28 вересня 1939 р.

29 вересня 2017
Ганна Черкаська
28 вересня 1939 р. у Москві було підписано додаток до пакту "Молотова-Ріббентропа". Це секретний протокол №2, який регламентував кордони колишньої Польщі, Литви й Бессарабії. Цей договір двох хижаків офіційно з'єднав Східну та Західну Україну, визначив кордони УРСР по річках Західний Буг і Нарев. Якщо пакт був опублікований негайно після підписання, то інформація про додатковий протокол трималась у суворій таємниці.
  У СРСР існування секретного протоколу категорично заперечувалося. За словами Валерія Болдіна, вони зберігалися в особистому сейфі Сталіна, потім — в архіві ЦК КПРС. Питання про пакт і протоколи було піднято в СРСР під час перебудови через тиск з боку Польщі.
  24 грудня 1989 З’їзд народних депутатів СРСР, заслухавши повідомлені Яковлєвим висновки комісії, ухвалив резолюцію, в якій засудив протокол. Тоді ж, вперше в СРСР, був опублікований текст секретних протоколів. Оригінал зберігався у Президентському архіві, але був прихований Михайлом Горбачовим (котрий знав про його існування ще з 1987 року), причому Горбачов натякав Болдіну на бажаність знищення цього документу.
 
uahistory.com
 
Після розсекречення архіву документ було "знайдено" 30 жовтня 1992 заступником начальника Головного політичного управління генерал-полковником Д. Волкогоновим і опубліковано в газетах. Наукова публікація відбулась у журналі "Новая и новейшая история", № 1 за 1993 рік.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Пам'яті Степана Пушика
Прикарпатський університет імені В. Стефаника. Перший курс. Розгублена студентка з великими мріями. Навколо метушилося безліч людей. Почалися пари. Одним з викладачів став Степан Пушик. Суперечливий, злилася на його насмішкуваті закиди, що не знаю повстанських пісень. Але завжди розуміла велич людини, яка переді мною. Час — надмінний, смерть — крадійка. Легенди — вічні, як і пам'ять.
Читати більше