Походження молитви "ОТЧЕ НАШ"

Візьмемо найпоширеніший зразок молитви:

ОТЧЕ НАШ

1. Отче наш, що єси на небесах!

нехай святиться ім’я Твоє,

2. нехай прийде Царство Твоє,

3. нехай буде воля Твоя,

4. як на небі, так і на землі.

5. Хліб наш насущний дай нам сьогодні,

6. і прости нам провини наші,

7. як і ми прощаємо винуватцям нашим.

8. І не введи нас у спокусу,

9. але визволи нас від лукавого.

10. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки.

11 Амінь!

                       Розбір:

Спершу звернімо увагу, що християни є рабами свого Господа, господина, а тут раптом молитва дітей до Отця, а не рабів до господа, це тому, що молитва існувала за тисячі років до християнства і призначалася для Бога-Сонця, прародителя русів.

1. Отче наш, що єси на небесах! нехай святиться ім’я Твоє,

/приховане ім'я Бога, не відомо, кого молимо, отця у хаті чи отця небесного, тому знадобився натяк — що єси на небі, а не у хаті. Ім'я не назване, бо воно було у старій молитві до Дажбога, тому слова "святиться ім'я" тут зі старої молитви. Господь — у рабів божих, Отець — у оріїв./

1. Дажбоже, отче наш, хай святиться імʼя Твоє!

/щире пишне привітання до свого люблячого прародителя/

2. нехай прийде Царство Твоє,

/не визначено час, коли побажання здійсниться і чи здійсниться взагалі; слово "царство" навіює відсутність свободи - кабалу/

3. нехай буде воля Твоя,

/навіює відсутність своєї волі - кабалу/

3. Настала Правда Твоя:

4. як на небі, так і на землі.

/ці слова лишилися із відичної молитви: Правда така як у Праві (на Небі) - така і у Яві (на Землі)/

4. як на Небі, так і на Землі!

5. Хліб наш насущний дай нам сьогодні,

/не визначено чи здійсниться воно/

5. Хліб наш буденний даєш нам щодня!

/видно, що ця молитва - до ДАЙБОГА/ДАЖБОГА, бо він ДАЄ з Неба і Дощ (Даждь) і Хліб/

6. і прости нам провини наші,

/не визначено час, коли побажання здійсниться і чи здійсниться взагалі це полегшення душі від минулих помилок./

6. Ти простив нам провини наші,

/Дажбог - нас любить, не страшить страшним судом, і ми стверджуємо це/

7. як і ми прощаємо винуватцям нашим.

/"винуватці" - відчувається, що ми їх досі винимо, просто виторговуємо прощення собі нещирим прощенням тих кого досі звемо винуватцями/

7. яко й ми даруємо боржникам нашим.

/у слові "борг" нема приниження, це розрахунок між людьми/

8. І не введи нас у спокусу,

/не вводити у спокусу - переселити у монастир, або й на цвинтар, бо все гарне що є у нашому житті, є спокусою/

8. Ти проводиш нас через спокусу,

/людині потрібна лише мудрість чи підказка/

9. але визволи нас від лукавого.

/очевидно, знаходимося у кабалі і щоденно просимо, щоб нас невідомо коли визволили/

9. та відводиш від лукавого.

/а от не натрапляти на лукавого - уберегти від сутички з занадто підступним та непереборним (на даному рівні особистості) для нас випробуванням/

10. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки.

/знову - ми у кабалі навіки, у царстві неназваного бога/

10. Бо є Правда і Сила і Слава твоя на віки вічні!

/прославляти Прав, Правду - це підсилювати її навічно/

11 Амінь!

/"Амінь" - незрозуміле слово із чужих молитов навіює меншовартість і нетямущість./

11. Слава, слава, слава! 

/"Слава" - урочистість, впевненість, захоплення. /

12. Дякую, за все!

/Відчуваємо вдячність за уроки життя і що наша молитва дає, за що щиро дякуємо, підкріплюючи її дієвість зворотнім зв'язком зі своїм рідним Богом./

Висновок (старий): підсвідомість відчуває, що ми в кабалі, щоденно просимо, точно невідомо у кого, і, відповідно, не отримали досі нічого, але щодня терпимо, і просимо бо "так треба".

Висновок (новий): підсвідомість відчуває, що ми на урочистому зв'язку з пращуром Дажбогом, обдаровані його милістю.

Очевидно, ця молитва була прероблена христителями для легшого переводу населення до кабали. "Двоєвір'я" — переінакшили відичні обряди, пісні, щоб легше було дотиснути народ.

Тож, українцям краще користуватися приблизно такою молитвою, повертаючись до свого роду, на рідній Землі:

Дажбоже, отче наш,

хай святиться імʼя твоє!

Настала Правда твоя:

як на Небі — так і на Землі!

Хліб наш буденний даєш нам щодня!

Ти простив нам провини наші,

Яко й ми даруємо боржникам нашим.

Ти проводиш нас через спокусу,та відводиш від лукавого.

Бо є Правда і Сила і Слава твоя на віки вічні!

Слава, слава, слава!

Дякую за все!

Хрестителя зображують у вигляді Дажбога — за головою знак Сонця (хрест у сонячному колі). Старі храми оздоблені так, як храми прославляння Бога-Сонця - містять багато сонячних знаків (арійські хрести, сварги).

Знаком Дажбога (Сонця) є прямий хрест (прямий — вертикальний, а косий хрест це як буква «Х»), а також інші різновиди хрестів, наприклад, свастика. Цей знак українці знають як сварга, свастя, чи щастя. На санскриті «сварга» означає «рай» (сан скрипт, святе письмо, подібно до глаголиця — чарівне письмо).

ЩЕ! Вичитка: «Майже всі народи стародавнього світу знали хре
щення — це свого роду чаклунське очищення за допомо
гою води, шляхом занурювання у воду. Цікаво те, що
 коли християнські проповідники проникали в якусь нову 
країну і там бачили у язичників багато чого з тих же
 обрядів і предметів культу, які вони вважали виключно 
християнськими, то вони пояснювали це тим, що диявол
 навмисне пробрався раніше за них у цю місцевість і випередив місіонерів. Тому, мовляв, язичники стали в своїй
 язичницькій релігії вживати ті ж самі знаряддя чаклун
ства, що і християнські попи, виголошувати майже ті ж 
самі молитви і виконувати ті ж самі обряди.» ("Як народжуються, живуть і вмирають боги та богині", О. Ярославський)