Два Світи — Правда і Кривда

Світоглядні розбори за допомогою ВЕСЕЛКИ НАСТРОЇВ

Подібність світлого та темного світів (світу сонячних людей, Ра синів, і світу бісової віри) є очевидною.

Високі стани душі мають схожі відповідники серед низьких настроїв, які варто відрізняти (інакше, спрощені істоти, злодії, бісова кров і її бісова віра, гади, чудо-юди, рептилойди знову і знову шитимуть вас у дурні).

Наприклад:

40,0 Блаженство — блаж, жага, пристрасть (1,8)

40,0 Святість — розкіш (6,0)

40,0 Святість — свята інквізиція (1,1-1,55)

40,0 Повна перемога — катування до смерті (1,22-1,55)

30,0 Чародій-характерник — цар (0,05-2,0)

20,0 Лицар (честь) — розбійник, лють (1,55)

20,0 Державник (діяч) — політик (нахаба — 1,22, хитрун — 1,1)

8,0 Козак (герой) — солдат, віддає честь (дисципліна — 0,1)

8,0 Гідність — гонор, пиха, чванливість (1,15-2,0)

8,0 Любов — ревнощі (1,8)

4,0-2,8 Кохання — хіть, збочення (0,1-1,75)

3,5 Веселість — пащекування (1,22)

3,5 Грайливість — нахабство (1,22)

3,5 Сміх, жарти, дружнє висміювання, яке допомагає позбавитися від недоліків — насмішки, зухвалість (спроба принизити і закріпити принижений стан — 1,28), або лестощі (задобрювання — 0,8)

3,4 Бадьорість — спротив (2,0), поспішання (1,8), а також страх (1,0)

3,3 Цікавість — хитрість (1,1)

2,4-6,0 Доброта — задобрювання (0,8), а також жалість (0,9)

3,0 Буденність (працівник) — покірність (раб — 0,1)

2,8 Насолода— пороки (1,1-1,8)

2,5 Спокій — байдужість, відмороженість, глибока релігійність (0,05)

Звідси маємо два зразки державного устрою (коли бісові діти відзеркалюють приклад богів на свій спосіб). Всі інші види державного устрою є перехідними від цих двох:

1. Правда, воля. Відичне правове суспільство (із мудреців, лицарів та добродіїв) яке благополучно живе та швидко розвивається. Правова держава поважає знання, гідність, власність, чесні вибори.

2. Кривда, безправ’я. Держава злиднів (хижаки над вівцями). Рабовласницька держава, по-суті, є державою двох видів істот: хижаків та їхнього витратного матеріялу (ресурсу) — овець.

Духовна правова держава у сотні разів потужніша за неправову державу, тому що вона є натхненною, дієвою та розумною — швидко розвивається і поширює свої досягнення навколо, як це почалося при сотворенні Нового Світу (після чорноморського потопу 5508 років до нашої ери), тоді арійська держава поширила Світом свою мережу міст-держав на землях тубільців.

Спробою поєднати людей із двох Світів у одній державі було запровадження четвертого стану: до духовного, державницько-військового, господарницького (Світ Правди) додали четвертий — слуги (це прибічники Світу Кривди, яких не можна пускати у владу через їхній низький душевний розвиток). Це відбулося, коли арії утворили держави на землях дравідів (прадавня мішана раса із білого та чорного народів, подібна до семітів).

З часом, втрачаючи первинний глузд «м’якого» розділення людей (оцінки особистісного розвитку), індійські суспільства наплодили сотні каст, ще й з забороною піднятися у цьому житті вище. Так держава втрачає Правду і обирає Кривду.

Подібна вимушена «кастовість» прослідковується всюди, наприклад, щоб керувати машиною потрібно пройти навчання та мати здорову психіку; для якихось інших випадків треба мати інші вміння, вищу освіту... Тим паче для відповідальної керівної посади людина має бути, спершу, чесною, пройти перевірку на вживання наркотичних речовин, тощо, а це вже має бути людина-кремінь (рівень 20,0 — Державник).

Зрозуміло, що мають бути можливості для зростання людини з нижчих станів до верху, тут нічого складного немає, це ж Світ Правди, тому всі проходять через відповідні іспити, як у сучасній освіті. Життя чиновників і всіх слуг народу, має бути прозоре для суспільства.

У бездуховному суспільстві місце брахманів (духовної касти) займають науковці та митці, які обслуговують запити влади, а місце державників захоплюють злодійкуваті чиновники. Але через свій бездуховний рівень особистого розвитку, вони поширюють шкоду (червоточини світобачення, збочення) що приводить до руйнування суспільства (бо це вже не плем’я первісних людей, яке виживає тваринними настановами у дикій природі і не потребує духовного росту).

Бездуховне суспільство, де нема розрізнення людей за їхніми здібностями (на відунів, воїнів, господарників) неминуче скочується до того, що нечесні істоти пролазять у владу (спираючись на таких самих виборців), донищують правдивий світогляд і утворюють касту злодіїв, вищу над «ресурсом» (згадаймо всі давні держави, Козарію-Хазарію...). Тут на горі — тварини з недальновидним розумом і нахлібницькими цілями.

А позаяк сучасне виробництво вже досягло такого рівня, що неозброєна меншість може прогодувати своїх озброєних катів, то людство стоїть перед вибором: або опанувати бісову кров (і відродити Рай на Землі) або, хто виживе після пекельного рабства, починати розвиватися заново, від кам’яної сокири, серед звалищ сміття.

ЩЕ. Новина: «Нейробіологи за допомогою МРТ-сканування головного мозку виявили, що у психопатів смугасте тіло на 10% більше, ніж у людей. Це є чіткою біологічною відмінністю між психопатами та не-психопатами. Смугасте тіло (лат. corpus striatum) – це ключова ділянка мозку, що бере участь в отриманні винагороди.» 

Тому вони схильні отримати своє будь-яким чином. Себелюбство — це погана риса характеру, що полягає у байдужості до людей, постійному нехтуванні суспільними правами задля особистих вигод.

«У процесі розвитку людини смугасте тіло зазвичай зменшується в міру дорослішання дитини, що дозволяє припустити, що психопатія може бути пов'язана з відмінностями в розвитку мозку.»

У народі їх називають «недорозвиненими». Себелюбці лишаються недальновидними «дітьми», тому їхні бажання та пристрасті пересилюють всі інші глузди та думки про наслідки (тут і жадібність, тваринне намагання вивищитися над іншими, схильність до шкідливих звичок та пороків).

Тож, вони не доросли до совісті, створюють спільноти тваринного зразку та Світ Кривди, незважаючи на погані наслідки для самих себе у майбутньому.