Белі́з – невелика країна в Центральній Америці, що межує з Мексикою та Гватемалою, омивається Карибським морем. Столиця – Бельмопан. Донедавна це була британська колонія, незалежність Беліз отримав три десятиліття тому. Державною мовою є англійська (Беліз – єдина англомовна країна в Центральній Америці), поширеною також є іспанська та креольські діалекти. Релігія: католицизм і протестантство.
Країна розташована на півдні гори Майя, найвища точка – пік Вікторія (1120 м). Уздовж узбережжя Белізу простягнулось пасмо коралових рифів та невеликих піщаних кіс. У прибережній зоні Белізу багато озер і лагун. У північній частині земля покрита тонким шаром солі, оскільки раніше там знаходилося море.
Ґрунти центральних районів складаються з піску і солі, тут розкинулися красиві савани. Понад 40% території Белізу покривають вологі тропічні ліси, де росте багато цінних та екзотичних порід дерев: кедр, червоне, рожеве, кампешеве дерево. Великі річки країни – Ріо-Ондо та Беліз. Надзвичайно різноманітна фауна: ягуари, олені, тапіри, велика кількість різних птахів, серед них і райдужний тукан – національний символ країни.
Клімат Белізу – тропічний, середні температури липня 24-26° С, січня – 20-24° С. На узбережжі північно-східний вітер зменшує літню спеку, проте далеко від берега влітку температура може сягати 38° С. У прибережній частини країни досить висока вологість. Дощовий сезон триває з червня до листопада, сухий – з лютого по травень. Найсприятливіший час для подорожей Белізом – з кінця грудня по квітень, хоча дехто вважає особливо сприятливим серпень, тамтешні мешканці називають цей місць другою весною. Оскільки Беліз розташований на території, де панують тропічні циклони, то осінні поїздки до країни не бажані – тут бувають шторми й урагани.
Мандрівників у Беліз найбільше приваблюють пам'ятки стародавньої архітектури, адже саме тут збереглися найбільші центри стародавньої культури індіанців-майя. Давні пам’ятки, вивчення котрих триває, є великою цінністю для істориків й археологів.
Шунантуніч – руїни міста майя, що знаходяться на заході сучасного Белізу неподалік від міста Сан-Ігнасіо. Період розквіту Шунантуніч – VI-VIII століття нашої ери, на той час місто було великим церемоніальним центром імперії майя. Назва міста в перекладі з мови місцевих жителів означає "кам'яна жінка" – це загадковий персонаж місцевого фольклору. Зазвичай кам’яну жінку, що повільно піднімається сходами, а потім зникає в стіні "бачать" перед пірамідою Ель-Кастільо. Ця піраміда є найвідомішою спорудою в Шунантуніч, поруч з нею розташовано 25 палаців і храмів. Чимало будівель в Шунантуніч приховують джунглі, а декотрі пам’ятки наполовину перебувають під землею.
Кахаль Печ – руїни міста майя, що знаходяться недалеко від сучасного міста Сан-Ігнасіо-Кайо. Центр міста розташований на вершині пагорба на західному березі річки Макаль. Назва міста мовою майя означає "місце кліщів". Основна частина споруд міста належить періоду 300–700 років н. е. Як стверджують історики, у ІХ столітті нашої ери з невідомих причин містяни залишили Кахаль Печ і він був поступово забутий. Перші великі розкопки тут почалися лише в 1988 році, вони тривають і нині, однак основна частина Кахаль Печ відкрита для туристів.
У центрі міста велика кількість релігійних споруд, основна — храм заввишки близько 25 м. У Кахаль Печ можна побачити чимало знаменитих "фальшивих арок" майя, що становлять одну із загадок і характерних рис архітектури майя. Історики стверджують, що Кахаль Печ було місцем перебування вельмож із числа майя (можливо, заміською резиденцією когось із тодішніх правителів).
