ПОХОДЖЕННЯ БОГІВ

ПЕРВІСНІ ПЛЕМЕНА

Первісні племена мали очевидні докази духовності (які збереглися і у сучасних диких племен). Це:

• Сни, які попереджають про важливі події.
• Гадання на предметах. Вони так само допомагали звернутися, принаймні, до свого вищого «Я» і отримати підказку. Хоча, здебільшого, відбувалося загадування подій, які потім втілювало вище «Я» людини у земному житті. Люди досі можуть похвалитися, що загадували на святки побачити уві сні судженого і бачили його наперед, ще й з його родичами.
• Читання думок. Воно тоді відбувалося набагато легше, тому що просте життя людей було однаковим із покоління у покоління і їхні дії та думки, зачасту, були заздалегідь зрозумілими.
• Чутливість людини, яка дозволяла відчувати природу, бриніння живих істот. Ця чутливість напрацьовувалася на полюваннях, тощо. І досі людина може відчути, наприклад, що поряд хтось є, або коли згадують якусь людину, то вона з’являється.
• Зв’язок з померлими родичами, які приходять у снах і підказують, як краще вчинити у вирішальних обставинах.
• Явлення привидів.

На цьому поставала духовність (не церковна, а життєва):

1. Найпершим обрядом мало бути почитання предків. Слава предків це духовний рівень, бажання сили, довершеності (гідності, богоподібності).
2. Найобдарованіша людина ставала шаманом племені. 
3. Світогляд обростав обрядами і божествами.
4. Обереги, зображення — все це було знаряддям для розуму, допомагало направляти увагу на важливі речі і тим самим підсилювало потрібні думки.

СЛОВОТВІР

Слово «бог» походить від слова «біг», однокорінне з ним — «бажання». На прикладі дитини видно, що вона переходить на біг лише тоді, коли є відповідне велике бажання, яке наснажує додати зусиль.

Тож, боги це уособлення успішності у певних царинах життя, наснага. Тому, головні бажання у світогляді народу отримували богів. Це образ найдовершенішого майстра (рівень чарівника-царя) у відповідній царині (див. Походження царів).

Коли спільнота молиться якомусь богові, то виникає спільна душа (так званий егрегор). Це такий собі небесний сад під образом цього бога, там проростають і визрівають думки відповідного напрямку. А думки діють і стають дійсністю.

За глуздом, виникає й першість серед богів: духи лісів, річок, малі боги, великі, а найвищий це Творець Світу. У всіх народів світогляд спочатку був приблизно однаковий, тому що він очевидний — підземний світ, явний і небесний.

Людина в цьому одухотвореному Світі й сама була дієвим гравцем. Вона розмовляла з богами, домовлялася з ними та свідомо загадувала собі зміст життя. Доволі наочно це можна уявити, подивившись художню картину про давніх греків.

Очевидно, не кожне плем’я могло народити достойних шаманів, жерців (посередників), бувало всяке. Наприклад, духовність підмінялася забобонністю, ідолами, так зване язичництво. А бувало, коли бажання суспільства, його боги, були не дуже світлими а то і кровожерливими. Але загальна картина розвитку духовності є саме такою як тут описується.

ЗОЛОТА ДОБА

З часом, люди напрацювали всебічний досвід і найкращі з них досягли богоподібності. Так було прокладено міст від простолюдина до напівбога (втіленого бога).

Це було розгалужене цілісне Відичне Знання про всі сторони матеріяльного та духовного життя. Для людей різного рівня розвитку були різні (як у школі) вправи, способи харчування; було проторено чіткий навчальний шлях від простолюдина до напівбога, головне — особисте бажання жити свідомим життям.

Народні звичаї та обряди — чиста науково-відична робота над вдосконаленням суспільства. Наприклад:

• «Добрий день!» — настроювання душі іншої людини на гарний день.
• Неділя — день для навчання святості і для перезавантаження розуму після буденного робочого тижня.
• Весілля — потужний чарівний обряд на щасливу сім’ю. 
• І т.д.

