А серце попід ребра б’є.
Стискає боляче печаль.
І думка павутину в’є.
Розвіється собі удаль.
У надвечір’я своя суть.
Ранково стелиться туман.
Ти невловима, ніби ртуть.
Ти невблаганна, мов обман.
Життя втрачає глупий сенс.
Чарівне небуття кохань.
А смерть вартує лише пенс.
І жодних вже нема бажань.
Анатолій ВЛАСЮК
18 березня 2017 року
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
