Андрій Тіток. Вірш

29 березня 2018
Марина

я живу,
у місті, що б'ється в осінній агонії,
Календарних листах, які відраховують вічність,
Без жодного натяку, жодної крихти самоіронії,
Серед людей, які так чи інакше до мене дотичні,

я живу,
не завжди і всюди доречно,
Видихаю із димом життєві хвилини,
Безвихідно і так само приречено,
Як циркулює кров судинами,

я живу,
перетираю порох із літер,
Аби потім з них з'явилась поезія,
Холодна, з дощем, немов би циклони у Пітері,
Траурна, наче найтяжча процесія,

я живу,
мені обіцяють уявний спокій,
Стабільне життя, зваживши те, що я і так уже на колінах,
Серед таких самих як я копій,
В цій Богом дарованій і ним же забутій країні.

Автор: Андрій Тіток
Спільнота автора: Андрій Тіток вірші поезія

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

"Брий": оповідання
2018 року оповідання "Брий" потрапило до короткого списку конкурсу МАТЕЛОТ - першого українського конкурсу морської прози імені Лисянського, організованого Антоном Санченком, порталом Літакцент і видавництвом ТЕМПОРА. Приємного читання!
Читати більше