|
18 липня 2019
Кирило Кр. |
Видатний німецький філософ і психолог Еріх Фромм відкриває нам таємниці нашої душі і наших тривог і допомагає знайти свою свободу і своє щастя. Його думки нікого не залишать байдужим. Вони, як бальзам на наші зранені серця.
1. Головне життєве завдання людини — дати життя самому собі, стати тим, чим вона є потенційно. Найважливіший плід її зусиль — її власна особистість.
2. Ми не повинні нікому давати пояснення і звітувати, поки наші дії не завдають болю або не зазіхають на інших. Скільки життів було зруйновано цією необхідністю «пояснювати», яка зазвичай має на увазі, щоб вас «зрозуміли», тобто виправдали. Нехай судять по вашим вчинках, і по них — про ваших справжніх намірах, але знайте, що вільна людина повинна пояснювати щось лише самому собі — своєму розуму і свідомості - і тим небагатьом, в яких є право вимагати пояснення.
4. Мета людини — бути собою, а умова досягнення цієї мети — бути людиною для себе. Не самозречення, не себелюбство, а любов до себе; не відмова від індивідуального, — а утвердження свого власного людського я: ось справжні вищі цінності гуманістичної етики.
6. Якщо людина може жити не в примусі, не автоматично, а спонтанно, то вона усвідомлює себе як активну творчу особистість і розуміє, що у житті є лише один сенс — саме життя.
8. Щастя — не якийсь божий дар, а досягнення, якого людина досягає своєї внутрішньої плідністю.
9. Для людини все важливо, за винятком її власного життя і мистецтва жити. Вона існує для чого завгодно, але тільки не для самої себе.
10. Людина, яка тонко відчуває, не моєе утриматися від глибокого смутку щодо невідворотних трагедій життя. І радість, і смуток — неминучі переживання чутливої, повної життя людини.
11. Нещасна доля багатьох людей — наслідок не зробленого ними вибору. Вони ні живі, ні мертві. Життя виявляється тягарем, безцінним заняттям, а справи — лише засобом захисту від мук буття в царстві тіней.
12. Поняття «бути живим» — це поняття не статичне, а динамічне. Існування — це те саме, що і розкриття специфічних сил організму. Актуалізація потенційних сил — це вроджена властивість всіх організмів. Тому розкриття потенціалів людини відповідно до законів її природи слід розглядати як мету людського життя.
13. Співчуття і переживання передбачає, що я переживаю в собі те, що пережито іншою людиною, а отже, у цьому переживанні вона і я — одне. Всі знання про іншу людину дійсні настільки, наскільки вони спираються на моє переживання того, що переживає вона.
14. Я впевнений, що ніхто не може «врятувати» свого ближнього, зробивши за нього вибір. Все, чим може допомогти одна людина іншій, — це розкрити перед нею правдиво і з любов'ю, але без сентиментів і ілюзій, існування альтернативи.
15. Життя ставить перед людиною парадоксальну задачу: з одного боку реалізувати свою індивідуальність, а з іншого — перевершити її і прийти до переживання універсальності. Тільки всебічно розвинена особистість може піднятися над своїм Я.
16. Якщо дитяча любов виходить з принципу: «Я люблю, тому що люблять мене», то зріла любов виходить з принципу: «Я коханий, тому що я люблю». Незріла любов волає: «Я люблю тебе, тому що я потребую тебе!». Зріла любов міркує: «Я потребую тебе, тому що я люблю тебе».
17. Самозабутнє божевілля через одне одного — не доказ сили любові, а лише свідоцтво про майбутню самотність.
18. Якщо людина відчуває любов за принципом володіння, то це означає, що вона прагне позбавити об'єкт своєї «любові» свободи і тримати його під контролем. Така любов не дарує життя, а пригнічує, губить, душить, вбиває її.
19. Більшість людей впевнені, що любов залежить від об'єкта, а не від власної спроможності любити. Вони навіть переконані, що, оскільки вони не люблять нікого, крім "коханої" людини, це доводить силу їхнього кохання. Тут проявляється омана — установка на об'єкт. Це схоже на стан людини, яка хоче малювати, але замість того щоб вчитися живопису, твердить, що вона просто повинна знайти гідну натуру: коли це трапиться, вона буде малювати чудово, причому станеться це само собою.
Але якщо я дійсно люблю якусь людину, я люблю всіх людей, я люблю світ, я люблю життя. Якщо я можу сказати комусь «я люблю тебе», я повинен бути здатний сказати «я люблю в тобі все», «я люблю завдяки тобі весь світ, я люблю в тобі самого себе».
20. Характер дитини — це зліпок з характеру батьків, він розвивається у відповідь на їхній характер.
21. Якщо людина здатна повноцінно любити, то вона любить і себе; якщо вона здатна любити тільки інших, вона не може любити взагалі.
22. Прийнято вважати, що закоханість — це вже вершина любові, тоді як насправді — це початок і тільки можливість отримання любові. Прийнято вважати, що це результат таємничого і потягу двох людей одне до одного, якась подія, що відбувається само собою. Так, самотність і сексуальні бажання роблять закоханість легкою справою, і тут немає нічого таємничого, але це той успіх, який так само швидко йде, як і прийшов. Випадково коханими не стають; твоя власна здатність любити викликає любов так само, як і зацікавленість робить людину цікавою.
23. Людина, яка не може створювати, хоче руйнувати.
24. Як не дивно, але вміння бути на самоті є умовою здатності любити.
25. Наскільки важливо уникати порожніх розмов, настільки ж важливо уникати поганого товариства. Під «поганим товариством» маю на увазі не тільки поганих людей — їхнього товариства слід уникати тому, що їхній вплив гнітючий і згубний. Я маю на увазі також товариство «зомбі», чия душа мертва, хоча тіло живе; людей з порожніми думками і словами, людей, які не розмовляють, а базікають, не думають, а висловлюють розхожі думки.
26. В коханій людині треба знаходити себе, а не втрачати себе в ній.
27. Якби речі могли розмовляти, то на запитання «хто ти?» друкарська машинка відповіла б: «Я друкарська машинка», автомобіль сказав би: «Я автомобіль» або більш конкретно: Я - «форд» або «б'юїк», або «кадилак». Якщо ж ви питаєте людини, хто вона, вона відповідає: «Я — фабрикант», «Я — службовець», «Я — лікар» або «Я — одружений чоловік» або «Я — батько двох дітей», і його відповідь буде означати майже те ж саме, що означала би відповідь речі, яка має змогу говорити.
28. Якщо інші люди не розуміють нашої поведінки, то що? Їхні бажання, аби ми робили тільки так, як вони розуміють, — це спроба диктувати нам. Якщо це означає бути «асоціальною» або «нераціональним» в їхніх очах, нехай. Найбільше їх ображає наша свобода і наша сміливість бути самими собою.
29. Наша моральна проблема — це байдужість людини до самої себе.
Здійснено переклад.
Зображення — pinterest.com.
| 2 | 13792 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
