|
16 лютого 2025
Spovid |
Сидить Мамай, в кобзу грає, що задума — то все має.
Почнемо з Мови. На Мові слово «чар» означало «Мова». Звідси «чарівник», «чародій» — той що діє мовою, замовлянням, чарує.
Відична віра містить в собі весь набір знань від правильного харчування, дихання, мислення до характерництва і просвітлення.
У відичного народу, як би він не називався у різні часи, були не просто шамани, а високодосвідчені чарівники-характерники, які були духовними вчителями і провідниками суспільства. Їхній вплив був дуже великим. Звідси і походить слово «цар», це чар, чародій, цародій (звуки «ц» і «ч»часто перемінялися).
Азійські народи, схильні до деспотій, переінакшили вічовий устрій держави і її очолював не виборний діяч-коган, а господарь з безмежною владою над підданими. Тому у них слово «цар» набуло тиранічного значення. Звідси і пішла плутанина та загадки історії.
Тож, маємо очевидні глузди:
1. Царські скіфи — відичний народ арійського походження, у якого були чарівники-характерники. Скіфи не терпіли тиранів, у них було народовладдя, виборність і підзвітність влади (як у козаків). "Царські" означає, що це не прості племена, а носії найвищої мудрості, чарівництва, які розмовляли мовою чародіїв. Їхні кам’яні баби стоять від України до Індостану.
2. Сармати — цармати-чармати, ті самі царські скіфи, вічовий самоврядний народ з характерниками-провідниками, розмовляли тією самою мовою чарівників. Тому їхня абетка, відома всім глаголиця, вважається в одних твердженнях письмом сарматським, а в інших - письмом волхвів (до речі, в ній є букви: г, ґ, ї). Їхні кам’яні баби стоять від України до Індостану.
3. Хрестителя поздоровляли то три волхви, то три царі... Бо це одне й те саме, волхви — чародії, чарі-царі. Якби то були три царі у азійському розумінні, то були б вказані їхні держави і не було б у інших книгах вжито слово «волхви» замість «царів». Та і взагалі, чого б це тирани приходили поздоровляти невідому поки що нікому людину? А потім його не провідали, ні в час слави ні в час смерті. Тож, волхвів (які вивчили характерника Хрестителя, тому і поздоровляли) в цих книгах називають царями (чарівниками, волхвами найвищого рівня).
4. Як розуміти те, що Хреститель (грецькою мовою Хрестос, затерте пізніше на Хрістос) оголосив себе царем юдейським? Це означає лише одне - що він прийшов бути не очільником державних установ, а царем у скіфському розумінні. Він був тої самої відичної віри волхвів, що його поздоровляли, і творив чародійства (показуючи свій рівень царя і рівень своєї відичної віри). Тому він вправно виганяв торговців канчуком із храму в Русалимі. І взявся спасати цей народ (але програв).
5. Такий самий сарматський звичай і устрій проіснував до нехрищеної Русі — князі, що очолювали державу були на духовному рівні чародіїв-характерників. Віщий Олег — це означає чародій; полоцький князь так і звався Всеслав Чародій (Брячисла́вич), Святослав — характерник, за змістом його життя, тощо. Вишневецький — Байда, теж найвищий сарматський чаклунський рівень, байда (будда), очевидно, узявся від не хрищених характерників-козар-козаків-половців.
Розрада. Родовід царів такий:
1. Спочатку були шамани (люди зі здібностями).
2. Потім знання розвинулося і стали чародії-царі (люди найвищого можливого рівня розвитку, духовні провідники, втілені боги).
3. Потім царями назвалися самозванці-тирани (без здібностей). Тому не маючи сяйва святості над головою, як у волхвів, вони почали вдягати золоту корону, щоб блищало.
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
