А взимку дуже хочеться весни...

А взимку дуже хочеться весни.
Ні, навіть літа хочеться до болю.
Занурююсь в божественні я сни
І відчуваю незбагненну волю.
 
Я справді вільний від оков,
Які в житті сам натягнув на себе.
Майбутнього я чую зов.
Лунає він до мене з неба.
 
Коли ж прокинусь – ще зима.
Холодний вітер, сніг, розлука.
І поруч вже тебе нема.
Це не життя, а справжня мука.
 
Минуле тягне нас назад.
А хочеться побачити – що далі?
Десь солодко дрімає кат.
Йому наснилися людські печалі.
 
Анатолій ВЛАСЮК
29 жовтня 2017 року