*** *** *** *** ***
«Етап активації — Короновірус»
-----------------------------------------

"Не погоджуйся, але приймай — ось дійсність нашої повсякденної системи
життя"
----------------------------------
(Автор)

===================================================

"— Що таке Матриця ?
 — Відповідь десь там... Вона тебе шукає і знайде, якщо ти захочеш..."
----------------------------------

(*З фільму "Матриця")

==================================================

*** (1) ***

Година досягнень
-----------------------

***

Те, що робиться в Інтернеті — можна бачити і відчувати наяву, приймаючи в цьому
безпосередня участь...

Але те, що робиться в глибині мережі Інтернету — ніхто не бачить.
Тому, що це недозволено,.. багатьом.

Інет споживача — це верх хвиль, а в глибині відбуваються всі інші процеси,
які недоступні простим лузерам.

Чому?

Немає доступу,.. немає потрібних і необхідних знань, а хто зумів увійти туди — хакер
і ворог влади !

Тому, що там ховаються дуже і дуже цікаві речі, як факти...

Ось і я не знав біди, але моя цікавість...

Весь наш світ — це математика і музика, в результаті єдиного знаменника, як
Програма.

Бо, весь наш Всесвіт — це величезний Компютер, в якому існує все, як наші Діючі 
Програми.

Можна простіше — Системи...

Ми всі — Системи в системах, як єдина Система Програм...

Незрозуміло...

Заходимо через телефон, як кращого друга і члена сім'ї, в інет і набираємо слово —
Система.

Читаємо...

Ось і я зробив таку ж дурість, що почав копатися в собі.., через інет. А в підсумку
я отримав тільки проблему, яку виношу для Вашої уваги, як факт
активації чіпа контролю (ЧК) за людиною...

Ні-ні, ви не помилилися !..

Проте.., все по-порядку...

Десь — в Задзеркаллі.

Час — земний.

Година — "Х"...

За столом сиділа Рада Комітету, яка приймала рішення самого Комітету, як 
виконуючого органу, що контролював все на Землі...

Всього сім чоловік, які вирішували долю всієї Планети.

"Пост 1" і так далі за списком, де раз на квартал обирався голова, з цих семи, строком 
на три місяці — не більше двох разів поспіль...

Досягнень було багато, але останнє — найуспішніше.

Нарешті на орбіту Землі вивели супутники для повного і беззастережного, у всіх
відносинах, контороля за людиною.

План був довго в розробці, як одне тільки назва "Roza"...

Чому "Roza", а не Фікус, Кактус або Контроль ?

У троянди багато пелюсток і вона їх тримає дуже довго разом — використовуючи 
вологу, як систему, щоб шипи діяли захистом.

Зрозуміло ?

Ні ?

Невже все розжовувати потрібно кожен раз.?!

Думаємо всі..!

Десь в горах...

Десь в нейтральній країні...

Десь на планеті Земля в якомусь Центрі...

Але ж цих їх Центрів було дуже багато і всі контролювалися через ООН, як
офіційну організацію світу, проте...

Ближче до теми, а то час — гроші...

Доповідав Голова Ради Комітету.

— Вислухавши і обдумавши все, ми одноголосно дійшли висновку — наступний 
етап можливий і реальний найближчим часом...

Раптово надійшов сигнал з поста охорони. Просто так ніхто не посміє переривати
нараду — значить щось дуже серйозне.

Увійшов шеф охорони і охоронець-робокоп Д-11, щоб доповісти наступне :

— Злом системи і... порушника взяли... Доставити сюди ?
— Навіщо ці дурниці — займіться самі.., як завжди.
— Це не просто людина.., він — один з Вас...
— Хто це ?
— Він складова ланцюга Системи наглядачів за Контролем...
— ???
— Перевірено.., не може бути помилки, панове...
— Введіть його ! — Розпорядився Голова...

— Знайомтеся, — Пролунав раптом над моїм вухом голос, — Маг шпигунства і 
відмінний аналітик...

...Я стояв посеред чудової зали замку. Посередині зали маленький стіл на одній ніжці.
Біля нього стояв хтось у чорному капюшоні.

Горіли смолоскипи.

На підлозі світилися пентаграми чітких ліній Каббали.

За вікнами була ніч, що пробивалася крізь напів-вікна величезних дзеркал у стінах
замку.

Стояла страшна тиша...

Той, хто стояв за столиком, щось почав бурмотіти незнайомою мені мовою і я,
раптом, зрозумів, що я просто закланная вівця для якоїсь церемонії використання
моїх знань, а потім мене затягне Чорна Порожнеча.

