16 сильних думок “українського самашедшого”

В грудні 2020  “Запискам українського самашедшого” виповниться десять років. До речі, над цим романом авторка працювала майже десятиліття. З цієї нагоди (хоч нагода тут насправді ні до чого) пропоную вам згадати кілька глибоких думок головного героя твору.

Цей герой  - 35-річний програміст (син відомого перекладача-шістдесятника) веде щоденні “записки”, такий собі “літопис” скандалів і катастроф, про які дізнається з новин. В більшості своїй песимістичних та відверто іронічних текстах часто ховаються глибокі філософські істини, до яких герой приходить як розумний, проте пасивний спостерігач всього того хаосу, що зустрів людство на порозі нового тисячоліття.

• Непокаране зло реґенерує себе.

• Глобалізація глобалізує всі проблеми, і ні одної не зменшить. 

• Бог дав жінці розум, щоб було два полюси правди.

• Огидна річ – наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас.

• Кожному поколінню сняться свої кошмари.

• Люди, як правило, бачать світ у діапазоні своїх проблем.

• Мужчини імперських націй мислять категорією сили. Мужчини поневолених, але гордих, націй мислять категоріями свободи. А такі, як оце ми, все надіються, що якось воно буде.

• Жінка – як музика, її можна любити, навіть не дуже розуміючи.

• Приниження робить нас безпорадними. Приниження робить нас ізгоями.

• Людство ніколи не відмовиться від того, що любило в собі.

• Безвихідь – це теж форма існування.

• Все, до чого ми байдужі, байдуже до нас. Через те ми такі й смертельно самотні.

• Жінка втрачає на інтелекті, лише коли закохана.

• Сексуальність напоказ – прерогатива шльондр.

• Схоже, що трагедії стають буднями людства. 

• На цій землі головне набутися разом.