4 абсурдних міфи про психологію, в які ми досі віримо

Психологія - одна з тих сфер, де практично кожен відчуває себе експертом - адже мова йде про те, що знайоме всім! Люди обожнюють ставити діагнози і давати поради друзям і колегам по роботі (щоби виглядати розумнішими).

Але як це трапляється з усякою наукою, що "вийшла в люди", з часом у суспільній свідомості вкоренилося безліч абсолютно абсурдних тверджень, в які чомусь вірять всі.

1. Якщо "випустити пару", відразу стане легше

Ми часто чуємо про те, що "якщо завжди стримувати гнів, то можна просто з глузду з’їхати!"

Такі засоби, як побиття спеціальних ляльок, несамовитий крик в подушку або вправи з боксерською грушею багатьом видаються безпечною і навіть корисною альтернативою тому, щоби висловити довбню-керівнику все, що ви про нього думаєте.

Ідея зривати гнів на неживих предметах лягла в основу багатьох справжніх терапій. І це виглядає цілком розумно (і безпечно для кар'єри).

Однак дослідження показали, що всі ці способи абсолютно марні. Зганяти злість, навіть на неживих предметах - не означає позбутися від самої злості. Після такого сеансу в людини з'являється бажання знайти привід, щоби розлютитися ще більше. Гнів немов "підігріває" сам себе.

Ми всі маємо звички - так вже влаштовані. Коли ви регулярно робите щось для поліпшення самопочуття, то з часом звичка зміцнюється, і вам буде потрібно ще і ще. "Катарсис" (почуття звільнення, очищення), який ми переживаємо, зганяючи гнів, викликає звикання більше, ніж всі інші шкідливі звички. "Випускати пар", щоби контролювати гнів, - це все одно що контролювати алкоголізм за допомогою горілки.

2. Просто вір у себе, і все вийде!

Вважається, що впевненим у собі дітям легше дається навчання, вони заводять більше друзів і згодом виростають більш адаптованими до життя в суспільстві. "Просто вір у себе!" - підбадьорюють батьки. Побільше впевненості у власній винятковості, і все необхідне для прекрасного життя саме впаде до твоїх ніг.

Практично в кожному голлівудському фільмі про життя школярів ви знайдете підтвердження цієї теорії.

Товсті вигнанці, що звикли до постійного знущання, в результаті певної події набувають впевненості в собі - як правило, перед важливим шкільним заходом. Однокласники помічають, що відбулися радикальні зміни, раптом виявляється, у героя є безліч талантів, які досі дрімали, і він моментально стає зіркою всієї школи.

Ця ідея покладена в основу незліченних тренінгів та книг типу "Як досягти успіху в житті". У кожній з них можна знайти твердження, що впевненість у собі - універсальний ключ до розв'язання всіх проблем і негараздів.

Тут ми маємо справу з одним з тих випадків, коли люди плутають причинно-наслідкові зв'язки. Замість твердження, що "впевненим у собі дітям живеться набагато краще, тому що вони добре вчаться і у них багато друзів", ці "психологи", змінивши місцями наслідок і причину, намагаються вселити нам думку, що "успіх приходить до тих, хто впевнений у собі". Тобто вам пропонується відчути себе успішними практично на голому місці, і тоді, по ідеї, повинні підтягнутися і справжні причини такого самопочуття.

Однак, згідно з наукою, насправді все виглядає зовсім інакше. Надмірно роздута зарозумілість дитини призводить лише до того, що вона стає агресивною при будь-яких ознаках невизнання своєї переваги. І швидше за все, нерідко жорстоко розчаровуєтсья, оскільки події в реальному житті далеко не завжди розвиваються за ідеальним сценарієм (у той час як у непопулярного товстуна, до речі, вже давно з’явився імунітет до такого роду розчарувань).

3. Реклама сповнена таємних сигналів, які впливають на вашу підсвідомість і маніпулюють вашою поведінкою

Ось уже кілька десятиліть цей міф регулярно виринає, і кожен раз в новій формі. У 1980-х була популярна ідея таємних сигналів і образів (завжди зловісних) в рок-музиці, які можна було виявити, наприклад, прокрутивши композицію у зворотний бік. Передбачалося, що подібна музика навіть при звичайному прослуховуванні згубно впливає на підсвідомість підлітків.

Ще популярнішими були історії про спеціальні технології створення рекламних роликів, де певні кадри миготіли настільки швидко, що свідомо помітити їх було неможливо ("25-й кадр"). Ці кадри були розраховані на підсвідоме сприйняття і після їх перегляду ви, самі того не розуміючи, виконували команди підступних рекламників.

Сьогодні ідея з цієї ж серії з'явилася під назвою "нейролінгвістичне програмування". Вона полягає в тому, що нібито можна управляти іншими людьми, спритно і непомітно вставляючи певні слова в речення. Ця теорія - ще одна спроба створити таку форму спілкування, яка дозволила б магічним чином обходити свідомість і маніпулювати підсвідомістю, тобто перетворити співрозмовника в безпорадну маріонетку.

Наскільки можна судити з наявних на сьогоднішній день наукових даних, жоден з методів "управління підсвідомістю" не працює. Ні, наш мозок не може сприймати "перевернуті" повідомлення. Навіть якщо ви спеціально програєте пісню у зворотній бік, більшість "таємних повідомлень", які ви зумієте вловити, будуть плодом вашої уяви.

Колись було проведено таке дослідження: відвідувачам кінотеатрів показували фільми з кадрами реклами Кока-Коли і попкорну, які були невловимі на свідомому рівні. Група, яка проводила експеримент, заявила про незвичайне збільшення продажів відповідних продуктів після таких кіносеансів. Однак пізніше з'ясувалося, що результати дослідження були сфальсифіковані.

4. Детектор брехні

Що спільного у героя популярної телепередачі, людини, обвинуваченої у вбивстві, та претендента на високий чиновницький пост? Усіх їх можуть перевірити на детекторі брехні.

Технологію, що дозволяє відокремити правду від брехні, почали використовувати близько століття тому. За цей час детектор був значно вдосконалений і став активно використовуватися у всіляких телешоу по всьому світу. Учасники проходять перевірку на детекторі брехні й дозволяють принижувати себе перед багатомільйонною аудиторією в надії виграти велику суму грошей.

Проблему детектора брехні видно вже з назви. Вона передбачає, що машина якимось чином знає, як виглядає правда і може вловити найменші ознаки невідповідності. Звичайно, нічого подібного техніка робити не вміє. Вона просто вимірює ряд фізичних сигналів організму, які можуть означати, що людина говорить неправду.

Наукові експерименти показали, що детектор дійсно досить часто може визначити, де правда, а де - ні. Але до точності та надійності йому ще дуже далеко. У 2003 році це питання ретельно вивчила Національна академія наук (США) і дійшла висновку, що детектором можна розпізнати брехню лише трохи точніше, ніж методом підкидання монетки. А якщо похибка машини так висока, то який в ній взагалі тоді сенс? Крім того, існує безліч хитрощів, що дозволяють обдурити техніку. Тому, в певному сенсі, детектор гірше, ніж підкинута монетка. З монеткою ви хоч знаєте, що результат - просто випадковість. А машина викликає помилкову довіру.

(via)

Якщо вам сподобалась ця стаття, радимо вам також почитати:
7 найпоширеніших ілюзій у нашому житті
15 корисних психологічних прийомів
20 цікавих фактів про поведінку людини