Любов, кохання, розбещення, рабство, зникнення.

Розбори Веселки Настроїв

Людина — від слова «любити», «любов діє, наснажує». Рівень любові — 8,0 (духовний).

Якщо людина ще не доросла до усвідомлення іншої людини, то вона не здатна любити (піднятися до настрою рівня 8,0 і втриматися на ньому). Але й інша людина має бути достойна любові. Це рівень побратимства, братерства, геройський рівень свідомості, здатність на дуже рішучі вчинки.

А вже настрій 4,0 (Завзяття. Винахідник, ділок. 100% снаги) притаманний закоханості, коли людина не просто мріє про щасливе майбутнє в парі, а вже знайшла ціль і діє.

З часом, день за днем, закоханість перетворюється на буденність і стає джерелом задоволення (настрій 2,8). Кохання — коїти, тішити (приємність). Рівень кохання — 2,8 (тілесний, тваринний).

Українська народна (козацька) мудрість каже, що задоволення розбещують і ослаблюють людину. Тому дітей не можна балувати (якщо хочете їм добра, а не шляху пороків). Завзята людина не прискіплива до тілесних утіх, до їжі, тощо, це дрібниці у порівнянні з її цілями. Задоволення від смаколика, чи цілоденного прослуховування солодких пісень у навушниках — це участь невдахи. Досягнення тіла (фізособи) не порівняти з радістю і успішністю братерства (козака). Балувана людина — слабка.

Через звичку до насолод, людина опиняється у коливанні між задоволенням, спокоєм, ледачістю і незадоволенням. Зголоднів (рівень страждання 1,8) – поїв (задоволення, 2,8) – заспокоївся (спокійний, сонливий, ледачий, 2,0) – зголоднів знову. Це така собі гойдалка між настроями: 2,8 — 1,8. Недальновидний тілесний розум перехоплює управління людиною, керуючись бажанням задоволень, бо відчуття задоволення і є його оцінкою успішності життя. А далі, не опираючись простим тілесним відчуттям, людина втрачає життєві досягнення, добру співпрацю, для якої потрібні вищі настрої; вона частіше опиняється у роздратуванні.

Так, звикаючи до насолод (гарного настрою задоволення), ми, не отримавши чергового задоволення, страждаємо (злиденний настрій), починається шлях до злиднів. Душа дрібнішає до розмірів цих задоволень, до розмірів тіла. Людина перетворюється із самостійного діяча, у очікувача приємності від когось/чогось, попадає у залежність, дратується (1, 75), обурюється (1,3), жаліється (0,9), замість свідомо назначати собі настрій.

Ця гойдалка тваринних по суті настроїв рухає шляхом пороку свідомість людини (а у розмірах суспільства - все суспільство) до злочинів і до передчасної смерті.

Людина — істота духовна, на відміну від тварини, або простолюдина, який ще не награвся у жадібність, хитрощі, тощо. Якщо людина живе для себе, вона знижується до тілесних задоволень, простої природної мети існування. Це бездуховність. Не будуючи розумне майбуття своє і спільноти (роду, народу), живучи сьогоднішнім днем, вона підпадає під управління міцних тваринних настанов життя, може за гречку обрати собі очільником чорта.

Так бездуховне суспільство живе споживацьким життям, вироджується, рухається до рабства та подальшого зникнення (до якої б релігії воно не відносилося). Недобросовісна панівна верства вносить червоточини у світобачення населення, розмиває відичні устої, розбещує людей, які піддаються порокам і стають недальновидною жертвою, попадають в кабалу, втрачають власність на користь загарбників.

Сотня грошовитих цілеспрямованих чортів спроможна хитрістю захопити бездуховну державу і перетворити жителів на рабів. Спочатку суспільству підкидають звичну гарну думку, але дещо викривлену, з червоточиною, нову релігію*, закони, тощо. Наприклад, одним жити за рахунок інших. Тоді суспільство розколюється навпіл і от уже ця сотня головує умами половини країни. Через свою прихованість та підкуп, хитрі чорти (лагідні спочатку, настрій 1,1), захоплюють владу і люто винищують незгодних (настрій 1,55), а решту, яка надіялася підлеститися, згодом, образно кажучи, приносять Молохові. Життя у такому суспільстві – мучеництво овець в очікуванні раю, якого не існує (покірність, 0,1).

Розгадавши червоточини світобачення (що раніше розгадає, то менше буде втрат), народ може повернути свободу та людяне життя – братерство, любов до Світу. Він матиме щеплення від невігластва, принаймні, на кілька поколінь.

* нова релігія — мається на увазі, що (на відміну від «нової релігії») справжня віра є всебічною наукою життя, просвітою. Вона містить напрацьоване тисячоліттями відання всього корисного для досягнення людиною і суспільством досконалого стану. Цьому визначенню відповідає лише Відична Віра (яку треба відродити на новому рівні знань). В ній, як у сучасній школі (яку, щоправда, перетворили на вишкіл, муштру) є рівні підготовленості, є предмети відання: медицина, здоров’я, правильне харчування для різного рівня підготовки, розбір душевних станів, робота з розумом, молитва, зарядка, дихання, спілкування, чарівництво, тощо. Тут проторений шлях від простолюдина до просвітлення. А нові релігії скасовують ці знання, оголошують їх язичництвом і гріхом, та залишають лише свій набір обрядів і кучкування з одновірцями проти вірян іншої релігії. Наприклад, семітський народ розділився на дві релігії і воює сам із собою.