ДЛЯ КОГО – СВЯТО, А ДЛЯ КОГО – Г О Р Е. 8 БЕРЕЗНЯ МИ СВЯТКУЄМО Г О Р Е!
Історія походження цього прихованого «свята» не має нічого спільного з Україною і нашою етнічно-народною календарною обрядовістю. 8 березня – свято чужої держави, чужого народу. Це «національне свято юд...еїв (ж...идів) – день вирізання всіх своїх суперників-неж...идів» (д. філос. н. О. Середюк). Вислів «будеш битий, як Гаман») походить від цього «свята». Після вавилонського полону жи...довини могли повернутися до Ерусалиму. Проте жи...ди надто добре укріпились у Персії і, проникнувши в усі структури чужої держави, не хотіли повертатись на рідні землі. Це становило загрозу для персів. Кинуто пур (жереб) для визначення місяця покари жи...дів. Перський патріот Гаман (Аман) приніс цареві проєкт звільнення Персії від жи...довинів. Однак придворний постачальник жи...довин Мордехай дізнався про це. Будучи передбачливим, він підсуває в гарем імператора свою родичку-жи...дівку Естер, яка посідає місце улюбленої жінки. З її допомогою Мордехай проліз в уряд Персії і рукою імператора розправився з урядом, очоленим Гаманом і неж...идами. За два дні ж...идовини вирізали і перевішали 800 чол. уряду і ще 75 неж...идів ув инших місцях. «І били ю...деї всіх своїх ворогів, побиваючи мечем, і заб...иваючи та вигублюючи їх. А в замку Сузи ю...деї позаб...ивали п’ять сотень чоловік. І десять синів Амана. … І виб...или в Сузах три сотні людей. А решта ю...деїв, що жили по царських округах, позаб...ивали 75 тисяч. І в кожній окрузі … була ю...деям радість і веселість, бенкет і свято. …Тому-то ю...деї роблять 14-й день місяця адара (8 березня за ст. стилем, а 23 лютого – за новим. – О. С.) днем радости й гостини та свята, днем посилання дарунків один одному. А Мордехай описав ці події і порозсилав листи до всіх ю...деїв, щоб вони постановили святкувати цей день щороку … в кожному поколінні, в кожному роді, у кожній окрузі, в кожному місці. Тому й назвали ці дні: Пурим (жереб)» (Бі...блія, кн. Естер, 1980, с. 503). Ненависть ю...деїв до неж...идовинів («г о ї в») майже 2,5 тисячоліття не лише не зникла, а культивується в наступних поколіннях. Жи...дівське свято їхньої патріотки Естер – Пурім – стало прототипом міжнародного дня жінки саме завдяки жи...дівкам Кларі Цеткін (Ейснер) і Розі Люксембург, які постаралися так «подати» «свято», щоб його прийняв і світ: 1910 р. К. Цеткін запропонувала відзначати день жіночої солідарности. Солідарности з ким? З підступною одноплемінницею Естер!
Лев Тр...оцький (жи...довин Лейба Бронштейн), організатор червоної армії, на відміну від затурканих пролетарів і простих хр...истиян, знав «Книгу Естер» і наказ Мор...дехая, щоб у ці дні святкувати перемогу жи...довинів над своїми ворогами. Тож і знав, що робить, а тому подав це під иншою підливою: 8 березня – день міжнародної солідарности жіночого пролетаріяту в боротьбі за рівні права з чоловіками. Отже, навіть не всіх жінок, а жінок-революціонерок. Иншим не треба рівних прав! Засновників цього «свята» хвилювала не економічна і політична рівність жінок. Мета була иншою, зауважує к. і. н. Н.Боженко. Вони намагалися залучити жінок до поширення своїх са...танинсько-ре...волюційних ідей, які спрацювали б на ро...звал сильних ім...перій, знищення це...ркви, руйн...ацію підмурівка країн, які ще не були під впливом ма...сонів.
