23 грудня 2019 року
Віталій Портников
Партії Слуга народу не існує

Партія «Слуга народу» виникла без будь-якої ідеології. Вона виникла тільки тому, що українські громадяни довірили керування Україною Володимиру Зеленському, і проголосували за той політичний проект, який був пов'язаний з його прізвищем (зараз він називається «зелений більшовизм» - ВЗ).

В цьому немає нічого нового. Такі ситуації відбувалися в країнах, що розвивалися від соціалізму до капіталізму, не один раз. І люди, які голосували за певного кумира, за певного героя, вони ніколи не цікавились ідеологією тих політичних сил, і навіть складом цих політичних сил, які приходили до парламенту разом з новим головою держави.

Чому я вважаю це надзвичайно цікавим експериментом? Тому що за таким експериментом я збирався стежити в Польщі. Коли були перші після початку реформ вибори в демократичній Польщі, тоді на президентських виборах в першому турі тодішній чинний керівник держави Лех Валенса, лідер профспілки «Солідарність», і прем’єр-міністр Тадеуш Мазовецький, який був очільником реформаторського уряду, змагалися з нікому невідомим бізнесменом – емігрантом Станіславом Тимінським, який теж обіцяв, що коли його оберуть президентом Польщі, він скасує всі ці неправильні реформи, зупинить все, що можна зупинити, і розпочне все, що можна розпочати. Ніякої ідеології у нього, звичайно, не було, це була просто нова людина, яка була абсолютно не пов’язана з тодішньою політичною елітою Польщі, як антикомуністичною, так і посткомуністичною, і здавалася багатьом полякам рятівником.

І несподівано для більшості спостерігачів та і більшості самих поляків, ця людина потрапила разом з Лехом Валенсою до другого туру президентських виборів, і могла перемогти на виборах. І тоді у польської політичної еліти, у польських бізнесменів, у польського суспільства вистачило відповідальності, щоб цього не відбулося. Вони всі підтримали Леху Валенсу, хоча Лех Валенса був для них «не цукор», і були до нього величезні питання навіть у багатьох моїх знайомих і друзів, які, як я вважаю, представляли найкращу сторону Польщі.

 Результати президентських виборів у Польщі відомі: тепер українці працюють в Польщі, і виїжджають туди жити. А якщо б поляки обрали Станіслава Тимінського президентом, зараз би поляки працювали б в Україні. Я тому й кажу, що це неймовірний експеримент, тому що там, де поляки проявили відповідальність і зрілість, в українців це не вийшло (більшість не доросла до розуміння відповідальності за правильний вибір – ВЗ).

І тепер ми маємо всі, як європейці, подивитися, що відбувається з країною, де ціле суспільство втрачає відповідальність за своє майбутнє. І це неймовірно цікавий момент.

Тому що, коли ви питаєте про ідеологію партії «Слуга народу», ви маєте спитати: А що у неї була якась ідеологія перед парламентськими виборами? А що хтось знав, які люди балотуються від цієї партії на виборах навіть по мажоритарних округах? А що у когось з тих, хто голосував за цю партію і за цих кандидатів, було хоч якесь розуміння, за кого вони голосують? І що ці люди будуть робити в парламенті? Ні.

Головною ідеєю (президентських і парламентських виборів 2019 року в Україні - ВЗ) було – знищити парламентську демократію, і не дати парламенту можливість зупиняти певні дії нового президента. Тому що, коли ще існував попередній парламент, і президент пропонував туди ініціативи, які не витримували жодної політичної і  конституційної критики, людей це дратувало, тому що вони хотіли, щоб парламентарі голосували за все, що пропонує президент.

Зараз парламентарі поки що голосують. Звичайно, цей період закінчиться. Будуть, хоч і позачергові, парламентські вибори вже наступного року. І в певний момент цей хаос просто закрутиться так, що ми зможемо з вами говорити про якісь нові  політичні і економічні моделі.

Я завжди запитую: до яких наслідків іце призведе? Я не знаю. Але, думаю, справа не в ідеології партії «Слуга народу», а у відсутності партії «Слуга народу». Немає такої партії. Є виключно декорація, якою по суті, як і обрання президентом Зеленського, прикривається олігархічний реванш, замаскований під охлократичну революцію. Ось і все.

Це теж не нова полія в історії України, тому що такі олігархічні реванші відбувалися або з участю Москви, або в присутності Москви 1994 року, 2010 року, і тепер це відбулося в 2019 році.

І, думаю, що це не востаннє.

https://www.youtube.com