Навічно.

Як козла відпущення.

Як жертву.

Як дурня, що поліз не туди...
---------------------------------
---------------------------------

*** (2) ***

Час рішення
-----------------

Мій сусід був дивним негром.

Високий, худий, смаглявий, кучерявий і... вар'ят.

Він сам з собою розмовляв і я був, спочатку, в шоці від нього, але...

Він якось раз заявив, що знаходиться під заступництвом Оріш, тобто богів
чорної релігії Вуду — Сантерії.

А його чорний і червоний кольори в одязі завжди були символами Елегба — бога
долі в Сантеріі, який відкриває і закриває "ворота щастя і негараздів"...

Сантерія — це релігія, що давала якісь можливості реально увійти в себе і побачити 
той дійсний світ, а не Цей, що нам нав'язували в Ілюзію, як сутність нашого
щоденного і фальшивого буття.

Можливістю Трансу він входив в стан бачень і взаємодії з Астральним світом, звідки і 
отримував необхідну "інформацію" про все і всіх.

Адже за кожним з нас стежить око, що називали "Око Гора", але це — не то, що ви
всі думаєте.

Око — це Система стеження за всім цим світом людей. Скрізь і постійно від
Володарів цієї землі, як древніх драконів...

Нас — людей, пасуть, як худобу...

Сильні світу цього пасуть нас...

Так !

Сильні світу цього можуть будь-кого зачинити в тюрму — тихо і непомітно, а 
можуть так очорнити,.. що не відмиєшся вже ніколи і ні чим, якщо не захочеш їм
служити, бо тебе просто непомітно приберуть..

Так чи варто писать ?

Бризки проти можуть летіти.

Ой,.. вибачте, ви неправильно зрозуміли мене — подвійний сенс. Писанина може
вдарити на смерть будь-кого, хто проти.., а бризки звинувачень завжди будуть.

Була б людина, а звинувачення на нього знайдуться...

Якщо він не свій...

Це я згадав слова Етьєна Кассе з його книги «Лабіринти істини».., або — «Третя
світова психотронна війна: вона вже почалася»...

Так от,.. мій сусід був не тільки дивним, але і шпигун.

Він за мною шпигував уві сні і я раз його зловив вночі, як якусь тінь, біля свого
ліжка...

Ми, після цього, сіли і розговорилися, а ті, хто сидів поруч, з переляку, шарахнулися
і з деякої відстані спостерігали за нами.

Це вже потім один з них мені скаже-запитає : "А якою мовою ви спілкувалися ?"
І я йому чесно відповім: "англійською, французькою, іспанською..., а що ?"
"Так,.. дивно.., але крім шипіння, цвірінькання, клацання і ще якихось дивних
звуків і клекоту — жодного слова не було сказано вами..."

Цього не може бути...

Може !..

Ще й як може...

Адже, колись все ж приходить завжди Час вибору і реалізації...

Мій вже підійшов.., а я і не знав ще цього сам...

Комусь потрібно було взяти на себе сміливість закрити "Ворота щастя і негараздів", 
щоб настала рівновага Істини...

Земля вже була в небезпеці колонізації темними Силами, а люди цього не бачили,
що їх корабель увійшов в АнтиСвіт, де Дух прийняв інші форми, а Душа 
розсмоктувалася потихеньку у ТЕХНІЧНИХ нововведеннях.

Люди змирилися з технікою, що їх зжирала, а платою була буденність, черствість,
смиренність, тупість, байдужість, або в короткій і доступній формі "Золотий 
трикутник".

А це тільки означає — їсти, спати, спорожняться і веселощі-забави, що вбивають 
прагнення до інтелектуального зростання.

Навіть розмножуватися стало лінь.

Ось тобі і експеремент щурів, що спіткали Рай...

Що ж робити ?

І я запитав у мага-сусіда про це, а він чесно відповів — "Я не знаю, але все знають 
Духи..."

Які-такі Духи?

Колись-говори-сказуй-відповідай !

"Слухай серце і... дихай Богом " — порадив він мені і... зник назавжди, як я
тоді думав...

Сиджу-у...

Слухаю-ю...

Вникаю-ююю...

Дихаю і... Бог, поруч, сопе...

Тривожно на серці і шкода всіх Землі людей...

Світу мало зрозуміти все це в моїй бідній простій людській голові і... Смерть поруч
сидячи,.. втішає, небога, мене...

Дощ.., сіє думки і тече до Душі...

