ЯКУ ВІРУ ОБРАТИ?

В основі християнської релігії є слова: "Ча́ю воскресе́нія ме́ртвих, жи́зні бу́дущаго ві́ка" — тлумачать так: "ми свідчимо віру, що під час страшного суду відбудеться з'єднання душі і тіла. Коли людина помирає, тіло залишається в землі, а душа, проходячи приватний суд, знаходиться або в стані близькості Божої, і радості, або в стані засудження. Під час же Страшного суду відбудеться з'єднання душі і тіла, і остаточне, вже на вічність, визначення долі людини."

Очевидні запитання:

1. Яке джерело стверджує про це "воскресе́ніє ме́ртвих, жи́зні бу́дущаго ві́ка" (на скільки воно варте довіри) і як воно це доводить? Схоже, не доводить ніяк (ще й суперечить іншим джерелам). А коли це "джерело" отримало владу, то знищило науку разом з ученими, Відання, разом з відаючими людьми, запровадило святу інквізицію, індульгенції, закріпачення вільних духовних людей та війни.

2. "... а душа, проходячи приватний суд, знаходиться або в стані близькості Божої, і радості, або в стані засудження. ..." (в очікуванні СТРАШНОГО суду). Дивує цей проміжний "приватний суд" (що воно таке?). Значить, він може бути і помилковим, якщо він не остаточний, не той, не Страшний Суд. Виходить, померлі люди, які помилково засуджені приватним судом, мучаються у приватному пеклі вже пару тисяч років очікуючи Страшного Суду. І навпаки, якісь злодії весь цей час помилково гріються у раю тисячі років.

3. Якщо християнин вважається завідомо грішним через гріховність народження (як казав про це у V ст. святий Августин: від моменту гріхопадіння Адама наша «приземлена» й «зіпсута» натура «була вже присутня у тому сімені, з якого всі ми походимо»), то як можливо йому пройти той післясмертний дивний "приватний суд"? Куди діватися християнській душі? Поки у тебе є тіло, ти можеш тікати, відбиватися, нападати, ховатися, а душа без тіла — гола і нікуди не дінеться від своїх же обіцянок. Тут без вибору, бо не існує суцільно святої істоти, навіть Хрестителя оголосили "слабаком" і піддали "приватному суду" на смерть.

4. Виходить, людину, поки вона нічого не розуміє, закабаляють договором (хрищення немовляти, з вином), що вона не буде, як вільні предки, перевтілюватися у нащадках свого роду і не накопичуватиме мудрість свого Роду. Вона чекатиме Страшного Суду, який невідомо чи буде. Тим паче, повстання тіл з могил неможливе, значить, людину відкрито шиють у дурні (це те саме, що вигідно продати вам іржаву поламану машину з обіцянкою того, що вона невідомо коли, після якогось там Страшного Огляду, стане новою).

5. Страшний Суд (замість Святого Суду), розп'яття безкарно зрадженого і закатованого героя всюди, пиття плоті і крові героя, це неприродно для доброї людини, зате виховує кріпака — вирвати обіцянку жити лише одне життя і страшити судом, якого треба безкінечно чекати і якого, скоріше за все, не буде, бо його вірогідність — питання навіть не фанатизму, позаяк доказів нема, а джерело, яке його обіцяє, замішане у злочинах проти людяності, тобто не варте віри на слово. Ще й Юда після зради Вчителя став святим у цій релігії...

6. Відичне знання має докази перевтілення душ (пакебуття). Воно містить всебічні науки здорового способу життя, духовні вправи різного рівня аж до характерництва і просвітлення (це досвід кількох тисячоліть святого життя просунутих істот). Є достатньо свідчень людей, які пам'ятають минуле життя і мають підтвердження явищу пакебуття. Також, далай-лама проходить іспит на пам'ять минулого життя. Натомість, християнам скасували пакебуття (духовність) і затвердили світогляд "одноразових" слухняних людей, страх вічної смерті. Вже це наводить на думку, що то за "символ віри"? Які його наслідки?

7. Обрядодійством (на похоронах, тощо) прекрасно можуть займатися лицедії (а краще — близькі люди): щиро, урочисто, без чорних ряс, без бурмотіння молитов, які ніхто не може розчути і розібрати чи є й там підвох. До речі, весілля це напівзабутий дохристиянський відичний чарівний обряд на щастя новоствореної сім'ї.

8. І так далі...

Але ж неспроста Григорій Сковорода не довіряв Біблії. Схоже, треба вибудовувати нову віру на основі совісті, здорового глузду, Правди, Відичних Знань та сучасної науки, задача якої — підтверджувати Відичне Знання. Для цього потрібен якийсь час свідомих пошуків.