ІІ Август. Анна була покірною, нерішучою. Кожного дня тричі вона ходила на кафедру у Вавелі. В основному займалася церковним вишиванням, любила вигадувати нові сукні для себе.
  Сумно, порожньо було у Анни на душі: усі її сестри вийшли заміж. Ізабелла – за угорського короля Януша, Софія – за герцога Брауншвейгу Генріха V. Навіть молодша Катажина вийшла за короля Швеції. Звісно, Анні було прикро, бо шведський монарх сватався до неї, але мати все переграла.
  Навіть бал, нова сукня – не тішили 30-річну панну. Але ось її погляд зупинився на юному князеві, канівському старості Дмитрові Сангушкові.
  Красень запав їй у душу, але секс-мисливець не звертав уваги на "стару діву". Ще не вщух галас від скандалу, спричиненого тим, що Дмитро Сангушко викрав неповнолітню Марину Полубенську і сховав її у своєї тітки Федори Боговитінової, дружини підскарбія. Та Марина вже не цікавила Дмитра – він закохався у Гальшку Острозьку. Саме через Гальшку він не подивився на сестру короля. З цього дня Анна пильно стежила за Гальшкою.

Єдина спадкоємиця князів Острозьких, дочка Беати Костелецької, яка виховувалася разом із королівнами, бо була "солодким гріхом", або як тоді говорили "вихованкою", короля Сиґізмунда І Старого. Її мати – коханка монарха Катажина Тельничанка, яку швиденько видали за маршалка Анджея Косцелецького.
  Саме у королівському палаці Беата познайомилася з князем Іллею Острозьким. Багатий нащадок закохався й одружився з Беатою, чекав дитину, переписав на неї свої маєтності. За три місяці до народження дочки князь Ілля помер. Онука князя Костянтина Івановича Острозького народилася у 1539 році на день Святої Єлизавети, тому отримала ім’я святої, а вдома її звали скороченою формою — Гальшка. Уже підлітком Гальшка вражала незабутньою красою, тому Беата задумувалася про одруження дочки (красуня-мати не терпіла конкуренції поряд).
  Хоч за законами Польщі, Литви дівчат вінчали після 15 років, до дванадцятирічної Гальшки стояла черга бажаючих. Першим був безнадійно закоханий у князівну Дмитро Вишневецький (Байда). Коли Дмитро Сангушко побачив Гальшку, він втратив сон. Зрештою, він переговорив із матір’ю Острозької та отримав згоду. Беата погодилася, але поїхала поспілкуватися з братом-королем, який не схвалив її рішення.

На початку вересня 1553 р. Сангушко з батьком та князем Острозьким поїхали до Беати. Батько Дмитра, Федір Сангушко, був відповідно до заповіту покійного князя Іллі, одним із опікунів Беати та Гальшки. За лічені хвилини Острог без бою й жертв захопили солдати князя Острозького. Дівер запропонував Беаті кандидатуру старости канівського та черкаського Дмитра Сангушка, але вона не дослухалася, мовляв, вона не має права видати дочку заміж без згоди короля.



Княгиню Беату замкнули в дальньому покої, а католичка Гальшка опинилася перед православним священиком. Перелякану чотирнадцятилітню дівчинку обвінчали з Дмитром Сангушком.

Ображена Беата послала джуру до короля зі скаргою на сваволю дівера й Дмитра Сангушка. Суд під контролем Сигізмунда-Августа ухвалив: князя Сангушка стратити, а Гальшку повернути матері – такі універсали було надіслано по всіх містах, замках і монастирях, щоб якомога швидше піймати князя.

Щиро закоханий Сангушко переодяг Гальшку в чоловічий костюм і поїхав до родича Яна Тарновського в Рудницю, у Чехію.

Воєвода Мартин Зборовський (один із бажаючих руки Гальшки) з синами схопив князя та кинувся до Гальшки з єдиним питанням: "Чи стала вона дружиною?". Стала і сина чекала.

3 лютого 1554 р. в Яромержі беззбройного Дмитра Сангушка убив Зборовський.
  Князя поховали в костьолі святого Миколи, на його надгробку було зроблено написи чеською та латиною: "Тут лежить князь Дмитро Сангушко, староста черкаський і канівський, із роду великих князів Литовських, котрого замордував й убив підлий чоловік Мартин Зборовський, не маючи на те жодних причин".

Брат-король відіслав сестру подалі від королівського двору і відмовляв усім її нареченим.

Король помер бездітним у 1572 р., коли Анні було 49 років. З цього часу чоловіки почали втікати від Ягеллонки. Першим був брат короля Франції – Генріх Валуа. Молодший на 28 років обранець із дозволу Сейму приїхав до Польщі, коронувався, пообіцяв одружитися. Як справжній монарх часто простягав руки до скарбниці, але через рік втік до Франції. І пішла черга охочих посвататися, серед яких був Іван Грізний.

Другим Колобком став Ернест Габсбург, син імператора Максиміліана ІІ. Та молодший на 30 років принц миттєво щез.

Не вдалося "злиняти" семигородському князю Стефану Баторію.
  Молодшого на 10 років нареченого обвінчали й коронували. Три ночі він виконував подружні обов’язки – і втік подалі.

Анна Ягеллонка віддалася культурі, благодійності. Королева Анна Ягеллонка сприяла будівництву храму в Кракові, для якого взірцем був Михайлівський Золотоверхий собор Києва (Рейнольдъ Гейденштейнъ. 1596 / Отделъ ІІ. Извѣстія очевидцевъ, современниковъ и иностранныхъ писателей // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей (редактори Володимир Антонович, Ф. Терновський). — К. : типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 24.)

У Гродно король заснував резиденцію, завів коханку.

Професор Київського університету Андрій Стороженко опрацював документи Варшавського головного архіву давніх актів і видав монографію "Стефан Баторій і дніпровські козаки" (1904 р.).

Та необачний Стефан забув, що королеву потай називали Катериною Медичі. Він помер від уремії.

Після його смерті Анна зреклась корони на користь свого племінника, шведського королевича Сигізмунда Ваза.

Анна Ягеллонка померла 9 вересня 1596 року у Варшаві на 72 році життя на руках Сигізмунда ІІІ Вази. Похована була в каплиці Сигізмунда Краківського кафедрального собору. На похоронах було сказано, що її смерть була гарним завершенням династії Ягайловичів.