Боляче-е-еееееееееееееееееееееее...
---------------------------------
---------------------------------

*** (3) ***

Час активації
-------------------

Короновірус вирував у всіх країнах.

Смертність була нижчою, ніж планувалося, але...

Ажіотаж був таким великим, що сугестивність деяких зашкалювала.

Що таке наша дійсність життя ?

Думки, що воплотились в реальність.

Тобто — маси людей здійснюють самогубство добровільно і без примусу тільки 
повіривши в дію Короновірусу, як небезпечного ворога, а не друга, що такий же, як і 
всі попередні віруси грипу, або дифтерії.

Просто необхідно дотримуватися елементарних правил санітарії і вірити в своє
гарне та непохитне здоров'я...

Проте...

Проблема — Реакція — Рішення...

Ось цей ланцюг створених подій, що народжує прагнення маси людей прагнути в
кайдани рабства і контролю, де спрацювала стратегія Комітету...

Двері в світ Інету були вже прочинені наполовину і я міг читати в своїх думках
той шлях, що мені був необхідний...

Входимо чи ні ?!

Йдемо,.. була-небула, а хто не ризикує — той не п'є шампанського...

...Я стояв серед чудової зали замку.
Десь звучала музика. Хтось щось комусь говорив, але я просто стояв і слухав.
Що ?
Я і сам ще не знаю...

Я стояв і слухав тишу, яка десь незримо була присутня, як призначення...

Чого ?

А.., це не так важливо.

Головне — я вже тут,.. так (!) — я тут, де колись був давним-давно...

Коли ?

Згадати б тільки...

Сон був таким виразним. Хтось кликав мене. Десь мене вже зачекалися...

Ось засвітилися катакомби під Парижем і я побачив їх усіх. Всю сітку, яка
відбилася в моїй свідомості навічно.

Тут же пролунав голос в голові :

— Тебе давно вже готували до своєї роботи, але ти не знав цього до певного часу. Ми
народили тебе і виховали для цього...
— Хто Ви ? Для чого ?
— Ти обраний і носиш титул Головного наглядача Контролю...
— А можна без жартів.., я просто сплю і ось я вже прокидаюся.., а це просто сон..,
сон, який проходить...
— Це не сон !
— А що ?
— Посвячення на служіння...
— Та ну,.. киньте кепкування і... пішли ви всі — у сні...
— Стояти.., струнко !

Мене вдарило немов струмом і я... побачив зовсім сивого Діда, якого десь-чомусь 
якось смутно пам'ятав...

Але звідки ?

— Я тебе вчив постійно і жорстко, сину. Вибач, але часу зовсім немає. Я скоро
піду. Мені пора. Земля в небезпеці. Ти повинен вступити у володіння Силою і 
Знаннями, що вже маєш...

— Що я повинен робити, батьку ?
— Ти приймеш те, що я дам тобі і будеш нести весь термін, що призначений тобі.
А все інше тобі відкриється в процесі, бо Сили тобі допоможуть усвідомити Важливе
і Необхідне для свого Часу...
— Зрозумів... та не зовсім, батьку...
— Ти готовий ?
— Ні.
— А зараз — готовий ?
— Збираюся...
— Ти вже готовий тепер ?
— Так !
— Прийми і неси на Благо і порятунок ті сили життя, що дано Всевишнім Творцем
для всієї землі у Справедливість !
— Буду і є "Я" в справі — по правді Всевишнього !
— Амінь !!!

Я відчув Знання, які необхідно захистити і... це міг зробити тільки один я,.. вже без 
вагань і сумнівів — активізувавши чіп контролю (ЧК) за всім на Землі.

Велике Око посилало мені інформацію з усіх боків і як я її всю зумів бачити
та ще й осмислювати — про це я вже не думав...

Вдень я був простою людиною, а ось вночі — я часто забирав життя злих і жадібних
лиходіїв і не тільки в Катакомбах.

Я гуляв усім світом — не порушуючи рівноваги Сил...

Мене називали, тут в Парижі — Чудовиськом Підземелля і мій будинок був в самих
темних закутках Катакомб під ним.

Тут було багато кумедних людей і банд, але всі вони мене боялися, а я їх ні.
Я їх усіх знав. Я всіх їх відчував. Я знав скарби і таємні місця спецслужб. Я був
скрізь і ніде, але про мене ходили моторошні легенди.

Чудовисько, що невловиме і страшне та незрозуміле — жило в Паризьких катакомбах
так давно, що вже всі за нього забули.

Але були ті, хто ніколи не забував нічого...

