З кожним роком серед молоді дедалі частіше поширюється тенденція щодо відмови від здобуття вищої освіти, на перевагу однорічним академіям, курсам тощо. З'являється все більше молодих людей, які надають перевагу професіям візажиста, моделі, майстра манікюру, копірайтера і ще низці занять, які не потребують щоденної рутини, вивчення неймовірної кількості матеріалу, книжок та поточних предметів, в яких молодь аж ніяк не зацікавлена. У чому ж причина виникнення такої тенденції?
Станом на сьогоднішній день, у вільному доступі перебуває надзвичайно широкий спектр різноманітних курсів. Якщо дитині до вподоби програмування, вона може просто знайти курс, який охоплює ту ж саму програму, що й університетська, але з меншою тривалістю і в набагато цікавішій формі, яка передбачає щоденну практику відпрацювання теоретичних знань безпосередньо в ході практичної роботи. Це означає, що дитина заплатить за рік ті ж самі гроші, що й за 4 роки університету (не враховуючи магістратуру), і охопить ту ж саму програму з набагато вищим відсотком засвоєння отриманих знань і подальшого їх застосування.
Не менш важливим фактором обрання такого шляху навчання є і досить недопрацьована (на мою думку) система освіти в нашій країні. На власному досвіді дуже часто доводиться стикатися з несправедливістю оцінювання і, взагалі, перебігу навчального процесу. Адже система передбачає чітко окреслені норми, які базуються більше на форму знань, а не на зміст. Тобто, як не дивно, але більш важливим стає те, як саме оформлена робота, а не те, що вона містить.
Важливим критерієм є також те, що дипломи українських університетів, найчастіше, просто не визнаються закордонними фірмами та компаніями. Тобто витративши неймовірно багато часу, зусиль та грошей, вирішивши реалізувати свій потенціал саме на закордонному ринку праці, ви стикнетесь з проблемою того, що вам доведеться заново підтверджувати свої знання та кваліфікацію. Це також стає важливим фактором для молоді, яка вирішує надати перевагу навчанню закордоном. Досить неприємним є і той факт, що диплом не приймається до уваги і в нашій країні. Більшість моїх знайомих стверджують, що їм жодного разу не став у нагоді диплом при прийомі на роботу. Варто покладатись лише на свої знання і старання, вміння вдало застосувати свій потенціал, а також постійну роботу над собою.
Відверто кажучи, мені й самій довелося ходити на додаткові курси, щоби підвищити рівень своєї іноземної мови, а також ближче ознайомитись саме з живою розмовною сучасною мовою (у моєму випадку це – китайська), адже програма університету передбачає навчання мові за підручниками зразка 90-х років. Але мова – це організм, що постійно функціонує і розвивається, і це потребує оновлення програми, на жаль, це питання залишається невирішеним.
Отож, підбиваючи підсумки, хочеться сказати, що неважливо чи є у вас диплом, вища освіта чи просто сертифікат про закінчення курсу в тій чи іншій сфері. Важливо лише те, наскільки ви зацікавлені в тому, чим хочете займатись; наскільки ви готові працювати і вчитись, і потім застосувати свій "багаж знань". Я не журналіст, мені просто хотілося поділитися своєю думкою щодо цього питання, тому в жодному разі не сприймайте мої слова як критику чи точку зору, якої потрібно дотримуватись.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
