"Один - компанія, двоє - натовп, а троє - це вже вечірка", - сказав колись герой нашої вечірки, американський
художник русинського походження Енді Ворхол.
Цікаво, що сказав би митець, побачивши стількох своїх фанів на черговій
арт-вечірці від UaModna.
Про Андрія Варголу я почула вперше багато років тому у пісні гурту "Плач Єремії". Оці слова: "Андрій Варгола - русин чи хохол, Енді Уорхол — це джаз і рок-н-рол…" - з пісні. "Сервус, пане Воргол" вперше відкрили несподіваний, структурний, повний образів, суперечностей, таємниць і їх простих пояснень світу Енді Ворхола. Тут про нього писати сенсу немає. Людина незвичної долі, дивак у житті і мистецтві, актор - у житті і мистецтві - він сказав своє вагоме слово в поп-арті та став іконою жанру. Мало знайдеться людей, котрі б не чули його імені. Ще менше - які б не бачили його робіт.
Йому також належить багато цікавих висловлювань, що стали "народними". Одне з таких: "В майбутньому кожен матиме свої 15 хвилин слави" виокремилося в якесь кредо американського суспільства, спраглого до визнання.
Популярність та впізнаваність його творів стала основною причиною при виборі чергової роботи для арт-вечірки від UA Modna в
Українському Інституті Модерного Мистецтва. Хотілося запропонувати щось незвичне, може й провокативне. Сама концепція вечора - це вже була провокація. "Лемківське обличчя поп-арту" - назва вечірки. Русинське, а точніше лемківське походження художника визнане. А українцям не вперше вже доводити, що той чи інший геній є сином нашого народу. Пригадаймо ще одного лемківського "самородка" - Никифора Дровняка, котрого тривалий час вважали польським художником.
Отже, наслідуючи поради вчителя для гостей вечірки - Яреми Хруща, було обрано портрет Мерилін Монро, який Ворхол створив, надихаючись її образом у
фільмі "Ніагара". Була ідея виставити відому "банку зупи":), але вирішили уникнути радикальних експериментів і дати можливість людям копіювати цікавіше зображення.
Вечір 21 червня був ненайспрятливіший для світських заходів: злива, яка розпочалася буквально за годину до початку, породила відчуття розпачу. Здавалося, ніхто не прийде. Однак учасники збиралися, не зважаючи на змоклий одяг чи зачіску (дехто, виправдовуючись за спізнення, розповів, що не міг фізично добратися до авта через потоки води). Мешканцям передмість в цьому сенсі - ще важче:). Будь-якому організатору завжди приємно бачити постійних учасників, так само, як і нові обличчя. За традицією - вступна, ознайомлювальна з постаттю художника, промова, подяка ентузіастам Інституту, котрі жертвують вільним часом заради перспективи отримання нових членів цієї установи. Інститут модерного мистецтва - вагоме осереддя культури в Чикаґо, але йому належить ще якийсь час боротися за вподобання нового покоління українських емігрантів. Кожний такий захід знайомить галерею з потенційними шанувальниками.
Важливе слово сказав один з гостей - художник Микола Баган. Підкресливши творчу революційність Ворхола, закликав гостей позбутися страху перед полотном і пензлем і долучитися до малювання. Багато хто з прибулих віддавали перевагу статусу "гостя", не зважуючись на пробу.
Як і раніше, знайшовся час і місце благочинності. Вихованка у місцевому осередді Пласту
Милана Семенюк оголосила про збір для 23-річного Тараса Ковалика, пластуна, пораненого бійця батальйону "Айдар". За вечір вдалося зібрати 100 доларів, уже переданих сім’ї хлопця.
Було й нововведення. Дизайнери UA Modna розробили українізоване зображення Енді Ворхола, яке чудово виглядало на футболках. Одразу з’явилися бажаючі замовити собі таку пам’ятку. Вказані зображення можуть бути на вашій кастомізованій футболці. Замовлення можна зробити, написавши на
mail@uamodna.com. Отримані кошти будуть скеровані на розвиток он-лайн телебачення та радіомовлення від UA Modna.
Малювання почалося. Учасники були зосередженні на роботі. Ярема Хрущ зі своїм колегою - Миколою Баганом як не мазком, то порадою чи жартом скеровував тих, у кого з’явилися сумніви. Час від часу чути було клацання камер, яких не випускали з рук Галина Угрина та Анастасія Коваленко.
Ці вечірки - чудове поле для спостереження. Розгортається просто на очах невеликий психологічний експеримент. Одні гості не можуть обійтися без постійного інструктажу вчителя, інші цим дратуються. Одні встигають і помалювати, і побалакати, і пофотографуватися, не забуваючи пригоститися вином та закусками. Інші - ледве встигають закінчити роботу. Цікаво виглядають самі роботи. Усі намагаються копіювати, лише кілька зважуються інтерпретувати оригінал. Однак, все одно виходять якщо не точні, то психологічні автопортрети :)
Кожен учасник знаходить для себе той формат участі, який найбільше імпонує. Головне, всі отримують задоволення та мить забуття про щоденну рутину. І ще раз доводять, що українці - таки модна нація!
Фотографії Галини Угриної та Анастасії Коваленко
Ліля Колісник
