А ти, мабуть, відразу й не помітиш...

14 березня 2018
Анатолій Власюк

А ти, мабуть, відразу й не помітиш,
Що я пішов від тебе, не прощаючись.
Колись про мене нагадає вітер,
У вальсі споминів майбутнього кружляючи.
 
І дощ про мене слізно нагадає.
Веселка барвами кохання завиблискує.
Звичайно, ти мене вже не кохаєш.
В минулому були з тобою близькими.
 
Майбутнє теж не має нині значення.
Живеш сьогоднішнім – вже як умієш.
Біжиш ти знову на побачення.
Від поцілунків ніжних млієш.
 
Та все минає в цьому світі швидкоплинному.
Кохання біля ночов товчених розбито.
У всіх невдачах лиш себе вважаєш винною.
А вже життя нездарно так прожито.
 
Колись мене приречено згадаєш.
Думки в минулому негадано воскресли.
Ти з подивом для себе ще кохаєш.
Та пам'ять у майбутнє вже дощі віднесли.
 
… А ти, мабуть, відразу й не помітиш,
Що я пішов від тебе, не прощаючись.
Колись про мене нагадає вітер,
У вальсі споминів майбутнього кружляючи…
 
Анатолій ВЛАСЮК
11 серпня 2017 року

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com