Цей велелюдний духовний сплеск, прорив свідомості, створили трипільці, коли чорноморський потоп (так звана циркумпонтійська катастрофа) дав поштовх для найсвідоміших людей, що жили на нижчих родючих землях по боках Таврії. Вони прислухалися до своїх волхвів, що попередили про майбутній потоп, і переселилися заздалегідь на причорноморський степ та подніпров’я, взявши з собою все передове і найкраще, і залишивши допотопні старі звички та способи життя.

Тому ці волхви отримали велику довіру та вплив на суспільство, чим вони й скорислалися, напрацювавши відичний (розумний, свідомий) спосіб життя, залишки якого досі роблять нас людьми.

Потім, живучи найкращим способом життя (духовність, заможність, довгожительство, новітнє господарство, харчування, медицина, житло...) народ почав плодитися і поширювати «ноєві ковчеги» (з передовими знаннями, напрацьованим містобудуванням та ремеслами) на весь світ, аж до Індостану. Навіть у музеях Америки є достатній матеріяльний слід чисто трипільської культури (тож, не тільки у Китаї, де вироби Яньшаю відтвоюрюють трипільську кераміку з тисячолітнім запізненням). (Див. Сенсація! Відкриття, яке поміняє всі уявлення про далеких предків українців!).
Була сотворена мережа місць сили на Землі, курганів, священних каменів з надзвичайними властивостями, якою користувалися волхви, відуни, друвіди.

То було Сотворення Світу у Божому Храмі (праукраїнське літосчислення, додаємо 5508 років найславнішої спадщини).

НОВА ЕРА

Знання Золотої Доби розійшлося Світом і розділило племена на прибічників (тих, хто його може засвоїти і користуватися ним) і противників. Противники намагаються жити старим досвідом і боротися проти сильніших відтепер прибічників Відання, спочатку приховано, а коли досягнуть переваги — відкрито.

Відання пропонує життя у правовій народовладній державі, знання, право власності і розвитку людини. Тут просунуті особистості правлять суспільством.

Противники намагаються заперечити і знищити такий спосіб життя, відтворюючи зрозуміле їм життя у темних настроях, без знань, у жорсткій підлеглості, де верхівка володіє рештою людей за допомогою обману та озброєних слуг. Для цього противники мавпують дуже спрощений зразок правдивого світогляду, або його назву, та додають у нього свої червоточини світобачення. Тепер ця нова релігія спалює священні відичні знання, не пропонує розвитку особистості і навчання, лише гуртування навколо повелителів і обрядовість.

Початок Нової Ери був реваншем Старого Світу, який нарешті напрацював нову релігію-зброю та пішов у наступ.

Набуваючи поверхневої схожості з уже існуючою вірою, «діти диявола» вносять плутанину, розраховану на простих нерозважливих людей, та на відвертих злодіїв, і вже перебирають у свій спрощений обряд велику кількість народу. Після цього, із улесливого стану прихованої ворожості, вони піднімають голову до люті, захоплюють владу і вчиняють війну, або щось на зразок святої інквізиції. Тому, за складом діяння, їх називають «бісова кров», з давніх часів. В такому суспільстві наверх спливають нечесні особи і, щоб утриматися при владі, вони вимушені гнобити населення все дужче, аж до загибелі держави. Зараза бісової крові навчається перевдягатися і просочується по інших державах, допоки людство не усвідомить неправильностей у поширюваному ними світогляді (бісовій вірі) і не виправить їх.

«Занепад держави кімерійців, за Геродотом, відбувся у результаті війни між провідною верствою та простим народом».

Пізніше, той самий народ, на тій самій землі, під назвою «козари» втратив таку саму правову державу Козарію, через переродження її на рабовласницьку деспотію. Цей зразок зараження народу червоточинами світобачення, раз у раз приводить до втрати держави.

ДОБА БРАТЕРСТВА

Зараз останні часи цієї Нової Ери, коли всі її світоглядні червоточини стають очевидними, і такими сильними, що унеможливлюють виживання людства. Земля стоїть перед вибором: або загинути більшості населення і починати з кам’яної сокири, або прозріти і схаменутися та поставити бісову кров на місце учнів, яким треба вчитися і працювати, а не правити людьми.

Тоді нове людство розпочне Добу Братерства, будуть нові боги та оновлені знання про устрій Світу. Всі потрібні людству втрачені знання про пакебуття, тощо, можна перевідкрити заново, для цього вже є достатньо просунутих істот на Землі.