1+9 причин відвідати Кельн і як туди дістатися

1. Дом

Проминути Кельнський собор неможливо. Щойно вийшовши з центрального вокзалу, ви спіткнетеся носаками черевиків об його сходи. Собор, чи, як усі тут кажуть, Дом, чорним айсбергом бовваніє над містом. Він вражає. Але не чарує. Шпичастий зовні. Похмурий всередині. З труднощами дається до фото. По-перше, ніяким макаром не влазить в об’єктив. Бо 157 метрів по вертикалі. По-друге, кадр неодмінно зіпсує якесь риштування. Бо Собор перманентно підремонтовують з моменту здачі в експлуатацію.

Головний скарб під його дахом – золота рака з мощами трьох королів-звіздарів, які першими прийшли привітати народження Ісуса. Але близько до саркофагу не підступишся. У нього три кола захисту: живий щит із туристів, залізні грати й товсте куленепробивне скло, яке нещадно блікує при спробі зробити знімок.
 

2. Романський вінок

Цілковитим антиподом Дому є Великий Мартін на Мартінспляц – найбільший із 12 романських храмів, побудованих у Кельні. Старшим із них уже виповнилося понад 1000 рочків, меншим – по 700-800. Вони дружним півколом оточують Кельнський собор, з чого й виникла метафора про вінок. Щоправда, під час Другої світової романські церкви (як, зрештою, і все місто), були зруйновані ледь не до фундаменту. Кельнці поклали 40 років натхненної праці, щоби скрупульозно все відновити. Вийшло майстерно. Церква святого Мартіна – зразок досконалої відбудови. Доладна, світла, пропорційна (і зовсім трішки нижча за Дом), вона є справжньою іконою романського стилю, під який рівняється решта храмів з кельнського вінка. Якщо ще й потрапити сюди на відправу до братів-бенедиктинців – сирітки по шкірі гарантовані. Кам’яний вівтар, григоріанські співи, приглушене світло – все, як у ранніх неофітів.
 

3. Свята Урсула

На гербі Кельна - 3 корони й 11 сльозинок. Корони – на честь волхвів (див. пункт 1), сльози – в пам’ять святої Урсули. У середні віки легенда про те, як під стінами міста гунни замордували 11 тисяч невинних дівчат та їхню проводирку – британську принцесу Урсулу, була справжнім бестселером і в літературі, і в образотворчому мистецтві. Насправді, достеменно невідомо, чи було жертв 11 тисяч, чи тільки 11, чи взагалі були дівчата. Але в кельнському музеї Вальрафа-Ріхарца зберігається з десяток давніх іконостасів із наївно-зворушливими інтерпретаціями історії бідної Урсули. Її ж іменна церква (розташована, як неважко здогадатися, на Урсулапляц) кокетливо вирізняється з-поміж решти романських споруд фігурною банею, схожою за формою на корону.
 

4. Кельш

Церков у Кельні багато, але пивниць на порядок більше. Тільки не питайте там за пивом, замовляйте кельш. Інакше на вас можуть зиркнути настільки ж співчутливо-зневажливо, як наче б ви у Львові сирник обізвали чизкейком. Хоч за великим рахунком кельш – це ніщо інше, як типовий світлий лагер, з неагресивною, але довго відчутною хмільною гірчинкою. Його прийнято пити маленькими 200-грамовими шкаликам – штанге. Спеціально навчений кельнер (кьобес) вправно слідкує, коли ваша "штанга" спорожніє і за замовчуванням приносить свіжу порцію хмелю. Щоб не збитися з ліку, він крейдою малює риски на бієрдекелі чи навіть просто на столі. Ця забава може тривати вічно, доки ви не здогадаєтеся перевернути склянку догори дном чи накрити її підставкою. Зате завдяки малолітражності "штанг" водити козу по кельнських шинках можна аж до півночі. Потім шинки починають закриватися.

