А коли ви стали дорослими?

Завжди пам'ятаю як в дитинстві я хотіла бути дорослою. Щоб ніхто не казав, що мені робити,  вставала тоді, коли хотіла, їла солодкого стільки, скільки хотіла, щоб не вказували, що добре, а що погане, щоб я сама могла вирішувати, що робити.

Ми завжди прагнемо того, що не знаємо і чомусь думаємо, що воно класне. Але можливо це добре, адже уже тоді ми починаємо вчитися та здобувати певний досвід самі.

Тут ти став "дорослим" і чомусь хочеш повернутися в те безтурботне дитинство, де за тебе усе вирішували, а тобі залишалося, тільки насолоджуватися. Звісно, зараз ти ніби сам керуєш своїм життям, але іноді так хочеться, щоб хтось взяв та сказав, я усе зроблю, а ти собі відпочинь, але ж ні, ми хотіли бути дорослими, ну ось, тепер залишається - насолоджуватися :)

Але хто такі дорослі й з чим їх їсти :)? Тобто, коли настає той момент, що ти став дорослим? Коли нам виповнюється 18 р.? Щось не думаю, що тут з віком пов'язано. Коли жінка народжує першу дитину? Це може статися і ще в дуже ранньому віці, тому не обов'язково з цим також пов'язано. Коли чоловік купляє перше авто? Але він може ще більше проблем наробити з ним? То ж коли саме настає цей момент дорослішання може, коли нам дозволено пити алкоголь (але деякі батьки самі дітям дають його пити ще в маленькому віці), мабуть, також ні.

То ж як знати де ця межа? Як ви будете пояснювати своїй дитині, що таке доросле життя, коли скажете фразу: "от станеш дорослим зрозумієш", а якщо ваша дитина хоче бути дитиною все життя?

Дуже цікава тема. Чому вона до мене прийшла, знову ж таки, з оточенням та різними ситуаціями, де я бачу як "дорослі" люди поводять себе як діти. "Це що щось погане?" Хтось запитає. Та ні, це зовсім не погано, адже усі ми хочемо бути як діти, і тут не має нічого поганого. Просто є ситуації, де все-таки ми маємо бути дорослими та емоції не мають брати гору над нами, як би важко це не було. Навіть якщо це уже стається, завжди потрібно вчасно зупинитися та порахувати до 10, я завжди так кажу, адже тоді до тебе починає приходити усвідомлення, що ти робиш.

Кожен з нас, може сказати, я дорослий, я добився цього сам, я можу гордитися, що у мене такий син росте, чи щось в цьому дусі. І це усе буде вірно. Адже дорослішання - це етап, коли ви усвідомлюєте та берете на себе відповідальність за свої поступки, слова, вмієте слухати, чути та пробачати. Людина, яка вміє визнавати свої помилки - це не просто сильна людина, а ще й доросла, адже розуміє, що інша сторона, ще до цього не доросла і не варто витрачати свої нерви, щоб їй щось доводити, адже ми не можемо переконати того, хто і не хоче цього.

Хтось стає дорослим, втративши близьких, людина починає по іншому дивитися на світ, по іншому сприймати проблеми, життя. Хтось стає дорослим, коли допоміг іншому вижити й ти розумієш, що світ ніби перевернувся з ніг на голову. Хтось стає дорослим, коли побачив маленькі народжені рученята - це також поштовх до змін. Хтось, коли покорив усі вершини, які планував. 

Не має в дорослішанню дати, паспорта, чи 21 р., не має такого! В дорослішанню є життя, досвід, ситуація чи людина, яка вам випадково зустрілася. 

Коли ми щось робимо, пам'ятаймо - ми це бачимо по "своєму", а всі інші, сприймуть це по "своєму", але ці речі можуть не збігатися і це окей. Не намагайтеся осуджувати когось за те, що він по-іншому сприймає відтінок зеленого, ніж ви, для цього ми й прийшли в цей світ, щоб кожен бачив його по своєму. Але завжди має бути компроміс, на це на жаль не всі дорослі здатні!