Сьогодні прокинешся з ранку, одягнешся і підеш у світ. Комусь потрібно здобувати гроші, іншим освіту, ще одним шукати пляшки, щоб купити за щось їсти. Ви ніколи не пересікаєтесь. Звісно, що може бути спільного у тебе з безхатьком чи бездарним офісним працівником. Може ти і є ним?
В будь-якому випадку, дороги різні, але життя – воно одне. Колись задумувалась(вся), де ти живеш, чим ти живеш, з ким ти живеш?
Основа системи базується на поділі людей. Викривлена система ієрархії дає змогу створювати для кожного персональну ілюзію. Давши тобі зарплату, орендовану квартиру, сім'ю, іпотеку – забирають час даний тобі на життя. В магазинах акуратно розставлена їжа, магазини переповненні одягом, новини завжди виходять по графіку. Тобі просто не потрібно перейматись… нічим. Проблема виникає, коли всі блага раптово зникають. І ти залишаєшся один на один зі світом. Можеш не хвилюватись. Система рідко дає збої.
Люди брешуть. Грають ролі один перед одним. Жінка –
хорошу маму, чоловік – опору сім'ї, хтось бере на себе роль вірного друга, інші - хороших дітей. І так з дня на день – вистава тривалістю в горизонтальну вісімку. Проте, як і у інших аспектах, - є кращі з нас. Ті, хто бере на себе роль поводирів. І от, просто уяви собі, ти сидиш в дома на італійському дивані, тримаєш в руках пульт від німецького телевізора і дивишся українські новини… Не просто дивишся – аналізуєш, вдумуєшся і в кінці кінців починаєш в це вірити. Десь там далеко на сході війна, але ти вже знаєш все краще за солдатів. Бо тобі сказали.
Одного дня включаєш, чуєш, що терористи напали на автобус. Тебе це обурює. Як це ж так? Все під контролем? Та незабаром позитивне мислення наштовхує на думку, що десь був промах, але президент все виправить. Мінські домовленості поважає увесь світ. Твоя свідомість підкреслює слово "увесь".
Минає ще декілька днів і в новинах вже показують Маріуполь, залитий кров'ю невинних людей. Свідомість відмовляється вірити. НЕМОЖЛИВО! Це місто контролюють наші війська, і за містом наші війська. Чи, може, якимось дивом, тебе обманювали?
З часом виявляється - таки-так, обманювали. І увесь цей час ти жив в країні, де реальна ситуація була набагато гіршою за твою інтерпретацію. Проблема в тому, що це ти винен. Це ж не я довіряв телевізору, президент насильно не натискав кнопки на твоєму пульті. Він, влада в цілому просто говорила тобі те, що хотілось почути. Щоб наступного ранку, коли підеш на роботу заробляти гроші, з яких частина потрапить в казну, а інша - на яхту депутату, не забивав собі голову дурними думками. Так би мовити, не дають впасти твоєму ККД!
В іншому кінці світу бушує вірус "Ебола". Вмирають сотні людей, тисячі заражаються, з них одиниці виліковуються (якимось дивом, ліків досі не винайдено). Проте сьогодні в театрі комедійна вистава – там точно не згадають про Африку. Навіть не нагадають про глобальні кліматичні зміни. В твоїй країні нормальна зима зникла ще 5 років тому, та хіба це важливо? Подумаєш – зекономиш на зимовому одязі. Цілі види тварин зникають з планети. Кожного року ми втрачаємо щось безцінне, винищуючи це на сафарі, полюваннях, вкриваючи гектари землі хімією, знищуючи ліси. Але навіть якщо все це зникне… Ти ж не помітиш різниці. Як може людина побачити втрату чогось, коли вона все життя жила без цього! Дивно, але зміни провокують 10% населення, інші ж – планктон, який живе у створеній для нього клітці.
Нас завжди огороджують від страждань, забираючи можливість бути людьми. Інколи біль - то найкращий засіб для активізації тебе, як вищого організму, переходу з режиму "кота, який лиже яйця" в "того, хто живе". Система ж явно не зацікавлена в тому, щоб ти витягував свою голову, запхану між лапками, й дивився на весь цей хаос, який стався за період нашої відсутності. Тому, котику, ти повинен розуміти, що людьми не народжуються – ними стають. І в наш час це насправді важке завдання, першим етапом в якому є фільтрація інформації.
Яскравим прикладом того, як все людство тримали в дурнях, є історія зі знімками Марсу. До 2005 року показували фотографії планети, залитої коричневим відтінком. З огляду на цю точку зору знімались фільми, писались книги, подавалась вся інформація. І от у 2005 один з астрономів любителів присвятив декілька тижнів спогляданню Марсу. Яке ж було його здивування, коли він побачив голубе сяйво по контуру – одне з явищ, яке характеризує наявність атмосфери на планеті. Люди масово кинулись шукати більше інформації. І от, проаналізувавши декілька сотень знімків, виявилось, що фотографії піддавались попередній обробці. Справжні пейзажі нагадували ті ж, що можна побачити у пустелях нашої Землі. Хоча звідки тобі знати, як виглядають пустелі?
Чи існує життя на інших планетах? НЛО справді відвідують нашу планету? Хто вбив Кенеді? Подумаєш – кому то здалось. Всім же відомо, що влада приховує правду. Ти знаєш і обов’язково напишеш про це статтю. Одного дня… або ні. Може краще хай хтось інший шукає істину? В нас же спортзал по графіку, потім читання новин у ВК, сон, робота, друзі. Цикл… Максимум, що можна сюди додати, – перегляд "50 відтінків сірого". Але ж навіть в цьому ти собі відмовиш, бо чекаєш на подружку 22 числа)
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