Популярні кельнські браугаузи – Gaffel am Dom і Fruh am Dom зайняли стратегічні позиції поруч з Домом і вокзалом. Є ризик присісти на "штанге" одразу ж за церковним порогом. Трохи далі в районі Альтермаркт на вас чекають не менш розкручені заклади Sion чи Peters. Натомість до найстарішої міської броварні Paеffgen добиратися трохи далі – вона розташована за адресою Friesenstraße, 64-66, це майже на межі старого міста. Зрештою, кельш розливають у Кельні на кожному кроці. Тож спробувати його можна і в ресторанчиках з більш камерною атмосферою.
 

5. Одеколон

На кожному кроці можна придбати й легендарну кельнську воду, але якщо ви хочете постояти біля самісіньких витоків одеколону, тоді вам на Obenmarspforten, 21. Це поблизу міської ратуші. У цьому будинку у 1709 році італієць за походженням Йоган Марія Фаріна розпочав власний бізнес, який став відомим на весь світ і який потім продовжили 10 наступних колін його нащадків. У Будинку Фаріна можна відвідати одеколонний музей чи просто придбати флакончик фірмових пахощів - від класичних "1709" з обов’язковою мандаринною ноткою до майже брутальних чоловічих "Russisch Leder" (російська шкіра).
 

6. Музей Людвіга

Одна з найкращих у Європі колекцій сучасного мистецтва – це Музей Людвіга у Кельні, який оселився у модерному хвилеподібному ангарі поміж Домом і Рейном. З вікон музею панорамно проглядається центральний вокзал і міст Гогенцолернів. Заодно можете роздивитися й картини на стінах). В експозиції очікувано вистачає чорних і синіх квадратів. Трапляються і смугасті. Але у моєму особистому рейтингу п’єдестал займають не вони. А безапеляційно шедевральний "Вокзал у Перпіньяні" Сальвадора Далі, наскрізь гротескне "Кафе Греко" Ренато Гаттузо і цілий пістрявий зал поп-корну поп-арту з Енді Ворголом на чолі. Окрему кімнату відведено й для місцевої зірки авангарду – Макса Ернста. Особливо дотепний його автопортрет в оточенні друзів: автор зобразив себе на колінах у Фйодора Достоєвського.
 

7. Брюль

У Парижа є Версаль, у Берліна – Потсдам, у Кельна – Брюль. До палацового комплексу у цьому містечку, гідно оціненому ЮНЕСКО, можна дістатися за 30-40 хвилин кельнським трамваєм №18. Сам палацик так собі. Бачили витонченіші. Хоча хол і сходи всередині, оздоблені мармуром в саламандрових тонах, можуть претендувати на оригінальність. Проте довколишні клумби все одно розкішні за палацовий декор. Був би бджілкою, звідти б не вилазив. А ще у Брюлі можна знову перетнутися з Максом Ернстом (якщо комусь у Кельні його видалося замало). Митець родом із цього містечка і тут діє його персональний музей. Якщо ж не сходити у Брюлі, а їхати 18-м номером до кінцевої, то опинитеся в колишній німецькій столиці – Бонні.
 

8. Карнавал

Про карнавал у Венеції чули всі. Карнавал у Кельні також виглядає ефектно. А триває навіть довше. Карнавальний сезон розпочинається у місті традиційно 11 листопада об 11.11. Але апофеоз припадає на кінець лютого, коли Кельн на добрий тиждень занурюється у затяжний вуличний екшн. Тут вам і "бабський четвер", коли жінкам дозволяється кравецькими ножицями чикрижити краватки усіх зустрічних чоловіків, і "рожевий понеділок" з масовою костюмованою ходою й танцями, і "попільна середа" - останній день карнавалу й пора масового розговіння. Учасники карнавалу самі себе називають jecken, що перекладається приблизно як "вар’яти". Стати jecken може кожен – карнавальних магазинів і навіть цілих універмагів у Кельні вдосталь. Багато з них не закриваються круглий рік.
 

