Державні символи України

Вам, організатори державних заходів, сценаристи, вчителі... 

 Герб, Прапор і Славень – Державні символи України

Колись давно жила собі жінка. Мала вона трьох синів. Росли вони чесними, порядними, дуже любили свою матусю і готові були віддати за неї життя. Підросли сини і вирішили піти у світ. Перший син каже: "Хочу подивитися, який він, світ". Мати йому: "Що ж, іди, сину, але пам’ятай рідну домівку. А на згадку візьми з собою золоту корону з трьома промінцями. Хай у далеких краях зігріває вона тебе". Минув час – і завдяки своєму розуму старший син став великим князем, бо трипроменева корона, яка вела його вперед, об’єднувала навколо нього людей, показувала шлях до кращого життя. Дали люди найстаршому синові ім’я Трисуття, а знак, що його ним обдарувала мати, назвали Триглавом (Легенда про Державні символи).

Золотий Триглав на блакитному тлі як символ влади – дуже давній знак. Він існував ще до часів Київської Руси. Його знайдено на монетах київського князя Володимира Великого, який жив більше тисячі років тому. Нашому Гербові – кілька десятків тисяч років. У давнину символами, які мали певне значення, були коло, хрест, квадрат, зірка, квітка, зброя, звір... Чому ж саме Триглав вважаємо Гербом України? Мабуть, тому, що число "3" завжди вважалося числом магічним. Згадаймо казки, де зібрано за багато віків народну мудрість: про трьох богатирів, три бажання, три дороги...

А ще у Триглаві відображена триєдність життя. Це – батько, мати і дитя, які символізують собою силу, мудрість і любов. Спочатку це зображення втілилось у тотем, оберіг, а з часом – у знак влади. По-різному нинішні дослідники пояснюють зміст знаку Трисуття. Перше з них: Батько – Бог, Мати – Добро, Син – Правда. Друге: Яв – світ матеріальний, Нав – навіяний, духовний, Прав – світ правил і законів. Третє тлумачення: Триглав – це три головних культи: культ великої Праматері-Родоначальниці, культ вогню і культ мудрого змія.

Українська назва знаку – Триглав, Трисил (Трисуття), бо має в собі три головних суті, три сили, 3 змісти. А назву "Тризуб" цей знак одержав із "легкої" руки (вуст) московинського історика Миколи Карамзіна. (І тут не обійшлося без московин...). Але ж Трисуття означає духовну суть, матеріальну суть, правила духовного й матеріального життя, а з зубами нічого спільного не має. У прадавні часи й аж до 19-ого сторіччя Триглав як символічний знак називали Трійцею, пов’язуючи його значення з поняттям триєдинства світу. У перекладі з німецької мови слово "герб" означає "спадщина".

Справді, ще в давнину кожне плем’я мало свій знак, яким позначали майно, будівлі, худобу. Наші пращури вибивали на скелях різні знаки, якими засвідчували своє володіння певною територією. В Україні здавна кожен знаменитий рід мав свій герб (спадщину), який передавали у спадок і який розповідав про походження цього роду. Свої герби мали цілі землі, міста, держави.

Історія нашого герба (Трисуття) сягає ще 5 ст. до н. е.. Царський жезл (скитською мовою – "кий") був увінчаний триконечним навершям, яке тепер називають тризубом. Насправді ж це не тризуб, а символ триєдности, триєдиної сили – поєднання Правогню, Праводи і зеленого Дерева життя. 

Древній символ Трисуття мав не лише державницькі функції, а й естетичні та оберегові. Люди наносили його на стіни, одяг, посуд, килими. У Трисутті зашифрований фундаментальний принцип світобудови, нерозривна єдність протилежних елементів (асиметричні ліва і права частини, що є дзеркальними копіями). Якщо їх об’єднати, вони утворять центральний фрагмент. У цій тріаді – основний зміст Трисуття: сонце, зерно, чоловіче і жіноче начало, які разом дають життя. Всі ці тлумачення свідчать про прадавнє походження Триглава, ще з трипільських часів. Отже, йому щонайменше 7 тисяч років. 

