**** «Пам'яті загиблих кобзарів» ****

       ****   ***   ***

                      На Зимній горі 
                Тучі ся збирають —
Хар-хар-харкають кров'ю
  Патріотів-націоналістів
                   Що лірники
Та на бандурах грають,
Щоби українське не померло
               Змістом,
               Бо...
Червона зараза смерті —
          Комісарами кремля
І руками відданих запроданців
                 Комунізму,
Вмертвляє волю України в Голодомору жнива —
                      Розпухлими дітьми та людьми
                                  Ставлять ціну хлібу,
                        Щоби зламати Україну..,
                              Та вона — все ж 
                                        Жива !!!
                          Зігнали кобзарів
                       Зі всієї України
На фальшиву конференцію
                            Смерті
                            І...
Жорна мелють непокірну
                            Націю,
   Що стоїть сліпцями
                    У герці,
Бо всяк на Україні —
                 Козак
До самого кінця життя,
Щоби Воля в нащадках
               Була
        І процвітала —
У пам'яті покоління,
       Як нації Віра жива...
----------------------------------
13.09.2019; Paris (C.P)
-----------------------------------------------------------------------------------------

РОЗСТРІЛЯНИЙ З’ЇЗД КОБЗАРІВ

В Харкові (1934-35 рр.) були зібрані примусово всі кобзарі з цілої
України на так звану Культурну конференцію (конгрес-з'їзд), або вірніше
— на присуд смерті большевиками, як патріоти спротиву 
кремлівській політиці експансії і колективізації в колгоспи українського 
землероба та штучно визваного Голодомору, коли згинуло
більше 10 млн. осіб і люди їли своїх дітей...
-------------------------------------------------------------
-------------------------------------------------------------

ФАКТИ ІСТОРІЇ В ДОКУМЕНТАХ, ЯКІ ВДАЛОСЯ ЗНАЙТИ :

Розстріляний з’їзд – знищення кобзарів та лірників у Харкові

►  На початку грудня 1934-35 року в Харківському оперному театрі відбувся 
З’їзд народних співців Радянської України.  

 З'їзд кобзарів і лірників пов'язали з Республіканською олімпіадою міста й села 
(грудень 1934-го) в тодішній столиці України – Харкові.

Основним завданням З’їзду було питання активного залучення народних співців до 
соціалістичного будівництва, відходу від виконавських традицій і визначення нових 
ідеологічних приорітетів. 
Ухваливши відповідні резолюції, незрячих співців під приводом поїздки на З’їзд 
народних співців народів Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР), що 
мав відбутися у Москві, повантажили до ешелону і підвезли до околиць ст. Козача 
Лопань.

 Пізно увечері кобзарів і лірників вивели з вагонів до лісосмуги, де були заздалегідь
 вириті траншеї. 
Вишикувавши незрячих кобзарів і їхніх малолітніх поводарів в одну шеренгу загін 
особливого відділу НКВС СРСР розпочав розстріл… 

Одні пишуть, що на цей з'їзд енкаведисти зігнали понад 200 кобзарів (називають
цифру 337 делегатів), інші називають ще більш приголомшливішу цифру – 1234. 

Коли все було закінчено, тіла розстріляних закидали вапном і присипали землею. 
Музичні інструменти спалили поряд…

►  У 1933 році, водночас з фізичним винищенням українців Голодомором, совіти
 окремо взялися до винищення носіїв народної пам’яті, які співали про визвольні 
змагання українців, про шляхетних національних героїв, про їхні благородні вчинки. 

Своїми думами і піснями кобзарі берегли національну свідомість, увесь час 
нагадували українцям, хто вони, чиїх батьків діти. 

Вони також берегли національну поетичну та музичну самобутність, вишукану 
творчу спадщину багатьох поколінь.

Є свідчення, що 1941-о року харківській архів було спалено, а пізніше – 1960 року, за 
таємним наказом тогочасного голови КДБ СРСР Шелепіна, було знищено все, що 
могло б скомпрометувати органи про знищення кобзарів...

►  Відомий композитор Дмитро Шостакович у книзі "Заповіт: спогади Шостаковича"
 згадує: "У середині 30-х років було проголошено Перший Всеукраїнський конгрес 
лірників та бандуристів, і всі народні співці змушені були разом зібратися і 
дискутувати своє майбутнє… 
Вони приїхали з усієї України, із маленьких забутих сіл. 
Було кілька сот їх присутніми – живий музей, жива історія України, всі її пісні, її 
музика, її поезія. 
І ось… майже всі ці жалібні співці були вбиті".
=====================================