9. Адвент

Перебути у Кельні пронизливу зиму допоможе не тільки карнавал, а й адвент – передріздв’яний період, який триває кілька тижнів, починаючи з кінця листопада, і супроводжується яскравими ярмарками. Адвент притаманний усій католицько-протестантській Європі, але у Кельні проходить особливо бучно. 4 найбільших ярмарки дислокуються поблизу Дому, на Ноймаркт, Хоймаркт і біля Шоколадного музею. Але є ще з десяток локальних, розсипаних по міських дільницях. На ярмарках продається переважно оригінальний мануфактурний крам, китайського непотрібу – мінімум. І, крім традиційних ковбасок та глінтвейну, на кельнських ярмарках можна скуштувати популярний місцевий фаст-фуд – картопляні деруни з яблучним джемом.
 

Корисні нотатки

Дістатися

Як було сказано на початку, першопоштовхом до мандрівки стала надзвичайно приваблива ціна від "Віззейру" (wizzair.com) на переліт – 20 євро в обидва боки. Щоправда, стартом зі словацького Кошице. Маршрут відкрили у червні 2017-го, але й на вересень-жовтень така ціна залишалася актуальною (не на всі дати, звісно, але підібрати можна). Місце вильоту нехай не лякає. Для мешканців Закарпаття це взагалі найближчий аеропорт в околиці. Для решти Західної України добиратися туди і в часі, й у грошах майже те саме, що до Києва. Автобус з Ужгорода довозить до Кошице годин за 5 і без убивчих черг на прикордонному переході (як то буває в дорозі до Польщі). Вартість квитка – до 200 грн.

Сам Кошицький аеропорт зовсім маленький, і в цьому є плюси, й мінуси. Головний мінус – кепське сполучення з містом. Існує єдиний автобус, який курсує між вокзалами й аеропортом. Ходить лише раз на годину, у вихідні – ще рідше. Тільки з 7.00 і до 21.30. Тож єдина альтернатива – таксі (13-14 євро за поїздку). Тому якщо вас 1-2, кооперуйтеся з попутниками ще в автобусі. Зате в аеропорту народу товчеться небагато. За потреби тут можна цілком незле заночувати. А це майже неминуче, оскільки вильоти на Кельн стартують о 5-6 годині ранку. Якщо проявити спритність, то можна зайняти місце у зоні з пуфиками (це такий милий бонус для пасажирів, тільки кількість пуфиків обмежена) - і тоді ночівля буде взагалі комфортною. Шкоlа тільки, що не можна вимкнути світло.

Можна злітати "Віззейром" до Кельна і з Києва (Жуляни). Але там порядок цін уже істотно вищий: у вересні – від 3500 грн в обидва боки, у жовтні – від 2300 грн. Крім того, у "Віззейра" та його одвічного конкурента "Райанейра" є рейси до Кельна з польських міст, але з урахуванням вартості квитків і добирання для українського подорожнього вони себе не виправдовують.

Пересуватися

Отже, з Кошице ви потрапляєте в німецький аеропорт, який обслуговує одночасно 2 міста – власне Кельн та екс-столицю Бонн. І туди, і туди найпростіше добратися колією. Є й автобуси, але не заморочуймося ними. На станцію міських електричок (нам потрібно S13) можна потрапити, не виходячи з приміщення летовища – стрілочки із зображенням поїзда чи написом Bahn покажуть вам шлях. Кас нема. Квиток, який коштує в межах 3 євро, доведеться купувати в автоматі. Автомат має англійський інтерфейс, тому порозумітися з ним нескладно. Бере і картку, і готівку. Навіть решту видає. Маршрут електрички проходить через Виставковий центр і Головний вокзал (Koln Hbf), де вам, швидше за все, й потрібно вийти, бо далі підуть спальні райони. У самому місті транспортом користуватися зайве. По-перше, тарифна сітка у Кельні страшно заплутана. По-друге, усе найцікавіше знаходиться в пішій досяжності. Єдиний виняток – Брюль (див. вище).

