ОТЧЕ НАШ (український зразок)

 тобто, прибране

 ОТЧЕ НАШ

1. Отче наш, що єси на небесах!

нехай святиться ім’я Твоє,

2. нехай прийде Царство Твоє,

3. нехай буде воля Твоя,

4. як на небі, так і на землі.

5. Хліб наш насущний дай нам сьогодні,

6. і прости нам провини наші,

7. як і ми прощаємо винуватцям нашим.

8. І не введи нас у спокусу,

9. але визволи нас від лукавого.

10. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки.

11 Амінь!

                       Розбір:

Спершу звернімо увагу, що християни є рабами свого Господа, господина, а тут раптом молитва дітей до Отця, а не рабів до господа, це тому, що молитва існувала за тисячі років до християнства і призначалася для Бога-Сонця.

1. Отче наш, що єси на небесах! нехай святиться ім’я Твоє,

/прибрали із молитви ім'я Бога - не відомо, чийого бога молимо/

1. Дажбоже, отче наш, що єси на небесах! Хай святиться імʼя Твоє!

2. нехай прийде Царство Твоє,

/не визначено час, коли побажання здійсниться і чи здійсниться взагалі; слово "царство" навіює відсутність свободи - кабалу/

3. нехай буде воля Твоя,

/навіює відсутність своєї волі - кабалу/

3. Настала Правда Твоя:

4. як на небі, так і на землі.

/ці слова залишилися із відичної молитви: Правда така як у Праві (на Небі) - така і у Яві (на Землі)/

4. як на Небі, так і на Землі!

5. Хліб наш насущний дай нам сьогодні,

/не визначено чи здійсниться воно. Видно, що ця молитва - до ДАЙБОГА/ДАЖБОГА, бо він ДАЄ з Неба і Дощ (Даждь) і Хліб/

5. Хліб наш буденний даєш нам щодня!

6. і прости нам провини наші,

/не визначено час, коли побажання здійсниться і чи здійсниться взагалі це полегшення душі від минулих помилок./

6. Ти простив нам провини наші,

/Дажбог - нас любить, не страшить страшним судом, і ми стверджуємо це./

7. як і ми прощаємо винуватцям нашим.

/"винуватці" - відчувається, що ми їх досі винимо, просто виторговуємо прощення собі нещирим прощенням тих кого досі звемо винуватцями/

7. яко й ми даруємо боржникам нашим.

/у слові "борг" нема приниження, це розрахунок між людьми/

8. І не введи нас у спокусу,

/не вводити у спокусу - переселити у монастир, або й на цвинтар, бо все гарне що є у нашому житті, є спокусою, людині потрібна лише мудрість чи підказка/

8. Ти проводиш нас через спокусу,

9. але визволи нас від лукавого.

/очевидно, щоденно знаходимося у кабалі і просимо, щоб нас невідомо коли визволили./

9. та відводиш від лукавого.

/А от не натрапляти на лукавого - уберегти від сутички з занадто підступним та непереборним (на даному рівні особистості) для нас випробуванням/

10. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки.

/знову - ми у кабалі навіки, у царстві неназваного бога/

10. Бо є Правда і Сила і Слава твоя на віки вічні!

/прославляти Прав, Правду - це підсилювати її навічно/

11 Амінь!

/"Амінь" - незрозуміле слово із чужих молитов навіює меншовартість і нетямущість./

12. Слава, слава, слава! Дякую, за все!

/"Слава" - урочистість, впевненість, захоплення (духовний настрій). Відчуваємо вдячність за уроки життя і що наша молитва дає, за що щиро дякуємо, підкріплюючи її дієвість зворотнім зв'язком зі своїм рідним Богом./

Висновок (старий): підсвідомість відчуває, що ми в кабалі, щоденно просимо, точно невідомо у кого, і, відповідно, не отримали досі нічого, але щодня терпимо, бо "так треба".

Висновок (новий): підсвідомість відчуває, що ми на урочистому зв'язку з пращуром Дажбогом, обдаровані його милістю.

Очевидно, ця молитва була прероблена христителями для легшого переводу населення до кабали. "Двоєвір'я" — переінакшили відичні обряди, щоб легше було дотиснути народ.

Тож, українцям краще користуватися приблизно такою молитвою, повертаючись до свого роду, на рідній Землі:

Дажбоже, отче наш, що єси на небесах!

Хай святиться імʼя твоє!

Настала Правда твоя:

як на Небі — так і на Землі!

Хліб наш буденний даєш нам щодня!

Ти простив нам провини наші,

Яко й ми даруємо боржникам нашим.

Ти проводиш нас через спокусу,та відводиш від лукавого.

Бо є Правда і Сила і Слава твоя на віки вічні!

Слава, слава, слава!

Дякую за все!

Хрестителя зображують у вигляді Дажбога — за головою знак Сонця (хрест у сонячному колі). Старі храми теж містять багато сонячних знаків (арійські хрести, сварги).

Знаком Дажбога (Сонця) є прямий хрест (прямий — вертикальний, а косий хрест це як буква «Х»), а також інші різновиди хрестів, наприклад, свастика. Цей знак українці знають як сварга, свастя, чи щастя. На санскриті «сварга» означає «рай» (сан скрипт, святе письмо, подібно до глаголиця — чарівне письмо).

ЩЕ! Вичитка: «Майже всі народи стародавнього світу знали хре
щення — це свого роду чаклунське очищення за допомо
гою води, шляхом занурювання у воду. Цікаво те, що
 коли християнські проповідники проникали в якусь нову 
країну і там бачили у язичників багато чого з тих же
 обрядів і предметів культу, які вони вважали виключно 
християнськими, то вони пояснювали це тим, що диявол
 навмисне пробрався раніше за них у цю місцевість і випередив місіонерів. Тому, мовляв, язичники стали в своїй
 язичницькій релігії вживати ті ж самі знаряддя чаклун
ства, що і християнські попи, виголошувати майже ті ж 
самі молитви і виконувати ті ж самі обряди.» ("Як народжуються, живуть і вмирають боги та богині", О. Ярославський)