1 хвилина

Від зупинки автобуса до мого офісу рівно 5 хвилин… бігу.

У нас в офісі діє правило – прийшов о 8.45, пішов о 17.45 (тобто правило 9 годин). Запізнюйся чи приходь швидше - твоє діло. Головне, щоби було 9 годин. Я завжди, як й інші колеги, не йшла, а бігла від автобуса, квапилась сходами (хоча у нас є ліфт), але мені завжди здавалося, що сходами, повністю контролюючи темп своєї ходьби, я підіймаюсь на 6 поверх швидше. Так я бігала 3 роки і завжди встигала на 8.50. І так само бігла о 17.50, щоби швидше встигнути в центр. Бігала так на обід і, коли виходила в сусідній супермаркет, завжди квапилась, щоби зекономити час.

Одного дня, коли я прийшла на роботу о 8.57, я так квапилась, що ледь дихала, і вирішила, що досить вже крутити ту землю. Настав час розібратися, чому я не ходжу, а бігаю (адже такий темп призвів до того, що квапилась я всюди, і з часом ходьба й справді стала схожа на біг). Розібратися в цьому я вирішила на прохання своїх друзів, які під час банальної прогулянки, коли в часі ми не були обмежені, просто не встигали за мною.

Я засікла: якщо від зупинки не бігти, а йти, то я витрачаю 6 хвилин. Це для мене було відкриттям року. Я йшла і роздивлялася навкруги, спостерігала за іншими колегами, які мчать в офіс, при цьому спокійно і рівно дихала. І витратила всього на хвилину більше. Я почала засікати й інші свої піші маршрути - різниця коливалася від однієї до трьох хвилин.. Це різниця між спокійним диханням і насолодою від прогулянки та спортивною ходьбою, після якої хочеться випити літр води і не вставати як мінімум півгодини.

Відверто кажучи, переставати бігати і починати ходити було важко, я наче заново звикала (бо ще зі школи всюди завжди квапилась, оскільки вела дуже активне життя – англійська, танці, польська.. квапитись було куди). Але з часом ця моя нова "звичка" принесла мені не лише нормальне дихання, але й естетичне задоволення від того, що вже старі маршрути я побачила по-новому. Куди ж я так гналася усі ці роки? Маючи дуже зайнятих колег, які всюди не встигали, як божевільні ганяли і на авто, і ногами (і навіть умудрялися підганяти маршрутку), в мене було широке психологічне поле для вивчення, і я зробила певні висновки.
 
Люди, які постійно квапляться, як правило, дуже відповідальні та бажають все контролювати (інколи присутня навіть манія тотального контролю, себто бігти, щоби проконтролювати когось). Це люди з добрими посадами (але, в моєму випадку, ніколи не керівники), з великим колом обов’язків (саме на цьому етапі якраз і зароджується відчуття, що ти точно не встигнеш все зробити, біжиш, обганяєш усіх на авто та кричиш на водія, бо ти не встигнеш). Причина зрозуміла: такі люди люблять контролювати свою кар’єру і життя в цілому. Але тут бракує одного розуміння – 1-3 хв не завадять тобі зробити ані роботу, ані кар’єру.

Я думаю, що коли ти так цілеспрямовано гориш своїм майбутнім, дуже корисно буде, хоча б тоді, коли ти йдеш на роботу, дати собі брейк і йти, дихати і насолоджуватися. Адже в житті людини, яка будує свою кар’єру, буде дуже багато ситуацій, коли дійсно треба буде бігти. І навіть коли ти кудись йдеш, не накручуй себе, не біжи, не злися на всіх і не вини всіх, що не розходяться перед тобою. Бо коли ти запізнився на 20 хв, 22 хв вже нічого не змінять, проте збережуть, в першу чергу, нерви і твоє обличчя перед простими перехожими і колегами, повз яких ти не йдеш, а мчиш.

Приклад на завершення, якщо ви дійсно хороший спеціаліст, то навіть ваш бос зачекає 5 хв, аби ви тільки прийшли здорові, щасливі та в гарному гуморі (без слідів поту на одежі та на обличчі))).

Спробуйте таку практику. Постійно підганяючи себе, людина водночас підганяє і моральне виснаження організму. А без крику "давай швидше" в голові у ваше життя по справжньому прийде гармонія.

І на фінальній ноті я хочу підкреслити, що йти спокійно і насолоджуватися не означає рухатися зі швидкістю черепахи та годину вдивлятися в кожне деревце. У цій справі, як і у всіх інших, головне міра. Можна йти швидко і не бігти при цьому. Квапитись повільно. І зменшити свій особистий темп до адекватного, який не приноситиме шкоди психіці та, головне, здоров’ю.