26 липня 2021 року
Павло Казарін
Пряма й очевидна загроза Росії

Путін написав свою статтю, де мова йде про відносини України і Росії, не про минуле. Він написав її про майбутнє. Немає жодного сенсу вказувати на логічні нестиковки в тексті Володимира Путіна. Немає жодного резону наводити контраргументи.

Статтю російського президента (чекіста - ВЗ) було написано не для дискусії. Це лише попередження (Україні - ВЗ).

Його текст - недвозначне послання назовні (передусім Україні – ВЗ). Нагадування про те, чим загрожує неготовність Києва «скласти зброю». Спроби обговорювати статтю на рівні аргументів на кшталт розмови з гопником. Хлопці з підворіття запитують вас, чи дуже ви розумний, не заради відповіді. Усі їхні слова - це прелюдія до бійки (читай: війни – ВЗ). Емоційне накачування, покликане виправдати подальше насильство (читай: вже заплановане вторгнення путінської РФ в Україну – ВЗ). Російський президент поводиться точно так само.

Двадцяте століття серед іншого подарувало нам «теорему Томаса». Її автори в 1928 році заявили про те, що якщо люди вважають ситуацію реальною - вона буде реальна за своїми наслідками...

Якщо Володимир Путін переконаний, що українська ідентичність - справа рук підступної «закуліси», то у нього немає мотивів миритися з існуванням цієї ідентичності. Якщо він вважає, що офіційний Київ не заслуговує нинішніх кордонів - він буде робити все, щоб їх змінити.

Путін переконаний, що Україну створили більшовики, і тепер він буде намагатися виправити їх «помилку». Стаття Путіна важлива не своїми помилками. Вона важлива самим фактом своєї появи. У статті чекіст Путін прямо говорить про те, що має намір робити з «бунтівною околицею». Передумови його викривленої картини світу можуть бути як завгодно помилковими. Зате наслідки будуть більш ніж реальними.

Втім, є ще один момент, який заслуговує на увагу. Довгий час російський президент говорив про національну політику в дусі совєтської традиції. Цей підхід постулював «братство» росіян, українців і білорусів.

Тепер все змінилося. Володимир Путін остаточно відмовився від совєтського концепту. Йому на зміну прийшов дореволюційний імперський підхід. В рамках якого ніяких українців і білорусів не існує, тому що вони - все ті ж російські з локальними етнографічними особливостями.

А тепер Путін хоче зробити зворотну трансформацію. Відмовляється від совєтського підходу на користь дореволюційного. Всі відмінності оголошені штучними. Вся інакшість - помилковою. Російський президент веде себе як керівник Білого руху - того самого, яке не бажало чути про автономії і суверенітети. Того самого, яке, в результаті, програло громадянську війну більшовикам.

Втім, все сказане анітрохи не знижує рівня загрози. Той факт, що Путін не розуміє історичну логіку ХХ століття, не скасовує його готовності реалізувати свою мрію. І те, що ця мрія ризикує вилитися у повноцінну війну - навряд чи зупинить людину, якій «після смерті Ганді і поговорити ні з ким». Пітерська підворотня висловилася. Переговори закінчилися…

***

PS (від Павла Казаріна)

Той, хто переможе Путіна, навряд чи буде вихідцем із ліберального табору. Немає сенсу чекати, що Росія піде з окупованих територій. Розмови про духовні скріпи та «один народ» нікуди не подінуться. Імперський вірус дуже сильний і без бою своїм місцем нікому не поступиться. А тому надії багатьох наших співгромадян на те, що відхід Путіна сам собою вирішить проблеми України, не мають нічого спільного з реальністю.
Путін не вічний. Тільки це нічого для України не змінює...

Фрілансер Валерій Зміївський