ana nomaren - казка

16 березня 2018
Марина Чиянова

Весняна казка

Вона була пролісками уквітчана, маленька і усміхнена. Бігала босими ногами по зеленій травичці, вставала із першими промінчиками сонця, пролізала крізь тоненьку шпаринку між фіранками і відразу бралась за сопілочку, вирізану отим першим весняним Дощем. Вона грала мене і мою душу пахучим рястом, вона грала мене для Дощу, аби йому ставало легше, аби він життєсивердно поливав землю. Обіймала кожну краплиночку і ніжно притискала до серця:
- Дощику, дощику, я навіки в тобі тону.

(Моя бідна маленька квіточка... ) Я носила її на плечах, мов шаль, і раділа з її легкості.
(Моє бідне істліле сонечко... Вибач, що не вберегла...)

Пам'ятаю ті холодні весняні дні, коли вона опустила свою сіру голівку, я тримала її долоньками, аби не впала долілиць.
(За що така народилася?)

Дощ забув про сопілочку, а Вона несміливими маленькими ручками підносила її до губ і видихала з усесенької сили. "Нехай, - казала, - буду грати ще голосніше!"

Я слідкувала, як з кожним днем вона ставала все важчою і важчою, немов дитинка, що засинає. Страшно було й оглянутися, побачити, що ж то я несу на своїх плечах.

Одного разу вона в садку сиділа із грудкою землі в руках. І так мудро на мене дивилась
Землі живої, отої, що коріння годує.
«Вона знає», - подумала я.
Біля ніжок лежав цвіт яблуні. Мить, і небо здригнулось вогняним рухом ошалілої, взяла гілочку згрубілими пальчиками, міцно притисла до ґрунту, зверху поклала листя і притоптала.

Прийшов травень і віти вкрились пуп’янками.
Її очі блискали:
- Дощику, дощику, зварим тобі борщику… От побачиш, моя яблунька скоро вродить, - танцювала між трав і гриміла між ними піснею. А потім змовкла. Лиш сопілка сміялась над нами обома. 
Мені за шиворіт випав сніг. Плечі вгинались, мов від каменю.

Не знаю, може ви й осудите. Може назвете слабкою і бездушною.
Я тримала в руках жменю сухої і рихлої. Дощ не йшов, та й слава Богу. 
Кажуть, що першими мають кидати рідні… А я кидала і першою і останньою, бо нікого ближчого і водночас більш чужого в неї не було.
(Бувай, сонцесяйна) Упала остання грудка…

…мудрий вітер шепотів між листям: 
- Такі довго не живуть…

© Ana Nomaren

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

ТОП-8 способів якісно та ефективно провести час, не витрачаючи при цьому грошей
Оскільки я вивчаю тему мінімалізму і намагаюся активно впровадити її в життя, одного дня в мене виникло запитання: як провести час ефективно і корисно, зберігши при цьому власні кошти? Не засмічуючи навколишнє середовище, не вживаючи пластику тощо. Про це далі в статті.
Читати більше