Спочатку Триглав виконував роль оберега. У Триглаві вилилося символічне зображення Берегині-матері, яка підняла руки, захищаючи свій дім. Серцевина Триглава – тулуб матері, ліва і права частини – це руки, підняті для захисту. Дехто розшифровує знак Трисуття буквами імен наших князів: В, О, Я (Володимир, Ольга, Ярослав). Цікавим і символічним є прочитання у Триглаві слова "ВОЛЯ". У найменш омосковщених землях вживали назву "Трійця" (Бог у трьох лицях). Жезл скитського царя був увінчаний навершям – знаком Трисуття, яке нині символізує нашу історичну спадщину: герб України. Можна побачити у Триглаві й колосок, а Цар-колос – мета оріїв-оратаїв. 

Зображення нашого Триглава знайдено на кам’яних скрижалях єгипетських храмів, відоме воно і з печатки князя Святослава Ігоровича. Цей знак довго належав родові Рюриковичів. А ще знак Триглава знайдено у Смоленську, Полоцьку, Ризі, на цеглинах Десятинної церкви у Києві, на плитах Успенської церкви в м.Володимир-Волинський і на гербі доньки Ярослава Мудрого – французької королеви Анни. Наш Герб – це частина, фрагмент корони, яку носили київські князі.

Все це свідчить про давність знаку Трисуття, нашого Герба. До того ж, знайдено його не лише в Україні. Наші давні предки орії на своєму шляху з Подніпров’я до Індії залишили цей знак багатьом народам, що свідчить про належність Триглава саме нашим предкам і про його древність. Герб, зображуваний на прапорах, монетах, печатках, документах, є відмітним знаком держави, міста, роду. Державний Герб – це офіційна емблема держави, її символ.

Наш герб – Триглав. Це воля, слава й сила.
Наш герб – Триглав. Недоля нас косила,
Та ми зросли, ми є, ми завжди будем,
Добро і пісню несемо ми людям.

Зображення Триглава у 1920-40 роках використовували як символ політичні та релігійні громади на заході України. Золотий Триглав на синьому тлі був схвалений як Державний Герб України 12 лютого 1919 р., а 22 січня 1919 р. у Києві проголошений Державним Гербом. 19 лютого 1992 р. Верховна Рада затвердила Тризуб малим Гербом України.

Продовжимо легенду. ...Середульший син, підрісши, теж почав збиратись у дорогу. Дала матінка йому золото-блакитний одяг і вирядила у світ. Своїми звитяжними справами і другий син прославляв матір та свою Батьківщину. А від людей одержав середній син ім’я Прапір.

На українських теренах стяг (знамено) був відомим ще в докняжу добу, у Європі як символ він виник і поширився лише в середньовіччя. Найчастіше формою прапори нагадували трикутний клин. Поширені були знамена різних барв, а переважно червоного кольору, позаяк це добре помітна барва, а червоний чи малиновий колір – це колір боротьби.

На Русі деякий час був червоний прапір із зображенням золотого три- чи двоглава. Хоча щодо кольору наших прапорів, то є цікава версія, яку описав хмельницький письменник, прапра...внук Т.Г.Шевченка О.Відоменко у книзі "Оплаканий і зраджений". Учені-етимологи, пише він, дослідили, що слово "хохол", яким завойовники нарекли наших далеких предків, – двокореневе і давньою тюркською мовою означало: жовтий, сонячно-золотий, і синьо-блакитний. Маєво прапорів саме таких барв, яке бачили завойовники, що йшли на Русь, і визначило назву народу: "золото-блакитний", "жовто-сині", що їхньою мовою вимовлялося як "хо-хол". Тож можемо навіть пишатися, що наше національне прізвисько походить від кольорів прапора, під яким ми віддавна здобували незалежність України-Руси.