Ламанай — руїни ще одного важливого церемоніального центру цивілізації майя. Це одне з небагатьох міст, що зберегло свою первинну назву, і означає вона "занурений крокодил". Зображення крокодилів тут трапляються чи не на кожному кроці. Найвідоміша пам’ятка – Храм Маски, де встановлена 13-метрова кам’яна маска. Найвищою спорудою є Високий Храм, який сягає 33 м. Сюди можна піднятися й помилуватися чудовими краєвидами: руїни древніх храмів тут буквально піднімаються з джунглів і мають надзвичайно мальовничий вигляд. До речі, приїздити до цього старовинного міста досвідчені мандрівники рекомендують… на човні – так ваша подорож до історичних пам’яток перетвориться на екомандрівку. Річ у тім, що місто Ламанай розташоване березі річки Нью-Рівер, де можна побачити безліч екзотичних птахів, мавп-ревунів і місцевих жителів – рибалок на саморобних каное.
Окрім історичних пам’яток Беліз відомий національними парками й заповідниками. Вони займають 40 % території країни й славляться розмаїтістю барв вологих тропічних лісів та різноманітністю диких тварин.
Гуанакасте – Національний парк Беліз, що розташований у центрі країни, лише за декілька кілометрів від столиці. Назву парк отримав від гігантського дерева гуанакасте, тверда деревина якого дуже цінується в усьому світі. У Національному парку Гуанакасте два широкі лісові масиви: Ліс пальми слонової кістки і Ліс дерева широколистого тютюну з великою кількістю красивої флори. Заповідник вирізняється багатством рідкісних видів орхідей, папоротей та інших екзотичних для нас тропічних рослин. Завдяки близькості Гуанакасте до великих міст і наявності доступних транспортних магістралей тут завжди багато туристів.
Белі́зький бар'є́рний риф – низка коралових рифів біля узбережжя Белізу, сягає завдовжки 300 км. Це чи не найпопулярніша туристична пам'ятка Белізу, її відвідав кожен другий мандрівник, що побував у цій країні. У Системі заповідників Белізького Бар’єрного рифу живе 70 видів коралів і 500 видів риб. Тут можна знайти чимало морських тварин, яких у світі залишилося зовсім мало: морська корова, американський крокодил, зелена черепаха тощо. Белі́зький бар'є́рний риф – це рай для любителів підводного плавання. Вода тут надзвичайно прозора і тепла, її температура в середньому становить 26°C. Одним з найпрекрасніших місць для плавання з аквалангом є Велика Синя Печера.
Вели́ка Си́ня Печера (Діра) лежить у заповідній зоні за 100 кілометрів від узбережжя Белізу, в центрі Лайтхауз-рифу. 1970 року тут побував знаменитий Жак-Ів Кусто, він провів дослідження цієї печери і наніс на карту її глибину. Саме завдяки французькому океанографу про це унікальне місце дізналося безліч людей. Стіни печери майже прямовисно сходять на 35-метрову глибину, а з виступів звисають велетенські сталактити. Видимість у печері становить приблизно 60 метрів, і аквалангісти можуть помилуватися неймовірною красою підводного світу. Дістатися до Великої Печери від столиці Белізу можна на катері або моторному човні. Тож, якщо ви захоплюєтеся дайвінгом, вам обов’язково сподобається мандрівка до цього кришталево чистого "колодязя", обрамленого різнобарвними коралами – тут справді є на що подивитися.
Беліз – одна з п'яти держав Центральної Америки, на території якої було легендарне царство майя. Тут збереглося безліч унікальних творінь – храмів, статуй, печер та інших будівель індіанців. Беліз вабить туристів не лише своєю історією. Головне багатство цієї держави – неймовірно чудова природа, що стала домівкою для великої кількості рідкісних видів тварин та рослин. Беліз – справжній рай для вчених: ботаніків, орнітологів, зоологів. Белізу належить понад дві сотні островів, більшість з яких є чудовими пляжними курортами. Беліз – унікальний куточок нашої планети, котрий варто побачити.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