При нинішньому юридичному міжнародному праві такі погроми вважалися б злочином проти людства і розглядалися б у Міжнародному трибуналі. Світ уже давно прозрів і відмовився від таких «святкувань», крім декількох посткомуністичних держав СНД і Китаю, де до людей цю правду ще не допускають. І тому ми по-блюзнірському, мов ті невігласи (бо таки не відаємо!), на державному і побутовому рівні святкуємо і вручаємо дарунки на пам'ять про кр...иваві поб...оїща, п’ємо-гуляємо (нам би що-небудь, аби пити!), не відаючи, що насправді виконуємо настанови підступного чу...жинця – жи...довина-Мор...дехая. А вони тихенько зловтішаються з цього. Деякі хр...истиянські по...пи називають це «свято» «днем блудніци» («бл…і»)…
То з чим же вітаємо чоловіків 23 лютого: з поразкою червоної армії чи зі «святом» жи...дів – кр...ивавим побоїщем Пурим? І з чим вітають нас, жінок, 8 березня: з днем ж...идівки-рев...олюціонерки чи з тим же Пуримом? Тим, хто усвідомив, пропоную ображатись на подібні вітання в ці дні. Хоча б отак: «Я не жи...дівка», «Нічого спільного з ними не маю», «Я пог...ромів у Персії не вчиняла», «Це день ок...упації Персії жи...довинами», «Цього дня треба співчувати персам і вшанувати пам'ять». Кому мало цих фактів, може переглянути календар ю...дейських свят і ту ж "Т о р у": книгу, яку вони приховують від світу…
Ми маємо свій день Матері, Жінки: 2 грудня. Це – день Матері Лель, Родоначальниці племен України-Руси. Мати Лель – опікунка роду, покровителька дітей і матерів. З віку у вік, із роду в рід впродовж тисячоліть наші предки обожнювали Матір Лель, яка своїм племенам передала мову, свою вдачу, свій образ, душу і свою материнську любов. У трипільських хатах на покуті стояла статуйка Матері-Лель. Її освітлював святий вогонь. Шанували ми й инших рідних богинь: Мокошу, Дану, Морену, Ладу, Берегиню, П’ятницю… Це свідчить про древнє пошанування праукраїнцями Жінки, Матері.
Наші предки оратаї, хлібороби до грудня закінчували роботи на землі, і тому грудень споконвіків був місяцем матерів, які могли більше навчати своїх доньок, онучок мистецтву ткання, вишивання, шиття, готування 12 різдвяних страв, рідних звичаїв. Лише Рідна Мати може навчити рідного. Обожнюючи і пошановуючи рідну Матір Лель, ми облагороджуємо себе, свої душі. Тому 2 грудня, так само як і в далекі часи, ми повинні врочисто відзначати рідне свято: великий день Матері Лель, Родоначальниці племен України-Руси. Европейці відзначають день Матері у першу неділю травня. У них свої традиції, а в нас – наші. Бо в нас є все своє! Якби не було, можна було б щось і запозичити (звісно, краще, а не все посіль!). Та шануймо своє, тобто себе, і нас шануватимуть инші, а може, ще й перейматимуть наше, як багато чого запозичили в нас у минулі часи.
І маємо свої, українські, дні, коли ми виб...орювали свою незалежність, бо...ронили волю і Вітчизну. Згадаймо Крути, Пилявці, Берестечко, Жовті Води… Але… святкуємо дні, події, не причетні до нашої Вітчизни. Чи не парадокс? То що ми святкуємо? Над чиїми слізьми сміємось і співаємо, спиваючись?!. Спотворено, намішано чужого і в свята, нині звані «Івана Купала» (Купала), «Масляна» (Колодія), Різдва Хр...истового (Різдва Нового Сонця) й инші. Та про це – окремо.