Харчуватися

Якщо пити багато кельшу, то їсти не потрібно. Але якщо серйозно, то в будь-якій пивниці можна і легкого хробачка заморити, і наїстися донесхочу. Ціни не ощадні, але й не катастрофічні: зупка – 4-5 євро (часто подається всередині видовбаної палянички), традиційний картопляний салат – 5-7 євро, ковбаски та інше м’ясиво – від 8 євро і далі. Хочете трохи зекономити – шукайте турецькі ресторанчики. Найгустіше їх в околицях вокзалу та особливо в районі Ніппес, де турки твердо взяли під контроль демографічну ситуацію. Дуже пристойний, і за різноманітністю, і за ціновою політикою, фудкорт є безпосередньо на Центральному вокзалі. Справжнім "черевом Кельна" можна вважати площу Heumarkt, яка уся по периметру всіяна закладами харчування. Досить напружена ситуація в центральній частині із супермаркетами. Їх мізер - і ті не ріг достатку. Ситуація виправляється, якщо висунутися трохи далі за центр, скажімо, у бік Барбаросапляц.

Поселитися

Житло - Ахілесова п’ята Кельна. Бо так, щоб знайти недорого, затишно і недалеко від центру, - доведеться помарудитися. Тобто з хостелами усе в порядку – їх достатньо і ціна на проживання адекватна. Але щоби поселитися більш камерно, в якомусь тихому пансіоні, де тобі не буде присідати на вуха публіка, що повернулася з чергового пивного забігу, - це завдання складнішого рівня. І навряд чи вдасться вкластися менше, ніж у 40-50 євро за дабл. А в період свят, карнавалів та інших пабліків – і цього не вистачить. Як варіант, можна спробувати щастя тут: www.deutsche-pensionen.de/pension-koeln/verzeichnis-lage.html чи ловити гарячі пропозиції на Букінгу.

Слухати

Die Toten Hosen. Кельнські патріоти можуть закидати мене помідорами, бо гурт походить із сусіднього Дюссельдорфа, з яким у Кельна закляте суперництво. Але старий добротний німецький панк-рок найкраще відповідає аурі міста. Die Toten Hosen переважно дуркують у своїх піснях і справляють враження, що перед виступом перехилили не одну гальбу, але за цим куражем стоять серйозні тексти з високим градусом самоіронії і соціального навантаження. Водночас треки дуже заразні. Їх легко підхоплювати і горлати слідом за музикантами. Під Zehn kleine Jägermeister так і кортить спорожнити найближчий пивний підвал, під Viva la Revolution – вийти на якийсь мітинг протесту.

Посилання

www.cologne.de і www.koelntourismus.de - Два ресурси, де зібрано майже повний кейс практичної інформації про місто і життя в ньому, - від свіжих новин до календаря подій, мапи міста й ресторанних рекомендацій. Особливо вартий уваги блог-підрозділ blog.koelntourismus.de/en, де все те ж подається менш формально і з душею.

www.kvb-koeln.de - Сайт кельнського муніципального транспорту. Багато букв. Купа тарифних зон. Купа тарифних левелів. Усе по-німецьки докладно, аж втомливо. Здивував бліц-порадник для іноземців про те, як користуватися місцевим транспортом: має 6 мовних версій – німецька, англійська, французька, арабська, курдська і – упс! – українська.

www.museenkoeln.de - Зведений сайт Кельнських музеїв. Зручний тим, що дає змогу швидко вибрати з загальної маси найцікавіше для себе, а далі вже копати інформацію глибше на сторінках конкретних музеїв, куди легко перелінковуєшся.

www.romanische-kirchen-koeln.de - Усе про романські церкви Кельна. Але тільки німецькою. Сподобалася клікабельна інтерактивна мапа, яка відкриває сайт. Допомагає побудувати маршрут. А тицьнувши на іконку відповідної церкви – потрапляєш на її особисту підсторінку.

www.koelnerkarneval.de - Кельнський карнавал 2018 року уже весь розпланований. Саме час готуватися до поїздки. Цей сайт не тільки в цьому допоможе, а й переконає, що ти повинен там бути.

Куди б іще податися - мої рекомендації:

Берлін
Будапешт
Стокгольм
Відень
Попрад
Литва
Мальта
Єрусалим
Монако