Три жовто-блакитні прапори вели українців, які брали участь у Грюнвальдській битві 1410 року. Це були подоляни. І їхні прапори були золото-блакитні. Героїчна козацько-гетьманська доба сприяла розвитку українського прапора. Урізноманітнювалась форма його полотнища, кольори. Прапори усе більше набирали національних ознак. Кожне військо, полк, сотня мали свій прапор. У козацькому війську довго не було одного типу козацьких корогв. М.Кривоніс, напр., мав білу корогву з червоним хрестом. Нечай – шовкову корогву, вигаптовану золотом. За Б.Хмельницьким несли військовий прапор з образом святого Михайла, який вбиває змія. У 18 віці на всіх бойових прапорах був козак із шаблею і самопалом. Основним кольором, найпоширенішим у запорізьких козаків, був малиновий. Частіше з’являлися прапори мирних кольорів: сині, блакитні з жовтими (золотими) хрестами. Кожний полк (Чернігівський, Київський...) мав своє знамено. Це були вже територіальні прапори, проте з поділом українських земель, при занепаді гетьманщини, вони зникли.

Закон про державний прапор Української Народної Республіки був ухвалений Центральною Радою в Києві 22 березня 1918 року. Тоді барви нашого державного Прапора пояснювали так: синій – колір неба, чистої блакиті, жовтий – пшеничне поле, золото землі нашої. Це символ живучости, краси і природної сили українського народу.

24 липня 1990 р. вперше було піднято блакитно-жовтий прапор перед будинком Київської міської ради. Таке рішення було прийняте при жорсткому протистоянні з тодішньою владою. Гордо і священно майорить блакитно-жовте полотнище Державного Прапора над нашою країною. Величаво сяє Герб України: золотий Триглав-Трисуття. Обидва ці символи мають тисячолітню історію і традицію.
Нині, коли Україна відома всьому світові, коли її назву не плутають з іншими, коли ми нарешті стали незалежними, ми повинні пам’ятати, як нелегко далась нам наша соборність, як важко було виборювати свої права, як багато було одержимих, які пломінь своїх сердець віддавали священній справі визволення, яким тернистим був шлях наших прадавніх знаків-символів, аби вони стали державними символами України. 

Прапор – то державний символ,
Він є в кожної держави;
Це для всіх – ознака сили,
Це для всіх – ознака слави.
Прапор свій здіймаймо гордо,
Ми з ним дужі і єдині.
З ним навіки є народом
Українським в Україні.

А нинішню незалежність від старого, пост-комуністичного, режиму, від кучмізму допоміг звершити новітній прапор, який об’єднав, підняв і відродив українську націю у 2004 році. Він має теплий, сонячний, радісний колір: жовтогарячий. Із ним ми перемогли у Помаранчевій революції. Це – барва сонця і добра, теплоти й колосся.

Прапор має синонімічні давні назви "знамено" і "стяг". 

Слово знамено утворене від словосполучення "знай мене". Знамено мало відповідний знак, який позначав належність земель, майна певному родові, племені, громаді. 

Словом "стяг" почали називати прапор тоді, коли до його функції додалася ще одна: збирати до гурту, "стягати" громаду до ватажка під час битви чи походу. 

"Прапором" стали називати стяг тому, що він має ще одну важливу функцію – бути попереду громади, вести людей за собою. Слово прапір утворене від слова перо (рух, політ), пов’язане також і зі словом перший, і з префіксом пре-, який означає найвищу якість, та з ім’ям головного бога київських полян: Перуна.

Світлі, жовто-блакитні барви – то мирні кольори. Однак у всі часи наш Прапір називали жовто-блакитним. Чому? Бо так було споконвіків. Наступаючи, вороги навпроти себе бачили жовту барву прапора, далі вивищувалася нижня, блакитна. Тому й назвали прапор жовто-блакитним. Не могли наші предки першою помістити синю барву: на тлі синього неба вона була б непомітною. Пригадаймо: "Бій одлунав. Жовто-сині знамена Затріпотіли на станції знов..." (В.Сосюра).

Помилку зроблено на початку 1990-их років під час затвердження Верховною Радою України Державного Прапора, аби примирити неприхильників незалежности. А цього робити не можна було, адже символи – це не гра, не випадковість. Перевернули Прапор – і вода почала заливати вогонь, тобто статки, добробут. Ось тому в Україні не може запанувати добробут. На цю помилку, ваду і причину вказує вже багато істориків світу. Може, справді вже пора і варто прислухатися до думки дослідників?

Ті, із кого кепкували,
Насміхались, як могли,
Знов народом гордим стали.
Більш вони вже не хохли.
Мають сонце, мають море,
Мають Київ і Дніпро.
Мають землю неозору,
На якій живе добро.
Синьо-жовтий прапор мають
Й Володимирів Триглав.
Дон і Сян їх обіймають.
З нього нарід наш постав!