Вони шукали мене...

І я це знав.

Я готувався до зустрічі з ними...

За мною були Артефакти сили і Таємні знання предків...

Вони хотіли їх відняти, ізолювавши і вираховуючи мене в годину Короновірусу.

Вони готувалися мене вбити напевно,.. проте...

Я не ховався і сам прийшов до них.

Бій все одно був неминучий...

То — навіщо втікати ?

Відповідь тут тільки одна : "Хто — кого.?!."
---------------------------------
---------------------------------

*** (4) ***

Година використання
----------------------------

Пункти щеплень діяли жорстко — або ти погоджувався на укол, або карантин
і... невідомо куди дівалися ті хто відмовилися.
А от хто повторно прийшов у згоду з медичним оглядом та погоджувалися на 
вакцинацію і... тоді, прийнявши її, вже йшли по своїх справах життя...

Та у жилах текли вже інші капсули крові після вакцинації.

Кров'яна маса стала вже Кремнієва і контрольована в людині...

Як все просто і... плюс емоції.

Емоції — ворог логіки.

Тому, що вплив на емоції представляє з себе класичний прийом нейролінгвістичного 
програмування, спрямованого на те, щоб заблокувати здатність людей до 
раціонального аналізу, а в підсумку — взагалі, до здатності критичного осмислення 
того, що відбувається в реальності.

А з іншого боку — використання емоційного фактора дозволяє відкрити двері в 
підсвідомість для того, щоб впроваджувати туди думки, бажання, страхи, привички,
побоювання і ті програми контролю, які є стійкі Моделі Поведінки.

Заклинання про те, яким є жорстокий вірус.., як несправедливо ігнорувати правила і
турботу лікарів та й влади.., як страждають хворі і заражені — залишають за
кадром справжні причини того, що відбувається.

Того, що відбувається і має підґрунтя тільки одного — моделювати систему 
гноблення мас таким ось хитрим способом...

Може я і не правий, але...

Комітет проаналізував експеримент і дав йому позитивну оцінку — відвернуто
увагу від головного і важливого...

— Завдяки біології, нейробіології та прикладній психології — Система отримала
у своє розпорядження передові знання про людину в області як фізіології, так і
психіки.

Системі вдалося дізнатися про звичайну людину більше, ніж вона сама про себе знає.

Це означає, що в більшості випадків Система має більшу владу і більшою мірою 
керує людьми, ніж вони самі.., — Підбив підсумки Голова, — А тому, переходимо на 
новий рівень контролю і запускаємо Систему космічного спостереження, за всіма — 
"G", як складову операції "Roza"..

— Таки-Так.!.

— В епоху тотального контролю
     Залишається вільним тільки той
     Хто невидимий для всіх,
     Як система..,— Процитував раптом голосно Голова.

Навколо всі аплодували лідеру, а я вже стояв біля дверей, які ще не відкрили....

Раптом пролунав потужний голос: — "Число Бога" на головному екрані, панове...

Всі заметушилися і... благовійне мовчання вперлося поглядами на великий екран,
де було вже видно якесь розмите сріблясте обличчя, що приховувало головне — 
Невідомість, як Вищий Розум.

— Слухаю вас, Комітет.!.
— Ми вже зробили, згідно з Договором, часткову вакцинацію населення Землі і
ось-ось вони всі будуть служити єдиній меті вашої Матриці...
— Мало,.. цього дуже мало і темпи зовсім низькі.., прискорте процеси.
— Дайте нам можливість розпоряджатися Артефактами сили...
— Питання не розглядалося поки, але... є варіанти. Ви погано працюєте і тому
я дам вам свого помічника, як садівника системи "Roza" — Монстра. Заперечення не 
приймаються... Він вже біля дверей... Чекате.!.

Екран блимнув і згас.

— Ось так завжди — він нами помикає, як хоче..— Прошепотів тихо Голові Комітету
його помічник і старший брат, — Ніколи не вникне в наші проблеми...
— І то непогано, що не умертвив когось...
— В настрої сьогодні...

Двері тихо почала відкриватися і ось перед усіма, що трепетно стояли членами
наради Комітету — з'явилася спочатку тінь, як привид, а потім і сам Монстр, як
сказало "Число Бога".., але не уточнило його вигляд...

Це прийшов я.

Я чекав розв'язки бою і не очікував, що всі впадуть на коліна переді мною...

Дивно...

Вони здалися без бою, а це значить — щось задумали недобре...