То кому це вигідно, щоб ми у своїй незалежній державі відзначали чужі свята? Поміркуймо! Але дивно: навіть ті з нас, хто знає правду, не відає, що з нею робити. Ми звиклися з брехнею до такої міри, що вже сприймаємо її за правду, за рідне, що навіть обожнюємо або й слухати не хочемо про своє. Що це: небажання напружувати мізки чи втрата національної гідности, безхребетність? «Німець скаже: ви моголи? Моголи, моголи…» (Т. Шевченко). Нам же потрібна брехня, солодка, наче казочка, та, що вже звична нам. І не суть важливо, яке в неї коріння: чуже, рідне, во...роже, згубне чи позитивне. Бо ми – вже давно р а б и! Поки що духовні, невдовзі можемо стати і фізичними рабами, бо вже все продали, навіть душу. Той, хто свідомо чи несвідомо називає чуже рідним, звик бути рабом. Йому так добре: не міркувати, не напружуватися, не боротись. А тому він, духовний раб, не здібний зрозуміти причини своєї рабської долі. То «чи потрібні українцям «статеві» свята з чужим корінням?», – запитують історики й, зокрема, доктор філософії в галузі історії Олександр Середюк. І я.
За мат. г-ти «За вільну Україну» (№7, 23.02.2012, №8, 1.03.2012) – Любов Сердунич.
Якщо вже такий ажіотаж, то доведеться трохи роз"яснити. Хоча чомусь думала, що цього року ажіотажу не буде...
А ПОЯСНЮВАТИ ПОВИННІ НАСАМПЕРЕД УЧИТЕЛІ та БІБЛІОТЕКАРІ, які, НА ЖАЛЬ, самІ - у восьмомартовській ейфорії! І можна здогадатися, чому...
Щороку цього дня пишу: ж...дівсько-комуняцько-совєтське НЕ святкую. І ось чому.
Жи2, Естер, К. Цеткін, Р. Люксембург, совєтчина... ЩО тут УКРАЇНСЬКОГО?!?
Винищення 70 тисяч народу (!!!) – через підступність і хитрість @идівки Естер... Для одного народу (@идви) – перемога, а для иншого (персів) – страшна трагедія! Так, для ж...дів це свято, але МИ ЧОМУ СВЯТКУЄМО ТУ ТР...АГЕДІЮ ПЕРСЬКОГО НАРОДУ?!. 
Мало того, що жи2 наживається цього дня особливо! За цією квітково-шоколадною завісою - ЇХНЯ історія й ідеологія. А наше невігластво @идву тішить і надихає! Прочитай перед тим, як привітати дорогу тобі людину!
Історія виникнення т. зв. «свята» 8 березня!
Історія ПЕРША
Рішення про щорічне святкування жіночого дня було прийнято 1910 року на Другій міжнародній конференції соціалісток в Копенгагені. Коріння свята, яке так приховувала совєтська пропаганда, - маніфестації феміністок, основну масу з яких складали повії. 1895 року, 8 березня, повії Чикаго вийшли на демонстрацію з вимогою виплатити матросам зарплату. В останніх просто не було грошей, аби розплатитися з представницями найдавнішої професії. Через рік, 8 березня, 1896 року, те ж саме відбулось у Нью-Йорку. В наступні роки демонстрації жінок часто приурочувалися цьому дню. Так, 8 березня 1908 року в Нью-Йорку 15 000 жінок вийшли на демонстрацію, вимагаючи підвищення зарплатні та надання виборчого права. Для закріплення традиції, рішенням Соціалістичної партії США (28 лютого 1909) і Соціалістичного Інтернаціоналу (1910, Копенгаген, з ініціативи німецької революціонерки Клари Цеткін) день 8 березня було проголошено Міжнародним жіночим днем. Це стало причиною для проголошення дати 8 березня Міжнародним жіночим днем в СРСР. Суть свята полягала в тому, щоб акцентувати увагу на особливому місці жінки в боротьбі за „щасливе комуністичне завтра”, виділивши для неї аж цілий день. Совєтська влада забезпечила цю рівність тим, що дала жінці в руки лопату, відбійний молоток, посадила на трактори – зробивши з неї тяглову робочу силу, відібравши від жінки звичну функцію: берегині родинного затишку, жіночність, материнське щастя, тобто забрали те, що було даровано їй Природою. Латвійський сейм відмовився офіційно визнати день 8 березня святковою датою. Депутати парламенту вважають, що „в цьому святі відчувається подих комуністичних привидів: Клари Цеткін та Рози Люксембург”.
