нОВЕ ВІДКРИТТЯ - ПОХОДЖЕННЯ СЛОВА «КОЗАК».

Куди козака доля не закине — все буде козак.

Спробуємо розібратися зі словом «козак» та знайти істину (єстину, те як воно є). Шукаймо правди замість марної слави.

Існує доволі плутана думка, що слово пішло від «кес» (меч, можливо так і називали українці меч), тобто, це воїн з мечем, а це вже не воїн з луком. Таке ім'я годиться хіба що гладіаторові, бо у нього одна зброя на час видовища. На Україні є села з назвою Косаківка, чи це від «косак-козак», чи від «коса». Та й «козак» — чи від «коса», тобто, орій, що винайшов недосяжне для інших народів землеробство, та випікання справжнього хліба (коса — одна з ознак землероба, коли він збирає врожай). Скоріше, якщо від «кес», то звали б «кесак», «кисак», «кесар», «кисар»… Та й то, меч має бути ознакою роду військ а не взагалі воїнів. Також, вчені незграбно намагаються виводити слово "козак" від татарської мови. Ці способи тлумачення мають пояснення: одні намагаються закріпити українцям меншовартість, інші - ціною відчайдушних вигадок придумати щось достойне поваги (з їхньої точки зору нащадків кріпаків).

Але, маємо на вибір рятівну думку. Древні культури почали створюватися тоді, коли люди переходили від збирання (грибів та всілякої ягоди на болотах) до випасання кіз. Це був стрибок у розвитку людства. Маючи кіз та овець, людина стала взмозі жити майже сучасним життям: осідло, в хаті (землянці), збирати плоди (пробувати землеробство-садівництво) та пасти кіз, надійно отримуючи передові товари, як на той час. Тож, слово «козій-козопас» означало геть протилежне тому, що зараз означає «свинопас». Тоді це було, як для нас зараз «космонавт». Потім розвинулося землеробство. Це в ці часи і виникло слово «козак».

Тепер погляньмо на слова, що позначають пастухів. Пастир овець — чабан, вівчар, ватаг, ватажник, гайдай, гайдар. Пастир кіз — отарник, козій, козар.

Молодь виховували окремо — хлопчиків та дівчат, це у 20 столітті почалася ця мішанка у школах. Але раніше, очевидно, що хлопці відкочовували від свого села, під орудою наставників, навчатися виживанню, походам та бойовому мистецтву, такі собі табори. Тому, коли вже всі люди жили осідло, орали землю, то юнаки (юніти-бійці) проходили навчання на відстані від села, з самозабезпеченням їжею старішими способами. Вони залишалися козарами-козопасами, а не хліборобами.

Тож, перші козаки, охоронці земель, коли жили на відстані від своїх сіл, на окраїнах, не могли займатися повноцінним землеробством, а оставалися козопасами-козарами.

За козопасну древність слова «козак» говорить і його санскритський відповідник — кшатрій, очевидно, це зашепелявлене «козактрій». Тож, слово виникло не у татарські часи, а було уже у часи освоєння Індостану і виникнення санскриту.

Бачимо, що козар — те саме що й козак. І навіть гайдай-гайдар було обрано для позначення гайдамаків, людей схожих на козаків!

Ще є довід, ось, вичитка: "… Отак і войовничий прадавній козацький народ, раніше званий козарським". Це – слова гетьмана козацького Пилипа Орлика про українських козаків з його фундаментальної праці: «Правовий уклад та конституція». (Пилип Орлик: «Конституція, маніфест та літературна спадщина» Київ., МАУП, 2006.

Ота козацька "Хазарія", до релігійного перевороту, звалася Козарією, це була східна половина Сарматії, впорядкована козаками-козарами, вона мала такий самий вічовий устрій і державну руську мову, як і київська Козарія, західна половина Сарматії (ці дані просто недбало знищені і те що лишилося просто не береться до уваги офіціозом з цілком зрозумілих причин). Тільки на Дніпрі був один народ, а у Козарії (на початку її існування) було багато рівноправних народів, зі своїми природними віруваннями, тому, що на сарматську землю просочувалися тюрські племена із Сибіру і вони приймали могутню державність козаків. До речі, ті народи, що побували у Козарії і набралися козацьких рис, і досі сильно вирізняються войовничістю порівняно з іншими сусідніми народами (казахи та кавказці).

Ще цікавий приклад: у картах є слово «козир», це, як і «козар», означає «козак», тобто, «козацька карта».

Очевидно, що спочатку було слово "козар" (як і "гайдар"), а через переродження Козарії на "Хазарію", прийшлося змінити назву з козара на козака.

Тож, маємо, що козак і гайдамак є українськими, а не іноземними словами. Та й де глузд, щоб уславлений прадавній народ, освячений відичними богами, отак узяв і назвався іноземною назвою, ще й подібною за значенням до "розбишака"? /це якщо почати вірити вченим/. Це тільки вчені буквоїди можуть поплутати лицаря і розбійника, бо не розуміють що таке ВЕСЕЛКА НАСТРОЇВ.

Слово «козак» пішло від «козар» (коза, козій, козир, Козарія), і, так само, «гайдамак» від «гайдар» (гойдатися, смикатися, гайда туди, гайда сюди за стадом овець, не сидіти біля хати).

ЩЕ. Виявляється, Перун, за переказами (пардон, мітами), був вигодований козою. Це яскраве підтвердження здогадки про прадавні, часів утворення відичної віри, військові табори юнаків-козопасів на окраїнах.

ЩЕ. Донські казаки, не зважаючи на те, що давно змішалися по крові, та розчинилися, з біглими кріпаками з московських земель, твердять що походять від народу козаків. Зважаючи на їхнє місце проживання, це і було слов'янське ядро давньої Козарії.

ЩЕ. Давність козацтва підтверджується запозиченням латинської мови: будинки Сенату, казарми римлян мали назву курії, це від козацьких куренів.

ЩЕ. Є цікавий переказ, що у давнину (мабуть це у часи матріархату) майбутніх воїнів годували козячим молоком, мовляв, від цього раніше костеніли кістки черепа у місцях сполучень і голова раніше переставала рости, була меншою. І це було вигідніше, бо вояк не мав багато думати, думає воєвода. Також, мозок споживає набагато більше поживних речовин ніж решта тіла, тому потребує більше їжі. А тут виходить, що думати має ватаг, а воїни стають витривалішими і менше сперечаються з очільником. Знову кози при вояках! Те саме, що з Перуном, козак - вигодований козою.

UaModna:НОВЕ ВІДКРИТТЯ: ПОХОДЖЕННЯ назви "УКРАЇНА"

UaModna:ПОХОДЖЕННЯ ПОЛОВЦІВ

UaModna:ВЕСЕЛКА НАСТРОЇВ (співоча)