Поганий з мене Хакер, якщо я переміг без бою...
---------------------------------
---------------------------------

*** (5) ***

Час завершення
--------------------

Я сидів за довгим столом і тупо знемагав від цього нудного етикету, що представляв
гостинний обід.

Краще би було відмовитися заздалегідь, але...

У мене, за моїми підрахунками — було не настільки вже й багато часу і потрібно 
було, за всяку ціну, дістатися до Головного Комп'ютера, що було, поки, мені ще 
невідомо.
А тому, я піднімав келих при тостах і ставив його знову на стіл.
Як прискорити закінчення обіду в мою честь ? — Билася в голові тільки одна
думка.., — Це, поки — є перше, а друге — де сама їх Система ?

Тихо звучала музика.

— А коли Ви подивитеся наші успіхи ? — Раптом сказав голова, що сидів на відстані 
п'яти кроків від мене у великому і важкому кріслі якогось там століття.., — І якщо ми 
тепер будемо працювати разом — то хто командує всім ?
— Ти і тільки ти..! — Тихо відповів я і... зважився на зухвалість, — Слухай, а покажи 
мені свій головний винахід, що все знає на Землі...
— Ти — про Головний Комп Системи ? Може, після обіду ?
— Давай,.. зараз, поки є настрій хороший...
— Ми підемо туди в супроводі Головного Начальника Охорони, як годиться по 
протоколу нашого Комітету.
— Еге ж.., давайте зробимо це і я, нарешті, побачу ваше чудо техніки, що стоїть над
інтелектом світу !
— Ось.., радий знайомству — Пролунав раптом над моїм вухом голос, — Маг 
шпигунства і відмінний аналітик...

Переді мною з'явився мій колишній сусід, але вже поголений — негр, шанувальник
системи Сантерії, або Чорної магії.

Як-як він там представився сам тільки-що мені: — Маг шпигунства і відмінний
аналітик.?!

Ось це поворот...

І він же — Головний Начальник Охорони...

Я так і знав, що десь був прокол в Системі і вони мене вирахували, але як...

Пізно, брат.., пізно буде, якщо не зробити рішучий крок у відповідь...

Швидкий, жорстокий і зухвалий...

Удар,.. ще удар !..

Перехоплення і блок.

Боляче ?

То-то же, — маг шпигунства і відмінний аналітик,.. — будеш знати наших...

Бігом в сусідній зал і ось.., десь тут головний Комп Системи.

Проте.., де ?

Думай і бий,.. бий і думай, брат...

Еге ж.., здається на стіні, а відкриває його самотній маленький столик на одній ніжці 
в центрі залу, як снилося мені...

Поворот — немає результату.

Натиснути...

Саме так і... це то, що мені потрібно..!

Відкрився вхід з безліччю портів USB і я всунув свою флешку в один з них.

Ззаду хтось ломонув по голові.

Головне зараз для мене — не вирубатися. Флешка сама все зробить і запустить мій 
вірус "Пандора", який почистить цю Систему в своє задоволення...

Але тут...

Охоронець-робокоп Д-11 взяв мене за плечі. Я смикнувся і тут його залізні руки 
стиснули мене так, що перехопило подих.

І я зрозумів — марно і... вже пізно, тому що по тілу потік заспокійливий струм 
байдужості.

— Знищте шпигуна, щоб і слід прохолов..,— Пролунав суворий голос Голови,
а потім він додав чистою російською, — Бо хто не з нами — той проти нас...
— А може ми його все ж використаємо — Пролунав вкрадливий голос його брата, 
або Пост-2, — Як якусь альтернативу...
— Немає потреби.., таких багато і до того ж — він вже використаний, а більше і не
треба... Хто за ?
— Одноголосно !..

В очі мені подивився Д-11, що не випускав мене зі своїх чіпких рук і я прочитав
у них свій остаточний вирок...

На моєму горлі стиснулися його безжалісні пальці. Дихати стало нічим. 

Це кінець — майнула думка.

"Корона-вірус" — операція знищення Душі, а потім і всього світу Свободи і
Волі.., — ще десь билося останньою думкою в темніючій моїй голові...

Морок...

Тиша...

Спокій...

Безмовність...

Раптом щось пискнуло, як струмом вдарило і... я підняв голову.

Що ж,.. як сказав один сліпий — будемо відчувати, щоби щось бачити...
-----------------------
Кінець 1-ої книги
----------------------------------------------------------------------
09.04.2007-18.03.2020;  Paris (St.Denis-Univer / C.P) 
-----------------------------------------------------------------------

( * ) Фільм " Матриця"

===============================================