Вже скільки закривавлених століть
Тебе, Вкраїно, імені лишали.
Тож встаньмо, браття, в цю урочу мить:
Внесіте Прапор Вільної Держави!

Свято встановлено в Україні "…На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України…" згідно з Указом Президента України, Леоніда Кучми, "Про День Державного Прапора України" від 23 серпня 2004 р. №987/2004.

2009 року Президент України Віктор Ющенко вніс зміни до цього указу, заснувавши щорічну офіційну церемонію підняття прапора 23 серпня по всій Україні.

За останні 2 роки Прапор України став більше, ніж офіційний символ: він наповнився новим змістом і значенням. 

Все це тільки збагатило його давню і героїчну попередню історію.

Жовто-блакитні барви символізували Київську Державу ще до християнізації Руси. Майже всі герби міст України загалом обрамляли жовто-блакитними кольорами. З XVIII сторіччя полкові і сотенні козацькі прапори Війська Запорізького виробляли з блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносили зорі, хрест, зброю, постаті святців. 

Упродовж історичного розвитку жовто-блакитний прапор був символом боротьби за свободу українського народу.

Відтепер Прапор України – це символ боротьби України та всієї Європейської цивілізації проти останньої тоталітарної постсовєтсько-ординської імперії, якою є Московія. Недарма вона так боїться його і ненавидить. 

Прапір України – це символ нашої незалежности, нашого європейського майбуття, це символ вільної, непереможної та сповненої гідности людини. 

Поєднаймось, братове мої, 
Синім небом і жовтим колоссям, 
В європейській країні усім 
Щоб віднині нам добре жилося!

Мають крилами свободи стяги жовто-сині.
Слава нашому народу! Слава Україні!

...А в матері підростав наймолодший син. І там, де він був, завше лунала бадьора пісня, якою він славив ріднокрай і Вітчизну. Адже мама подарувала йому дзвінкий голос і любов до Батьківщини. І одержав найменший син за свій голос і співучість величне ім’я: Славень.

Із того часу йдуть три братии: Прапор, Триглав та Славень – і звеличують рідну неньку, любий батьківський край і найдорожчу Матір-Вітчизну. І там, де вони бувають, завжди лунає урочиста пісня.

Та пісня славить країну, яка зростила таких синів і матерів, славить нарід, а тому має таку чудову назву: Славень. Якщо два попередні наші символи виникли дуже давно, то Славень має порівняно не давню історію. 1862 року відомий український поет, фольклорист, етнограф Павло Чубинський написав вірш, який починався рядками: "Ще не вмерла України ні слава, ні воля". Ця поезія, вперше надрукована 1863 р., швидко розійшлася в народі. А західноукраїнський композитор Михайло Вербицький написав музику.
 
Слова пісні, звернені до прийдешніх поколінь, звучали бадьорим закликом до боротьби. Саме за пісню "Ще не вмерла України...", яку тодішня влада називала "возмутітєльной пєснєй", Павла Чубинського було заслано з Києва на Північ ще 1862 року. А пісня тим часом ширилася серед народу, незважаючи на заборону і переслідування усіх, хто її співав. Перетворилася на справжній гімн, що з грецької означає "похвальна, урочиста пісня". Її співали хори студентів, інтеліґенція, гімназисти, проте мало хто знав про її авторів.

Нині твір знайомий кожному громадянинові України. Однак іще не все відомо про нього широкому загалу. Напр., про те, що два рядки вірша належать ще одному поетові, Миколі Вербицькому, а музику, крім Михайла Вербицького, писали й інші українські композитори, зокрема, Кирило Стеценко. Тож можемо уявити, якою популярною була ця пісня.

Так, і це – в той час, коли за національний гімн вважали також Шевченків "Заповіт","Вічний революціонер" Івана Франка, а за церковний гімн вважали пісню "Боже великий, єдиний, нам Україну храни» (сл. О.Кониського, муз. М.Лисенка) та інші. Всенародна слава пісні "Ще не вмерла України...", її популярність зумовили появу багатоваріантности твору. Відомо 17 варіантів Славня!

