Аміна Окуєва - сучасна українсько-чеченська Жанна д'Арк

30 жовтня 2017 року було вбито Аміну Окуєву — безстрашну жінку-воїна, яка поклала життя, відчайдушно борючись за свободу двох народів: чеченського та українського. Слова її матері, Ірини Нікіфорової (в дівоцтві Камінської), про те, що "є люди, які залишаються легендою саме тому, що вони усвідомлюють своє призначення. Тому що вірити — це означає жертвувати. Вона вірила і жертвувала", наштовхнули мене на думку, що герой — це, передусім, той, хто, незважаючи на високий ризик померти, все одно готовий йти до останнього заради благородної мети, як от звільнення Батьківщини від ворога. 

В цьому контексті мені згадалась Жанна д'Арк. На мою думку, вони з Аміною могли б називатися спорідненими душами. Ці дві жінки жили з різницею у сім століть, але кожна з них пройшла свій земний шлях як герой і померла як герой. Своїми недовгими життями і Жанна, і Аміна ще раз підтвердили правдивість переконання Фрідріха Ніцше у тому, що "Героїзм – це добра воля до абсолютної самозагибелі".

В біографіях обох хоробрих жінок існує безліч міфів. Почнемо з Орлеанської діви. Існує думка, що Жанна була не простою селянською дівчиною, а зведеною сестрою Карла VII. Ця версія зараз спростовується багатьма істориками, але якщо вона існує, то, напевно, в житті жінки з душею воїна було багато неоднозначного. 

Що ж до Аміни, то вона вважала себе чеченкою, однак до заміжжя носила прізвище вітчима — Віктора Нікіфорова — і в документах була записана Анастасією Вікторівною Нікіфоровою. Про її біологічного батька відомо лише зі слів загиблої — "він був чеченцем і помер давно". Напевно, саме через "поклик крові" Анастасія навернулася до ісламу і змінила ім'я. Однак, про це згодом.

Звитяжне покликання стати "воїном світла" кожна із жінок усвідомила ще на початку життєвого шляху. За переказами, Жанна д'Арк відчула своє призначення в ранньому віці — 13 років, саме тоді вона почула голос архангела Михаїла, святої Катерини Олександрійської та Маргарити Антиохійської, які згодом відкрили Жанні її місію — зняти облогу Орлеану і вигнати ворога з французького королівства. 

Шлях Аміни до свого покликання розпочався у 17 років, коли вона вийшла заміж за військового, чеченця Ісу Мустафінова і прийняла іслам. Раніше її звали Наталією, у шлюбі вона змінила ім‘я на Анастасію, а пізніше на стала Аміною. Мабуть, вибір саме цього імені був не випадковим. Ім'я Аміна арабського походження та означає "спокійна", "вірна", "надійна", "гідна", до того ж так звали матір Пророка Мухаммеда.

Майбутня жінка-воїн вже тоді вирізнялась релігійністю, носила хіджаб і дотримувалася посту. Легенда боротьби за свободу України та Чечні була фаталісткою. В одному з інтерв'ю Аміна розповідала наступне: "У мене немає страху, я абсолютно не боюся загибелі, тому що дійсно щиро вірю в те, що все визначено заздалегідь, що день моєї смерті визначений..." Ніколи не боялася смерті й французька діва із Орлеану.

Шлях Жанни як воїна почався у 17 років. Після вірного передбачення поразки французів у так званій "Битві оселедців" (12 лютого 1429 року), капітан міста Вокулер, Роберт де Бодрікур, нарешті дозволив дивній, але наполегливій дівчині їхати до короля і навіть виділив для неї чоловічий одяг, якому Жанна, до речі, віддавала перевагу до кінця свого життя: він був зручним у боях і не привертав уваги чоловіків-вояків.

Пізніше, у боях Орлеанська діва вразила побратимів надзвичайним знанням військової справи і тонкощами верхової їзди. Схоже вражала всіх й Аміна своїми навичками у стрільбі та глибоким знанням зброї. Але це було пізніше. Спочатку Росія розпочала військову операцію в Чечні...

Друга Чеченська війна залишила глибокий слід у душі 20-річної Аміни. Усвідомивши гостру нестачу на полі бою тих, хто може врятувати життя бійцям, дівчина вирішила сама допомагати пораненим солдатам. Для цього потрібно було здобути відповідну освіту. Тому у 2003 році Аміна повернулась в місто свого народження — Одесу, вступила до Одеського медичного університету і вивчилась на лікаря-хірурга. 

Коли ж почалася українська Революція гідності, жінка-воїн що згодом стане легендою, приєдналася до Майдану, вступила до "Самооборони" та стала лікарем 8-ої Афганської сотні. Українка чеченського походження також допомагала на кухні й чергувала на блок-постах. 

В АТО її радо прийняли добровольцем через медичну освіту, проте Аміна зізнавалась, що на фронті найменше займалася лікарською практикою, все більше брала до рук зброю. В той час, як Аміна Окуєва захищала українські території у боях біля Дебальцевим, із СІЗО звільнили її третього чоловіка — Адама Осмаєва. Разом вони створили батальйон імені Джохара Дудаєва. І стали такими собі українськими Бонні та Клайдом чеченського походження... аж поки куля не влучила Аміні в голову і не закінчила її земне життя. 

Обидві жінки-воїни загинули у молодому віці Жанні було всього 19, Аміні — 34 роки. Обох жорстоко вбили. Орлеанську діву заживо спалили на вогнищі 30 травня 1431 року на площі в Руані. За кілька секунд до смерті вона попросила дати їй хрест. Один з катів простягнув їй дві схрещені гілки. Коли вогонь охопив хоробру Жанну, вона кілька разів прокричала: "Ісус". Віра в Бога була визначальною рисою обох сильних духом жінок.

Жанну д’Арк було кананізовано 16 травня 1920 року в Соборі Святого Петра, вона є шанованою в католицизмі. Що ж до Аміни Окуєвої, то головний муфтій України, Саїд Ісмагілов, назвав її "дуже старанною мусульманкою". Головний духівник ісламу в Україні також свідчить про те, що "вона загинула шагідом - мучеником, що віддала життя заради Аллага на шляху справедливості та увійде до Раю". Він також просить, щоб Аміні Окуєвій посмертно дали звання Героя України. 

Тепер справою честі для її чоловіка, воєнних побратимів, українських правоохоронців та загалом всіх небайдужих до України людей буде знайти та справедливо покарати вбивць, а в перспективі, втілити головну мрію хороброї Аміни: "Моя глобальна мрія — це щоб всі народи, які знаходяться під гнітом російської імперії, з цієї в’язниці нарешті визволилися. І вільними змогли будувати своє майбутнє". Амінь.