А що поза спортом?

Книжки у цій добірці цікаві насамперед своїм «спортивним» драйвом, непідробною енергією, справжньою майстерністю авторів. І всі «літературні» моменти пропускаєш, наче «описи природи», щоби дізнатися про найголовніше. «І гра вибухнула. З відбиванням аби куди, з фінтами і втратами, з зітханнями, криками і свистом глядачів».

Геннадій Ніколайчук. Спорт поза політикою. – К.: Саміт-Книга, 2024

«Почнемо з того, що спортивні назви викликають позитивні асоціації, відкривається один з розділів цієї напрочуд цікавої та актуальної книги. – відривається один з розділів цієї напрочуд цікавої та актуальної книжки. - Лексема «спортсмен» має конотації, що виражають необхідний для будь-якого політика набір якостей («сильний», «цілеспрямований», «енергійний»), акцентує увагу адресата на активній позиції учасників політичного процесу. Таким чином, політична мова є найбільш продуктивною для метафоризації спортивної лексики. Спортивні метафори, своєю чергою, виступають як потужний засіб мовної виразності, що реалізує особливу оцінну експресивність у ЗМІ.

Загалом «Спорт поза політикою» Геннадія Ніколайчука – автора, який нині служить в ЗСУ – це неординарне дослідження, яке складається з 16 розділів, починаючи з античних часів і закінчуючи сучасною (пост)ковідною епохою – це занурення у конкретну (а не пропагандистську) спортивно-політичну реальність і формування чіткої й об’єктивної картини того, що відбувалося у згадані часи. Причому причинно-наслідковий зв'язок автор простежує не за колишньою марксистсько-ленінською традицією, коли кіно було найпершим з мистецтв, а спорт був майже як цирк, а за логічним принципом ідеологічної демонстрації духовних (а не лише фізичних) досягнень.

Так, наприклад, автор нагадує про відомий постулат Йогана Гейзінги, згідно із яким в кожній грі дуже важливо те, щоб гравець мав можливість похвалитися перед усіма своєю перемогою та успіхом. Загалом вже самі назви розділів цієї незвичайної (і надзвичайно цікавої та актуальної книжки) обіцяють захоплюючу подорож у світ спорту, яка багато що пояснює, роз’яснює та ідентифікує. "Зародження. Античний спорт", "Спорт як інструмент пропаганди: досвід ІІІ рейху", "Спортивний вимір холодної війни", "Театр воєнних дій", "Спорт, расизм, фашизм, ідентичність: поле політичного протесту", "Допінгові скандали: політична технологія?", "Нова спортивна реальність: covid-19". Як бачимо, світова історія чи не вперше постає перед нами крізь призму спортивних змагань, і автор недаремно нагадує, що "розв’язана росією варварська війна на території України лише посилила сюжети взаємозв’язку спорту й політики".

Кирило Круторогов. Бомбардир. – Х.: Фабула, 2018

Герой цього «спортивного» роману про спортивну зірку не футболіст, але пише про футбол. І навіть досліджує його залаштункову історію. Почалося все з родинної трагедії, яку розрадив похід з друзями на футбольний матч. Потім були поїздки з фанатами Україною, повернення до життя, активна журналістська діяльність. З одного боку, ми дізнаємося про те, як все влаштовано у цьому багатомільйонному бізнесі, яким стала колишня дворова гра, а з другого, переживаємо чергову історію відродження, становлення і утвердження колишнього невдахи, а нині висококласного, принципового журналіста.  «З появою Черниша в клубі з’явилися гроші, - згадують про чергову інтригу футбольного життя герої роману. - Але все керівництво він узяв у свої руки, і незабаром команда почала буквально розвалюватися. Кожен сам по собі. Крім того, разом із Чернишем прийшли нові гравці. Не ті, кого відібрав і виростив тренер, а ті, кого привів новий віце-президент іззовні. Чесно кажучи, я такого ще не бачив: вони підпорядковувались особисто Чернишеві, а Санич був для них порожнім місцем, обслугою. Тут і сліпий міг би помітити: скоро кінець клубу».

Бернар Шамбаз. Футбольний матч тривалістю в літо. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2018

Батько малого героя цієї незвичної книжки працює у відділі картографії, то що ж він подарував на день народження своєму синові, який захоплюється футболом? Звісно, чудовий м’яч з намальованим на ньому країнами і континентами. І не дивно, що згодом обом випала  подорож довкола світу! Уявіть  собі, щовечора наш щасливчик засинав удома з географічним дивом-м’ячем замість подушки, а тепер він матиме можливість побачити всі країни вживу. Але всі з них теплі, хоч це не головне для того, хто справді любить футбол. Тож матчі з місцевими хлопчаками під час відвідин в цілому аж одинадцяти країн виявилися доброю школою. Особливо вражаючою була гра на Північному полюсі, але ані крижане Баренцове море, ані довгі відстані та безліч людей і знайомств не втомили юного футболіста. У такий «енциклопедичний» спосіб разом із грою в футбол  він дізнався майже все про науку географію.

Ілюстрація: iStok