А Чехов таки українець



Проти ночі з 14-го на 15-е липня 1904 р. Антон Чехов прокинувся й уперше в житті сам попросив послати по лікаря та наказав подати шампанського. Антон Павлович сів і голосно сказав лікареві: «Ich sterbe», після чого повторив російською: «Я помираю». Потім узяв келих, повернув обличчя до дружини, посміхнувся та сказав: «Давно я не пив шампанського…», спокійно спорожнив келих, тихо ліг на лівий бік і незабаром стих назавжди.

29 січня 1860 р. у Катеринославській губернії народився майбутній письменник Антон Чехов. Батько письменника— Павло Єгорович Чехов (1823–1898) — українець, народжений у селі Вільховатка Полтавської губернії, жив у селі Вовча Балка на Харківщині. Бабуся А Чехова Єфросинія Шимко, у якої він часто гостював, розмовляла українською мовою. Від пуп’янку хлопчик спілкувався українською, російську вивчив згодом, тому у творах А.Чехова багато українізмів.

Антон Чехов завжди вважав себе українцем за походженням, письменником українського роду в російській літературі. Письменник говорив і писав: “В моих жилах течет ленивая хохлацкая кровь…”, “Хохлацкая лень берет верх над всеми моими чувствами…”, “Я хохол, я ленив. Лень приятно опьяняет меня, как эфир…”. Чехов дуже часто думав українською. Тому й писав: «А чому б і не приїхати? Поблукали б і побалакали… Хай хоронять Вас українські Феї… Будьте здоровенькі. Ваш Чехов» (Лист Чехова до Смагіна, 30.І.1892). В анкеті перепису 1890-го року Антон Чехов написав: «національність — малоросіянин». «Україна дорога і близька моєму серцю. Я люблю її літературу, музику і прекрасну пісню, сповнену чарівної мелодії. Я люблю український народ, який дав світові такого титана, як Тарас Шевченко», — писав А. Чехов Агатангелу Кримському.

Україна постала в оповіданнях письменника «Степ», «Щастя», «Печеніг», «У рідному кутку», «На шляху». Знаменита п’єса «Чайка» була задумана А. Чеховим у період його знайомства з актрисою Марією Заньковецькою, яка стала прототипом головного образу твору Ніни Зарєчної. Ось слова Марії Заньковецької про Чехова: «Він теж умовляв мене перейти на російську сцену, а я в свою чергу соромила його, що він, сам українець, підмовляє мене до зради. Дорікала його, що він не пише рідною мовою … Обіцяв написати п’єсу, в якій для мене буде одна роль виключно українською мовою» (« Літературна спадщина », 1960, 593 стор.).

З десяти років Антоша хворів на туберкульоз і ніколи не виліковувався до кінця. Підірвали неміцне здоров’я часті поїздки: на Сахалін, переїзди Москва-Ялта.

Влітку 1904-го раптове загострення хвороби змусило Чехова виїхати на курорт до Німеччини у м. Баденвейлер. Там, у ніч із 14-го на 15-е липня він прокинувся серед ночі і вперше у житті попросив дружину Ольгу Леонардівну послати за лікарем. «Потім наказав подати шампанського. Антон Павлович сів і якось урочисто, голосно сказав лікареві німецькою (він дуже мало знав по-німецьки): «Ich sterbe», повторив для студента або для мене по-російськи: «Я помираю». Потім узяв келих, повернув до мене обличчя, посміхнувся своєю дивною посмішкою, сказав: «Давно я не пив шампанського…», спокійно випив усе до дна, тихо ліг на лівий бік і незабаром стих назавжди».

Труну з тілом письменника у вагоні «для перевозки свіжих устриць» привезли до Москви і поховали поруч із могилою його батька.

У тому й трагедія бездержавного народу, що найкращі виші, театри, видавництва – у метрополії, а не в колонії; що в пошуках читачів, глядачів, талановиті митці переходять на мову окупанта. Одним словом, як учить Хомівна онука: «Треба чуже шанувати, свого не віддавати! Бо все, що створено під цим небом, належить цій землі. І твори, які написав українець Антон Чехов на території України, – українська творчість…»

Портрет А.П. Чехова. Йосип Браз (1873–1936). 1898 р. Третяковська галерея.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Казимир Малевич та його "Чорний квадрат"
В 1916 році Малевич з однодумцями готують виставку. Називають її "Нуль-десять", проте на 39 картинах не зображено жодного предмета. "Чорний квадрат" художник чіпляє на покуті, де зазвичай кріпили ікони...
Читати більше