Як роман Наталії Матолінець "Гессі" зовойовує увагу читачів

        Наталя Матолінець — львівська письменниця, переможець «Коронації слова 2017», конкурсу «Крилатий лев» та учасниця багатьох книжкових фестивалів. Авторка пише як прозу, так і поезію, видала поетичні збірки «Краплинки світла», «Акварелі і аромати».

        Мова піде про фентезійний роман «Гессі», який отримав другу премію на конкурсі «Коронація слова». У тексті роману йдеться про загадкову юну пані, яка живе в часи, дуже схожі на Прекрасну епоху ще до Першої світової. Занурюючись у солодку повсякденність, 15-річна донька власниці затишної цукерні відчуває, що існує інша реальність, чарівний світ магії, де вона зустрічає своє перше кохання. У пошуках ниточки, яка веде крізь лабіринт таємниць, Гестія розуміє, що насправді сталося з її померлим братом, дізнається про себе справжню та вчиться керувати своїми здібностями. Головній героїні допомагає на цьому тернистому шляху витончена пані Доана, яка наче зійшла зі старовинної картини прерафаелітів, та один добродій, що подарував Гессі магічну камеру, здатну робити людей щасливими.     

          Разом із пречудовою, тендітною панянкою вирушаєш у подорож до розуміння або нагадування багатьох речей у житті. Між вибором сукні до випускного балу, кавуванням, найсмачнішими тістечками, цікавими зустрічами, мандрами по різних світах приходить розуміння, що треба навчатися відчувати своє щастя, тоді щасливішими стануть і всі навкруги. Також увагу авторка приділяє тому, як навчитися відпускати дорогих людей, без яких так важко жити, але які не можуть буди поряд, навіть якщо й хотіли б того. Так, Гессі важко погодитися з втратою рідної людини, зв'язок з якою не переривається навіть після смерті.

         Кожна книжка завжди має щось особливе у  найпершому та в останньому реченнях. Перший абзац дивовижного світу Наталії Матолінець — слова Гессі про те, що вона не хотіла розбивати сервіз. Це символізує бажання бачити світ цілісним, повним гармонії та єдності. Давня магія втручається у життя, намагаючись показати шлях до стежин, якими у міфічні часи ходили боги. Та щось не складається у дівчини: нечуйність оточення, як і відчуття нещастя інших людей, примушують її страждати, і посуд б’ється від легкого дотику.

       Що допоможе Гессі віднайти свій шлях до істини, справжнього кохання та спокою, коли її чекає страшна небезпека? Відчуття краси, щирість, відкритість світові допомагають героїні у важкий час, коли навіть магічна камера не працює. Але так легко зробити помилку, оступитися та загинути. Виявляється, що побороти страх перед помилками не так просто. Дівчина вчиться робити свій вибір, відчувати серцем, що для неї та її близьких найважливіше, і вона не помиляється. Адже «кожен блукалець приходить на пристань» і знаходить свій корабель щастя. І коли грають «золоті струни, дзвенить повітря, сиплеться золотаве світіння» — відбувається справжня магія. Щоб настала тепла весна, героїні треба спуститися на найхолодніше дно Всесвіту та знайти свого таємничого коханого Блакитноокого. Тішить, що останні слова у романі — про безмежність кохання, і завершується книга цим грайливим і чарівним «Клац!».

І я таки не втрималася та заримувала свої почуття після прочитаного:

Чарівній книжці

Грайливий вітер

Перебирає всі сторінки

І золотаві

Частинки світла

Такі осяйні,

Такі дзвінкі!

Блакитні очі

Впізнають всесвіт

У зорях літер,

Сузір’ях снів.

Таємність ночі

У хвилях креслить

Прекрасний витвір

Хвилин-митців.

Там пристань серця

Небес нап’ється,

Не розіб’ється

Новий сервіз.

Та на прощання

Нас вкриє шаллю

Щасливий бриз.