Історія ДРУГА
Пурім або Гамана - ж...дівське національне свято, припадає на 23 лютого, за старим стилем - це 8 березня. Це не релігійне свято (про це, до речі, говориться і в «Єв...рейській енциклопедії»). Це свято знищення усіх ворогів іу...деїв. Перський цар, дозволив єв...реям «винищити, уб...ити всіх сильних у народі, які у вор...ожнечі з ними, дітей і дружин, і маєтки їхні розг...рабувати» (Книга Есфірі, 8 -11). І два дні, за підтримки царських вояків, «іудеї били усіх ворогів своїх, і винищували, і діяли з ворогами по своїй волі» (Книга Есфірі, 8 -11). Тоді заг...инуло 75 тиcяч "вор...огів народу", а день погромів і уб...ивств став «веселим святом Пурим». Це – єдине свято у єв...реїв, коли дозволяється єв...реям напитися до такого стану, щоб вони не могли відрізнити обличчя во...рога від обличчя друга. По-друге, Оманові - першому заступникові царя - за те, що він хотів знищити єв...реїв, відр...ізали вуха. На свято печуть трикутні пиріжки з маком, які називаються «вуха Омана». І всі із задоволенням їх їдять.
Комуністка, німецька юд...ейка Клара Цеткін 1910 р. на конференції жінок-соціалісток у Копенгагені (Данія) запропонувала відзначати 8 березня як день жінки, її підтримала німецько-польська юдейка комуністка Роза Люксембург. Конференція проголосила 8 березня міжнародним жіночим днем. Але це свято не прижилося в світі. Його святкували, крім Ізраїлю, тільки в московській імперії.
Відзначення цього жіночого дня, що, як правило, припадає на великий піст, часто супроводжуються гучними пиятиками та забавами, чим порушуються норми християнської етики і зневажаються ре...лігійні традиції хр...истиян.
Цивілізований світ на знак поваги й любові до жінок щороку у другу неділю травня відзначає День Матері, після Великодня, в час розквіту весни й наближення сонячного літа. Відзначають Міжнародне свято День Матері у другу неділю травня.
В Україну святкування Дня Матері прийшло вперше 1886 року. Його відзначив Союз Українок Галичини, зокрема, група жінок на чолі з відомою письменницею, зачинателькою жіночого руху Наталією Кобринською. 1929 року Спілка українок Галичини звернулися до громади з пропозицією зробити у нас цей день святом. Ініціатором була Олена Кісилівська, редактор тижневика „Жіноча доля”. Саме на заході Україні це свято відзначали особливо широко. З 1995 року День Матері стали відзначати й у незалежній Україні.
Іра Бурлик: «Колективи шкіл і садочків сьогодні активно боряться за свої права. Жінок ущемляють ті нещасні 5 – 7 чоловіків на 50 бабів. І жоден з них не висловиться проти, бо задзьобають ущемлені. Діти несуть квітки, батьки тягнуть щось "покрупніше". Про які європейські цінності, про яку здорову українську націю далі говорити при таких розкладах?"... .............. Андрій Іванюк: "Я люблю та шаную українських жінок. Вони гідні того, щоб їх любити та поважати кожного дня. А не влаштовувати сцени лицемірства в кур...влячий день".
Але, на жаль, для більшости головне - не суть, а черговий "празднік" і "падарачЄк"!..
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Любов СЕРДУНИЧ
9 березня 2025
