Якщо міцно стулити очі можна побачити внутрішню сторону своїх повік….всі кажуть, що це просто темрява, але я знаю що так виглядають мої очі зсередини….можна годинами намагатись заснути і переглядати свої думки, як фотографії на медіапроекторі ….можна зазирати собі в душу і копирсатися там без наркозу, без знеболювального….просто так роздирати старі рани…чи зішкрябувати теперішнє, як лак з нігтів, щоб наставилися старі зашкарублі куски минулого…..коли я закриваю очі, то бачу свої повіки….і все….для мене не існує ніякої темряви, бо темрява не міняє стан речей, темрява міняє сприйняття цих речей….вночі світ перевертається догори дригом….тиша повисла в повітрі, мов бульбашка, от падає зірка і вона лопає…..немає ніяких бризок, але я чую звук і він ще довго лунає в моїй голові відлунням…коли вночі пишеш таку дурню, то певно треба йти спати…..
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
