21 липня 2020 року
Павло Казарін
Ставка на пропаганду робить нас вразливими

ХХ століття привчило нас до того, що цензура - це обмеження інформації, що перемогти дракона можна тільки за допомогою правди, що факти здатні зруйнувати будь-який авторитарний режим. Але виявилося, що в ХХI столітті війни ведуться за зовсім іншими правилами.

Інтернет і справді став вироком для колишньої концепції цензури, але їй на зміну прийшла інша, та сама цензура, яка ховає факт (правду) в нагромадженні інформаційного сміття, та сама цензура, що стирає грань між правдою і брехнею, та сама цензура, яка змушує сумніватися людину в очевидному.

Ми чуємо полярні точки зору і завчено повторюємо, що правда десь посередині. Насправді правда там, де вона є, і вона не змінює свої координати від появи нових фейків. Але саме на це і розраховують ті, хто намагається створювати альтернативні версії реальності. (Яскравим прикладом таких фейків була і є дезінформація, цілеспрямовано створена російськими тролями і ботами для зниження рейтингу Петра Порошенка перед президентськими виборами в 2019 році і після виборів - ВЗ).

На цьому тлі ХХ століття виглядає досить патріархально. Інформаційні війни в ньому велися за правилами Першої світової війни, коли кордони окопів чітко окреслені, зони впливу теж, а прямі бої, зіткнення ведуться лише на периферії.

При цьому в радянській імперії - СРСР - був свій порядок денний, який він просував на експорт. В цьому ідеологічному наборі були - інтернаціоналізм і державне регулювання, соціальна рівність (читай: рівність серед рабів - ВЗ), і загальна зайнятість (читай: приховане рабство - ВЗ), але потім настало ХХI століття, і правила змінилися.

Слід зауважити, що нинішній Кремль не стільки намагається експортувати свої власні цінності (вельми сумнівної якості - ВЗ), скільки руйнувати чужі. Російська пропаганда розмиває концепт факту, засмічує інформаційний простір фейками, маніпулює громадською думкою.

На зміну стратегії позиційних інформаційних воєн прийшла тактика інформаційних диверсійних операцій (що особливо яскраво проявилося під час російського захоплення Криму і вторгнення на Донбас - ВЗ). Завдання російської пропаганди полягає не в тому, щоб довести перевагу Кремля, навпаки, вона намагається довести, що всі однакові, намагається поховати правду в нагромадженні брехні, і тому щедро торгує конспірологією. Анексія Криму, вторгнення на Донбас і знищення пасажирського Боїнга російськими військовими влітку 2014 року найбільш яскраво проявили цей підхід, цю гібридну політику Кремля щодо України.

Розрахунок російської пропаганди простий: чим більше інформаційного сміття, тим вище шанс, що факти просто вислизнуть від уваги широкої аудиторії,

Ми звикли сприймати цензуру як наглухо забиті двері, як замок, що закриває доступ до інформації. Але нова реальність змінила правила гри. Відтепер цензура - це десятки суперечливих версій, які занурюють (точніше, вкидають – ВЗ) обивателя в розгубленість. Це гамір, який заважає відрізнити правду від брехні, важливу інформацію від вкидання, а факт від фейку.

Сучасна Москва, судячи з усього, зробила ставку саме на це (що особливо проявилося в її гібридної інформаційній війні проти України - ВЗ). Москва цілеспрямовано торпедує чужі інститути і довіру, підгодовує «фріків», інвестує в хаос. По кожному предмету дискусії Москвою вкидаються в інформаційний простір додаткові версії, єдине завдання яких - поховати під собою правильну відповідь.

Головна проблема цієї стратегії в тому, що для неї не існує протиотрути (антидоту). Вся знайома нам військова історія - це змагання снаряда і броні. Чим потужніше ставав перший, тим товщою ставала друга.

Але відмінність інформаційних воєн в тому, що броні тут не існує в принципі. Тому що навіть розмови про неї закінчуються звинуваченнями у цензурі. Ми привчили себе думати, що інформація - це товар, що закони попиту і пропозиції самі виведуть ринок в точку рівноваги, що будь-які точки зору мають право на існування.

Ми справедливо боїмося того, що цензурний кийок рано чи пізно перетвориться на бумеранг, і саме цим користуються ті, хто використовує медіа в якості зброї (читай: влада і олігархи, яким підконтрольні ЗМІ - ВЗ).

Ринкові правила працюють там, де є ринок, а медіа цим ринком бути перестали. Поруч з тими, хто намагається працювати за правилами, пустили коріння ті, хто будь-які правила ігнорує (практично всі російські медіа підконтрольні Кремлю - ВЗ). Інвестиції в цей бізнес важливі для них непрямими дивідендами, політичними, соціологічними і електоральними до того ж.

Факти сухі і раціональні, а інформаційний шум продає себе за допомогою емоцій. У цій сутичці нерідко перемагає не той, хто говорить правду, а той, хто говорить яскравіше. Маніпуляції привабливіше правди з тієї ж самої причини, по якій люди вважають за краще junk food (фастфуд, шкідливу їжу) здоровому харчуванню.

Судячи з усього нам тепер впору говорити про епоху junk content (сміттєвого контенту). Заклики до чесної конкуренції виглядають досить сумнівно, якщо врахувати, що авторитарні країни (в першу чергу Росія і Китай - ВЗ) витрачають мільярди доларів на просування власних смислів.

А тому нова реальність ставить перед нами незвичні питання, наприклад, чи може відкрите суспільство, наприклад, Україна, залишатися відкритим в умовах агресії з боку закритого суспільства, наприклад, Росії? Де грань між пропагандою і журналістикою? Чи повинна наступати відповідальність за фейки і маніпуляції?

У нас немає відповідей на ці питання, але це не означає, що ці питання не мають право на існування. Всупереч нашим стереотипам, той, хто говорить правду, найчастіше програє тому, хто бреше, тому що перший обмежений рамками цієї правди, а другий необмежений нічим.

Нова реальність обнулила старі правила, і немає ніякого сенсу ховати від цього факту голову в пісок. Зрештою подібна поза робить вас тільки вразливішими.

Переклад і правка Валерія Зміївського

www.youtube.com

Канал Drakon News