*** «Крижинка сну» ***

  *** ***

Як важко було відпустити,

Як складно було відказатися —

Перехворіти, пробачити, позабути,..

Сильнішим стати і не зламатися,..

Як хочеться піти туди, де дощ

Змиває всі сліди любові розіп'ятого,

Де болю немає, 
            
                  Де нічого не чекаєш,

Де можна бути ні в чому не винним
       
  З бувшого свого проклятого,..

   Як хочеться піти за горизонт,

                        Щоби 

У високому небі птахом розчинитися,..
 
  Та тільки... крила зламані 
 
             І в горлі тихий стогін —

 Я з висоти лечу, щоб розбитися,..

   Як хочеться лягти в длані вітрам

І більше в світ оцей не повернутися —
  
                   Щезнути,
 
            Пропасти...

В душі моїй якісь уламки, 

          Сміття, 

   Мотлох..,

А може бути — це тільки сон..,

Яким хочуть святе моє украсти...

                         І... 

Знову хочеться піти мені в цей сон —

        В тіней країні безповоротно

                І безслідно зникнути,..

               Забути вже про тих, 

Хто був в мене закоханий..,

Але обіцянок вантаж кличе назад,

          Щоби у себе вникнути...

На тонкій нитці крутяться-кружляють 

                    Дайви ваги,

На чашках в рівновазі всі застигли,

          Заніміли,

            Обмілили..,

         Любов і смерть — 

   Дві рівні граней смуги,

Якими серце навпіл у живому розділили.

             І.., як же бути,

Як же далі із цим жити,

Де кровоточиться любов 

                  І серце скаче ?

       Я тихо собі брешу — 

 Намагаючись забути 

                        Очі її, 

          В яких гірко — 
 
        У самотині,

Крижинка втрати моя 

             Плаче...
---------------------------------------
22.12.2018; Paris ("C.P")