5 ознак того, що час звільнятись з роботи

30 вересня 2014
Olesia Khmelovska

1. Вам більше нічого навчатись 

Нові вміння, навички, корисні знайомства - коли присутні ці складові, робота не схожа на рутину. Навпаки, кожен робочий день насичений цікавою інформацією, що сприяє зростанню безцінного професійного досвіду. 

Якщо на роботі вам стає нудно, можливо, ви просто більше не отримуєте ні нових знань, ні потрібних навичок чи зв'язків. 

Це першочергова ознака того, що час змінити роботу. Але перш ніж написати заяву на звільнення, спробуйте розширити сферу своїх повноважень або попросіть керівника перевести вас на іншу посаду - можливо, це дасть вам змогу дійти до нових професійних звершень.

2. Ви не піднімаєтесь вгору по кар'єрних східцях

В даного тезису є два пояснення. Перше - ваш шеф оцінює людей не з точки зору їх професійних якостей, а з позиції "подобається/не подобається", "сват/брат". Наче шкільний вчитель, він має своїх улюбленців, які й отримують підвищення та численні премії. Навіть якщо ви серед "обраних", задумайтесь, чи варто працювати в місці, де невідомо коли і з якої причини потрапиш в "немилість". 

Пояснення №2 - відсутність можливості кар'єрного росту в перспективі. Огляніться довкола - чи отримував хтось із ваших колег підвищення? Якщо люди роками просиджують на одній і тій же посаді, то, швидше за все, це стосуватиметься і вас. Така політика компанії. Що би ви не робили, яких би успіхів не досягали, можливість отримати омріяне підвищення нікчемно мала, тому варто задуматись над зміною місця роботи на таке, де можна дійти до вершин кар'єрного зросту.

3. Ніякого задоволення від роботи 

Власне, спершу про фінансовий аспект задоволення. Ви на роботі цілий день, а, буває, залишаєтесь ще на годинку-другу, та отримуєте лише "голу" ставку? Навіть якщо цих коштів сяк-так вистачає на життя, але відчуття, що дана сума не еквівалентна витраченому часу та зусиллям, не зникає, вам не варто залишатися в цій компанії. 

Важливу роль відіграє і моральний аспект. Якщо кожен понеділок для вас - це початок тижня тортур, а п'ятниця довгоочікувана як Різдво для дітей, то щось тут не так. Роботу не треба "терпіти", вона повинна не просто подобатися, необхідно отримувати "фідбек" і знати - ваша праця не спосіб вбити час. Якщо місяць ви "вбили" на проект, який, врешті-решт, згорнули, то чи не доцільніше було б використати ці 30 днів на пошук нової роботи? 

4. Атмосфера в колективі пригнічує вас 

Вам є чому навчитись, непогана зарплатня і цікаві кар'єрні перспективи, але ви все одно рахуєте хвилини до закінчення робочого дня? Ймовірніше за все, причина - колектив. Чи, точніше, атмосфера, яка панує там.

Працювати в добре сформованому, дружньому колективі - велике щастя та насолода. На жаль, частенько доводиться працювати пліч-о-пліч із пліткарями, інтригантами та лицемірами. А, буває, колектив настільки відчужений та своєрідний, що просто бракує спілкування. Однак, все ж, якщо після роботи ви відчуваєте себе емоційно пригніченим, то краще звільнитися. 

5. Ви готові реалізувати власний проект 

Якщо ви знайшли (або думаєте, що знайшли) справу всього свого життя, якщо ідея про власний бізнес не дає вам спати вночі, то пора йти. 

Звичайно, хотілося б і рибку зловити, і ніг не замочити, однак поєднувати роботу "на дядю" і роботу над своїм проектом практично нереально. Адже будь-яке починання вимагає повної самовіддачі та концентрації. Таке поєднання можливе лише на підготовчому етапі (складання бізнес-плану, пошук інвестицій і т.д.). Якщо ви відчуваєте, що готові перейти до реалізації, не зволікайте - пишіть заяву на звільнення.

Якщо ви все ще зволікаєте, спробуйте також позбутись ознак прокрастинації.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Він не приніс жертви на вівтар любові, але данину дружбі віддав сторицею
Так сталося, що першим словом, колись прочитаним моїм п'ятирічним сином на книжковому корінці, було слово "Бу-а-ло". Слово було зовсім новим, і він запитав: "А хто це?" І дійсно, хто він - сучасник ХVII століття - Нікола Буало?
Читати більше