З весни 1918 р. пісня лунала як гімн Української Народної Республіки (УНР), ставши музичним гербом духовного відродження народу. А 1939 р. ухвалою Сейму пісню було законодавчо закріплено як Державний Гімн Карпатської України. В новітні часи український національний гімн уперше прозвучав офіційно на урочистому засіданні Верховної Ради 5 грудня 1991 р. у виконанні Українського народного хору ім. Г.Верьовки, засвідчивши найвищий вияв волелюбних прагнень народу, дух патріотичних устремлінь. Нині триває конкурс на створення тексту Головної Державної Пісні.

А вікторина "Державні символи" допоможе вам перевірити, чи все ви знаєте про Державні символи України. Отже, 

1. Державними символами України є...
2. Державний Герб – це...
3. Хто і коли затвердив Триглав Державним Гербом України? 
4. Що таке Гімн? Назвати українське слово-відповідник.
5. Хто є автором Славня України?
6. А хто написав мелодію нашого Славня?
7. Що являє собою Державний Прапір України?
8. Яке співвідношення ширини Державного Прапора до його 
довжини? 
9. Як карається публічне глумління над Державними символами 
України?

З вересня 1991 р. Українське радіо починає і закінчує день священною мелодією Державного Славня України. Велично і натхненно звучить він у кожній оселі. А на початку березня 2003 р. Державний Славень нарешті був затверджений Верховною Радою зі словами першого куплету приспіву і став урочистою офіційною головною національною піснею України.

Слова палкі, мелодія врочиста,
Державний Славень знаємо усі.
Для кожного села, містечка й міста – 
Це клич один з мільйонів голосів.
Це наша клятва, заповідь священна,
Хай чують наші друзі й вороги,
Що Україна – вічна, незнищенна,
Від неї – ясне світло навкруги.

Відрадно, що зі здобуттям незалежности для України нарешті настала нова ера, коли ми можемо вільно говорити про її історію, про символи, що раніше суворо каралося. І саме тому ми поки що ще не всі ставимося з пошаною до наших Державних символів, як це не прикро визнавати. Кажуть, що американці співають гімн своєї держави з гордістю, на повні груди, за будь-яких значимих подій. Ми ж навіть на особливо значимих святах свій Славень співаємо не всі, а якщо й співаємо, то ледь чутно ворушимо вустами. Чи тому, що не знаємо слів і мелодії? Чи тому, що згубили або й не маємо почуття патріотизму?

Давайте ж доведемо, що це не так, давайте шанувати і поважати символи своєї держави, свій нарід, самих себе! Давайте ж Головну Державну пісню називати Славнем, бо він славить Україну. Маємо ж чудове рідне слово для цього Символу. У 1930-і роки, в голодомор, навіть існувало таке прислів’я: "Радянський Союз славлять гімном, а вільну Україну – Славнем... Давайте пишатися своїм Гербом і Прапором, які народилися не випадково і не за оголошеним конкурсом, як герб СРСР. А 23 серпня, в День Державного Прапора, заспіваймо йому наш величний Славень, бо з ним, національним прапором, творилась історія України.

І сьогодні настав вже омріяний час.
Незалежна-бо наша Вкраїна.
Із Трисуттям і Славнем у Євросоюз
Входить наша земля – Україна!

Надія є! Хай знають всі у світі. 
Ми є! Народ піднявся із колін.
І переможно сонце правди світить, 
Співаймо ж гордо Славень України.

Давайте на повні груди, з почуттям високої національної гідности співати нашу головну Державну пісню: Славень України. 

Коли слова цієї врочистої пісні стануть нашим щирим переконанням, то нічиї зазіхання-погрози не будуть страшними для нас.

Славень України всі співають, поклавши правицю до серця:

Ще не вмерла України ні слава, ні воля.
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
П – в:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І покажем, що ми, браття, козацького роду!

Станем, браття, всі за волю від Сяну до Дону,
В ріднім краї панувати не дамо нікому.
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє. 
П – в.

А завзяття, щира праця свого ще докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже.
За Карпати відіб’ється, згомонить степами,
України слава стане поміж народами. 
П – в.

(© Підготувала Любов СЕРДУНИЧ)